Про “зраду” на фронті
Чому мене не торкає, коли мені кажуть, що на фронті суцільна зрада і що там всі від старого до малого ненавидять Пороха?
Як ви гадаєте з кого у нас складається армія? З незламних патріотів та ідейних романтиків?
Фіг!
Вона складається з таких самих мужиків, як ті що працюють на заводах і будь-яких інших виробництвах. З усіма їхніми (мужиків) вадами та перевагами.
Так от, вперше зі зрадою масово, я стикнувся у 21 рік на заводі, коли замість роби слюсаря, приміряв спецовку майстра. Робочі, якими я командував, всі як один знали хто винний у їхніх бідах – директор заводу, главінженер, головмех….
Я теж був винний, але мною вголос обурюватися було небезпечно – я був поруч і все чув.
Рік за роком я спостерігав одне й те саме, завдання виконали, до кінця роботи – година. 2, ну може 3 бійця ідуть шабашити, решта два десятки – сидять і ниють одне одному про те як їм важко жити і хто в тому винний.
А тепер питання. Коли я звалив з заводу у бізнес, як ви гадаєте, скільки робочих послідували моєму прикладові? Нуль. Коли в 2008-му я приїхав до батьків у Запоріжжя і зустрів своїх колишніх підлеглих, як ви гадаєте, що вони мені розповіли? Правильно, що в їхніх бідах винні… ні, директор був на другому місці.
На першому з відривом – Юлька. Та сама, що зараз грає на от цих самих настроях цих самих людей.
Другий кадр – розповів Павло Солодько. Були в їхній частині бійці, які Пороха не просто лаяли – без мата не згадували. Повторювали “мені б з ним зустрітися!”
І раптом – на базу приїздить живий Порох…
Як ви гадаєте, що сталося далі? А сталося те, що ті хто більше всіх верещав “Порох-…!!!” – перші ж побігли з Порохом ручкатися, балакати за життя і фоткатися.
Чи означає все це, що зради на фронті нема, а всі просторікування – звичайна бравада? Звісно ні. Вона там є. Але значна частка тої зради – зрада того штибу, як у робочого який кляне директора, але з заводу не звільняється, і як у солдата який матюкає Пороха поза очі, але захоплено либиться і мліє перед Порохом живим.
Це НЕ зрада людини, якій погано і яка хоче перемін. Це зрада людини, якій треба виправдатися за власну безпорадність, бо сама вона відповідальність за своє життя на себе брати не хоче.
І таких людей у нас дуже багато.
Поставте президентом кого завгодно. Хоч Касьянова – зрада буде ніяк не менша. Незалежно від того, битиме він байдики чи працюватиме як чорний віл.
Ним незадоволені будуть МАСОВО.
Сумніваєтеся?
