Завершення бігусо-каналізації

Тарас Чорновіл
Тарас Чорновіл

Завершення бігусо-каналізації, як на мене, остаточно розставило всі акценти. Розкручена теза про “страшні зловживання” в Укроборонпромі та повна брехня про “безкарність”, попри всю штучну й жорстку прив’язку цілого ряду справ, які вже віддавна реально розслідуються, до імені Президента, не дала достатнього пропагандистського ефекту. Тому вивели на екрани підсумкову серію, де через речення: Порошенко. Це вже, щоб навіть до глухих і сліпих донести: “усе зло в цій країні через чинного Президента”.

Чи дасть це якийсь електоральний ефект? Сумніваюся. Може трошки на пару днів зробить приємно олігарху та його маріонеткам. Ударна доза бруду мала призвести до нетривалого, але все ж болісного переміщення основних гравців. Їм дуже потрібно, щоб показати, що Порошенко безнадійно відстає від Зеленського. А головне, що він знову перемістився на третє місце, а отже, можна розкручувати тезу, що в другий тур виходять обидва курчатка Коломойського. Далі Тимошенко вже б змогла наново розпочати свою знамениту гру з 2009 року. Тоді вона вміло затирала Ющенка та призвела до ситуації, коли в другий тур вийшли два проросійські кандидати.

От тільки ефект вийшов не дуже то… Навіть домашній, майже ручний “Рейтинг” при всіх зусиллях зумів продемонструвати лише деяке збільшення розриву між Порошенком і Зеленським та скорочення розриву між чинним Президентом і Тимошенко. Але й ця агенція, яка завжди демонструвала дещо завищені показники для ЮВТ, не змогла перемістити її на друге місце. Думаю, що підсумковий ефект може виявитися взагалі протилежним до очікуваного. Якби це був перший великий викид компромату, то цим дійсно можна було обвалити рейтинги чинної влади. Але бруд лиється вже навіть не місяцями, а роками. І все спрямовують виключно на Порошенка. А це вже починає не лише призводити до втоми від бруду й несприйняття чергових фейків, але й до відторгнення вічно негативної інформації. Той, кого без перерви атакують, починає викликати все більше симпатії, виникає бажання підтримати того, на кого нападають. Цей механізм легко розкручувати опозиціонерам (тому всякі гриценки аж зі шкіри вилазять, щоб проти них якусь справу відкрили), владі завжди важче. Але завдяки однозначній позиції Авакова, який уже остаточно перетворився на дешеву шістку Коломойського та його пулу кандидатів, поняття влади зараз розмите.



Тому до дня виборів усі надзусилля бігусів і іншої подібної публіки навряд чи зможуть щось корисного зробити для замовників. А що замовники таки є, навіть сумніву не виникає – бо вся подача матеріалу має форму не розслідування, а лише політичної атаки.

* * *

Знову повертаючись до бігусів з їхніми “гучними викриттями”. Чому саме зараз та через що саме в такій формі, зрозуміло навіть для дурня – вибори за пару тижнів, і війна йде лише проти одного кандидата, а саме Порошенка. А от узагілі, для чого все це готувалося, пережовувалося, викидувалося в інформаційний простір? Думаю, що первісно замовлення могло бути не пов’язане з виборами. Адже коли студія Бігуса та його замовники починали обробляти злиту їм інформацію з органів досудового слідства (фактаж у них тільки з реально розслідуваних кримінальних справ, а свого – лише якийсь лист із анонімної одноразової поштової скриньки), тоді росіяни й олігархи були переконані, що вже остаточно добили Порошенка та вивели його з числа потенційних переможців. А матеріали в Бігуса реально готували саме в той час.

Насправді ж, мені здається, що первісно жертвою викиду компромату мав стати не Порошенко, а наш український військово-промисловий комплекс. Компіляція реальних та надуманих фактів здійснена в такий спосіб, щоб дискредитувати нашу оборонку в очах потенційних замовників. Усі ці тези, що запчастини до техніки отримуються контрабандою, низької якості та за завищеними цінами наш читач усе ж фільтрує, а частіше пропускає мимо вух. А замовники в ряді наших головних покупців дуже до таких повідомлень чутливі. Там же зовсім не однозначно видно з тексту, що таким чином здобували запчастини до невеликої кількості давніх танків радянського виробництва, які в нас не виготовлялися, але були в значній кількості в арсеналах, розкурочені й небоєздатні. Закордонний читач мав зрозуміти (або йому б у цьому активно допомогли через систему внутрішніх лобістів), що це загальний принцип роботи нашого ВПК.

Чи це перша хвиля дискредитації нашої оборонки перед іноземними замовниками? Зовсім ні. Подібне вже повторювалося неодноразово. Найбільше тут постаралася РФія, але й наші кращі друзі теж не пропускали нагоди відігратися на слабшому партнері. Кардинальна різниця полягає в тому, що тоді переважно використовували справжні промахи ВПКта неспроможність якісно виконувати контракти – згадайте хоча б хвилю звинувачень після чергового зриву пакистанського контракту… Зараз ВПК вже працює якісно й оперативно, ми знову тіснимо крнкурентів на ринках озброєнь, тому проти нас і підготували чергову порцію бруду. Там чітко проглядаються кілька тем, на яких ми перейшли дорогу росіянам. Наприклад оті политі брудом підривники. Звинуватити Україну в неналежній якості не вдалося, то приліпили до них офшорну схему та накручування цін. От тільки забули згадати, що Укроборонпром до цього епізоду взагалі непричетний. Дивні комбінації, рорзслідування яких я дуже хотів би побачити, провела інша структура, до контролю якої причетний син одного з чільних представників Народного Фронту. Та ще й, як мені видається, усі ці дивні проводки стали наслідком змови із замовником. Але удар умисно змістили в напрямку Оборонпрому.

А тепер про дещо значиміше, задля чого можна прикупити хоч цілу армію “непідкупних викривачів”. Сьогодні на брифінгу керівників кількох підприємств зі структури Оборонпрому, прозвучало повідомлення, про річ, яка добре відома багатьом експертам, от тільки нас раніше просили про це не надто патякати. Мова йде про технологічну готовність України до створення крилатих ракет. Останній рік подальші розробки гальмувалися лише політичними обставинами, зокрема й відомим договором між СРСР та США. Зараз договір фактично припиняє свою чинність. А отже, міжнародні зобов’язання перестають діяти й для Україні. Так, ми зараз не зовсім готові піти на односторонні кроки проти позиції США. А ви впевнені, що такої позиції не буде?

Крім того,нові, вже взяті на озброєння наші ракети поки утримувалися в рамках дальності польоту 480 кілометрів. А технічні можливості дозволяють кардинально збільшити дальність до накриття більшості базових воєнних і урядових об’єктів у країні-агресорці. А коли можеш не тільки ти, але й тебе, то це вже якось не дуже комфортно. Тому нова хвиля компрометації нашої оборонки як для іноземних партнерів, так і на внутрішньому ринку (а як наслідок – обмеження фінансування ВПК) – річ для декого дуже бажана.

Чи могло бути таке замовлення з Москви? Дивно було б, якби його не було. Чи могли наші “чесні й непідкупні” його взяти до виконання? Тут уже прозвучить купа заперечень і контрзвинувачень: мовляв, кожен, хто критикує владу, у вас – це російський агент. Не кожен. І навіть далеко не більшість. А деякі цілком могли. Мати високопоставлених родичів у Росії для українського журналіста – це ще не вирок. А от коли ти починаєш цю інформацію приховувати, дуже нервуєш, якщо тобі навіть у приватній розмові про це згадують, коли, врешті, визнавши наявність явних апологетів Путіна серед твоїх близьких, починаєш брехати, що розірвав з ними відносини, а факти все спростовують… Тоді тиха мелодія підозри починає звучати, немов потужний оркестр. Так, це все про Бігуса особисто. Не хочу тут повторювати матеріали, які зумів розкопати з цього приводу Андрій Дзиндзя. Хочете прочитати, прогуляйтеся його сторінкою на пару днів назад. Там усе дуже детально розписано й проілюстровано.

Поділитися:
Share

Share