Невеселі перспективи ЗМІ
Неймовірно щиро вітаю вільні українські ЗМІ. Схоже, на днях їм намалювали дивовижну перспективу їхнього існування у найближчі роки. Пройдемося по прикладах.
За лаштунками «чуваків» з «технологічною технологічністю», яким «треба йти до дронів», на iForum недостатньо поміченим лишився інцидент з журналістом видання «Ліга» Юрієм Смирновим. 23 травня о 14.39 за Києвом телеграм-канал «Катимся» повідомив, що охоронці президента Зеленського три рази вдарили журналіста видання у живіт і відтоптали ноги. Охорони, за даними каналу, з президентом приїхав цілий автобус – слуга народу, ви ж розумієте? За рамки вибачився… Хай син Порошенка без охорони з дружиною в натовпах на мітингах ходить (сам бачив).
Вже у 18.59 того ж дня (через 4 год.) сам Смирнов у колонці на «Лізі» повідомив, що побиття не було, але в живіт він справді здобув. Процитую.
«Когда я уже был позади Зеленского и круга его охранников, ко мне подбежал УДОшник, твердо взял меня за руку и буквально передвинул на пару метров назад. В чем была необходимость таких мер, не знаю. Я не бежал, не делал резких движений… До этого, когда около десятка журналистов с камерами в руках пытались задавать Зеленскому вопросы, бодигарды не стеснялись использовать руки. Они бесцеремонно оттесняли любого, даже того, кто явно находился сзади Зеленского. При отталкивании журналистов от Зеленского (по-другому назвать это сложно) я и получил несколько раз локтем в живот».
Чи було це побиттям – оцініть самі.
Ще одна цитата журналіста Смірнова:
«Это было классическое поведение УДОшников, которые считают, что во время охраны объекта могут делать все, что хотят».
А от неправда. Автор цих рядків мав нагоду стикнутися з охороною президента Порошенка у Старокостянтинові, на військовому полігоні, де ЗСУ передавали величезний обсяг військової техніки, в т.ч. БПЛА «Байрактар». При тому, що журналістів там було побільше десятка, автор цих рядків, зі смартфоном в руках і сумкою на плечі, мінімум двічі опинявся прямо біля президента, і охоронці мене чомусь не відштовхували. Хоча поруч з президентом Порошенком йшли міністр оборони Полторак, НГШ Муженко і військовий представник Канади. Певно, поведінка охорони таки сильно залежить від особи президента.
Приклад другий. Наступного 24 травня президент Зеленський звільнив з посади голову Нацради з питань телебачення і радіомовлення Володимира Горковенка. Звільнення відбулося шляхом скасування указу президента Порошенка про призначення Горковенка на посаду. Мета звільнення очевидна – головою Нацради президент хоче призначити свою людину і взяти Нацраду під контроль. Сам пан Горковенко заявив, що неодноразово отримував погрози з вимогою написати заяву на звільнення за власним бажанням, бо інакше «розберуть на частини». З погляду юристів, скасування указів свого попередника – абсурд, незаконність указу мусить встановлювати суд. Відтак, президент Зеленський вдався до відвертого свавілля.
Що здатен зробити президент-свавільник з редактором певного видання після такої розправи з головою Нацради – гадаю, очевидно.
Приклад третій. 20-річний хлопець і 16-річна дівчина в Рівному проводили пікет за імпічмент президента Зеленського і були затримані поліцією. Коли про інцидент повідомили ЗМІ, представники поліції заявили, що затримання не було, вони просто запросили учасників пікету до міськвідділу МВС. Одному мені засмерділо зразу захарченківськими ментами часів дядечка Януковича?
На ситуацію уже відреагувала віце-спікер ВР Ірина Геращенко, вона готує з приводу інциденту запит у Нацполіцію.
«П’ять попередніх років Банкову, Верховну Раду, Кабмін, обладміністрації чи не щодня пікетували, оголошували голодування, розбивали намети, встановлювали унітази, розвішували труси, закидували іграшковими свинями, і це іноді бували досить агресивні, а не тихі акції. По-різному поводилися мітингарі, це була демократія. Усіх цих мітингарів проти “бариг” не чіпали. За одиночний пікет і плакат затримували тільки рух “Відсіч” із плакатом проти тодішнього кандидата в президенти, який тепер новообраний» – нагадала пані Ірина.
Журналісти, як відомо, дуже люблять брати участь у різноманітних акціях. Журналістам, які пам’ятають часи Януковича, щиро раджу пригадувати тодішні засоби безпеки та цивільної оборони. Явно не зайві будуть. Тренд більш ніж промовистий. Якщо цим ЗЕкоманда починає, навряд чи зупиниться.
І ще. Від кого там журналістам життя не було останнім часом? Від порохоботів? Уже не смішно? Дивіться, екс-колеги. Тепер аби одне одному допомагати не довелося. До того все йде.
