«У армії повинно бути стільки жінок, скільки бажає служити» ©
Перша каденція Петра Олексійовича ознаменувалася досягненням, яке залишилося недооціненим і не до кінця зрозумілим широкому загалу. Це одна з тих речей – #ПеремогаПороха! – яка не мажеться на бутерброд, але формує світогляд. Розрубана ще одна нитка, яка пришивала нас до ординського менталітету. Ще один крок у сторону Європи, ще трошки прав і свобод для громадян.
Йдеться про статус жінок в Українській армії.
Дивіться, що було раніше? Жінки за умовчанням відправлялися служити у штаб, на кухню або у лазарет. Існував віковий ценз, за яким перейти на контракт могли тільки дівчата до сорока років. Дівчата після сорока пролітали. І одночасно існувало верхнє вікове обмеження: жінки мали виходити у запас у 50 років. Ось вам відповідь на питання, чому у нас не було жінок-генералів. А звідки їм взятися за такий короткий період служби, якщо чоловіки-офіцери служили до 65 років?
Але найбільш несправедливо те, що всі жінки, незалежно від звання, виходили у запас як службовці другої категорії – їх прирівнювали за статусом до чоловіків, які взагалі не мали військової спеціальності або не проходили військову службу. Крім принизливого морального аспекту, ця норма мала матеріальні наслідки: від звання залежав розмір пенсії та грошова допомога звільненим зі служби. Відповідно, українки втрачали право на ці доплати.
І Президент, і його команда виступили проти дискримінації. За ініціативою фракції БПП був прийнятий Закон №2523-VIII “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях”, який зняв ці викривлення. Крім того, наказами Міністра оборони був розширений перелік військових спеціальностей, доступних для жінок. Пан Полторак прямо заявив, що «у армії повинно бути стільки жінок, скільки бажає служити».
Як наслідок, ми всі отримали красиву жіночу «коробочку» на параді до Дня Незалежності. Це те, що не могли проігнорувати навіть ті, хто впритул не побачив війни за п’ять років.
А для людей думаючих і здатних шукати логічні закономірності – це величезна цеглина у стіну, яка відділяє нас від мокшанського мракобісся, з домостроєм, попами, посконними ісконями та ісконними посконями.
Це визнання того факту, що жінка не «теж», а просто людина. Це суттєве кадрове і ресурсне посилення армії. Це наш крок до НАТО. Це кар’єрний вибір жінки, на який вона ні в кого не питатиме дозволу, а просто робитиме в силу власних переконань чи схильностей.
А хто захоче їм заборонити – маякуйте. Я особисто знаю трьох снайперок, вони з інтересом вислухають ваші аргументи.
