Я вже занадто старий, щоби віддавати свій голос аби кому
Я вже занадто старий, щоби віддавати свій голос аби кому. Тому час від часу, я серйозно обмірковую – так чого ж я буду голосувати за Порошенка?
Відповідь на це питання могла би зайняти багато сторінок, але нащо то писати – все одно ніхто до кінця не дочитає. Тому зупинюсь на кількох концептуальних питаннях. Ні, не на реформах, а на зміні суті посади Президента України, які відбулись за останні п’ять років.
Давайте по пунктах:
Опоненти.
Порошенко перший Президент, якому не “заважали попередники”, у всякому разі, він ніколи на них не жалівся. Мало того, Порошенко ніколи не критикував особистості діючих опозиціонерів, ніколи не виливав на них купи лайна, як це вони робили 10 чи 15 років тому, роблять і зараз.
Культ особи.
Порох ніколи не прагнув бути рівнішим за інших. Згадайте, де ті перекриття вулиць, бо перший овоч їде на роботу, де перекриті міста, бо сама Вона приїхала, де підібрана публіка в залі, яка аплодує, щоби догодити? А немає?
ЗМІ.
“У нас немає свободи слова”, “за останній тиждень я побував на сотнях радіо і телеефірів”. Обидві фрази належать Гриценку, сказані вони в одному й тому ж ефірі. Але тут не про Панталонія. Мова про те, що Олексійович не намагався купити ЗМІ та не намагався на них тиснути.
Уряд.
Не знаю як ви, але я не бачу неконституційного тиску з боку Президента на уряд. Так, десь там вони домовляються, десь говорять на підвищених тонах, але зневаги до Конституції я не бачу.
Суд.
Не має приватизації суду. Згадайте часи Кучми чи Овоча? Може, хто не знає, але одна з експертиз по Тимошенко (при овочі) була датована 31 квітня. А ну-но знайдіть таку дату в календарі. І нічого – суд то прийняв. Не міг не прийняти.
Усвідомлена ціль.
Порох перший, хто чітко бачить ціль і йде до неї. Більше такого немає, що сьогодні смажимо борщ, а завтра варимо котлети. Цілі визначені. Вони окреслені, і за п’ять років я не побачив якихось відхилень.
Певно, на сьогодні досить. Я не плекаю надії, що мій опус переконає якогось упоротого невігласа, я витратив час на себе, щоби ще раз собі нагадати – чому я голосую за Порошенка. Я занадто старий, щоби чекати змін ще 20 років. Вони мені потрібні найближчим часом. І з цим Президентом вони є, частина з них вже незворотні.
Дякую, що дочитали.
