Закони еволюції та закони самозбереження

Іван Хомяк

Три вектори

Клімат мінявся до людини, без людини і з людиною.
Види зникали до людини, без людини і з людиною.

Питання не в якихось абстрактних “правах живої природи”. Живій природі глибоко начхати на наші абстракції, етичні принципи та інші демагогії. У живій природі діють закони природи. Серед них – закони еволюції та закони самозбереження.

Тому не важливо міняється клімат чи ні, зникають види чи ні. Важливо виживемо ми чи ні. Тому потрібно відмовитися від лицемірної святенності та визнати, що ми мусимо охороняти природу від себе і для себе заради виживання.

Зміни в природі, ідуть постійно. Однак вони бувають поступові або катастрофічні. До поступових змін можна встигнути адаптуватися – змінити поведінку та спосіб життя, виправити помилки, еволюціонувати врешті решт. Ось вам кілька прикладів:

  1. Аборигени Австралійських пустель, які прибули туди 50 тисяч років тому, настільки міняють свій обмін речовин, що здатні спати в ямці з піском в сурові австралійські зими. Вранці вони поступово виводять свій організм із нічного суперсну, обтрушуючи з голого тіла іній, яким вкрилися за ніч.
  2. Бербери можуть обходитися кількома чашками кави на день і не страждати від зневоднення, а приполярні народи з’їдати по півтора-два кілограми сала або жирного м’яса без усяких там атеросклерозів та холециститів. Тобто, для того, щоб пристосуватися до змін середовища, людині досить кількох тисяч років.

Але…
Але питання в межах.
Перша межа – це мінімальний час для адаптації на популяційному рівні.
Друга межа – це граничні умови, до яких ми і життєво необхідні нам організми можуть пристосуватися. Вийдемо за ці межі і станемо викопними рештками.

Виходячи з цього, наша основна задача – сповільнити або хоч не прискорювати трансформацію довкілля.
Є ще один нюанс. Інколи стаються різкі зміни катастрофічного характеру, на які ми ніяк не впливаємо. Саме вони призводили до найбільших вимирань в історії нашої планети. Це незрозумілі відносно різкі зміни клімату (зледеніння аж до “сніжної землі”), супервулкани (Тобі, велике пермське вимирання), крупні метеорити тощо.

Тут ви можете бути в гармонії з природою, поочищаєте усі чакри, світитимете аурою на кілометри та пукатимете веселками, але загнетеся швидко та болісно. Чи можемо ми протистояти такому вимиранню? Адже пермське вимирання знищило 95% усього живого на планеті, а могло на 5% більше. Як вижити і не дати зникнути біосфері? Для цього потрібні знання і технології. Іншими словами науково-технічний прогрес. Існує думка, що саме через нього ми прискорено трансформуємо планету і наближаємо катастрофу. Так. Але без нього ми незахищені від глобальних катастроф… Тупик?

Ні. Це в 1992 році назвали сталим розвитком. НТП не лише збільшує можливості міняти природу. Він також нарощує здатність протистояти катастрофам, а також гармонізувати відносини із природою.

Наприклад, у нас є проблеми з відходами. А назвіть мені хоч один вид живих організмів, які не мають цих проблем. Однак еволюція більшість відходів зробила сировиною, а де це не вдалося, то перетворила їх на осадові гірські породи, які стали базою для розміщення різних екосистем.

Ми настільки шустро розвиваємося, що еволюція трохи відстає. Може пригальмувати? Гальмують тільки тупаки. Коли летітиме на голову астероїд, то чисте повітря і товстий озоновий шар не врятують ні вас, ні панд, ні первоцвіти. Тому у нас має бути три вектори розвитку:

  1. Збільшення спроможності використовувати енергію та речовину.
  2. Гармонізувати виробничі та побутові цикли (біонічна імітація геохімічних циклів).
  3. Колонізувати космос.

* * *

Про марнотратство

Коли я навожу аргументи, для чого нам потрібно колонізувати космос, мені закидають: “Це марнотратство. На Землі ще багато невирішених проблем”.

То вирішуйте! Чому ви їх не вирішуєте? Грошей немає? Є. Ми витрачаємо трильйони на понти з науковою назвою “сигнал Захаві” (Zahavi, A. (1975) Mate selection — a selection for a handicap. Journal of Theoretical Biology. 53: 205—214).

Наприклад, в 2017 році українці витратили на нові мобілки біля 30 млрд грн, а у 2018 – 22 млрд грн. Це що у всіх цих людей не було телефону? Чи попередній апарат не міг виконувати телефонну функцію? Чого ж ви не витратили ці гроші на дослідження ліків від хвороб ССС чи онкології, від яких більшість із вас помре, або на обездолених, або на утримання панд, або на висаджування дерев…? Це 10000% (!) фінансування космічної галузі. Десять тисяч процентів на грьобані телефонні понти! І так у всьому світі.

Космічна галузь, як і будь яка масштабна технологія, повинна проходити бар’єр, після якого вона стала економічно вигідною і “життєво необхідною”. І ваші мобільні телефони та персональні комп’ютери півстоліття тому вважали дурною нікому непотрібною забавкою, і літаки до першої світової, і ядерна фізика, за словами самого Розерфорда. Ілон Маск зробив дуже велику річ – знайшов спосіб здешевити запуски. Колись хтось зробить ще один крок – знайде те, на чому можна заробляти більше ніж на супутниках зв’язку. Але це тактика.

Є ще стратегія. Людство деградує як вид. Якщо порівняти середній об’єм мозку в донеолітичну епоху і нині, то виявиться, що ми втратили майже 20%. Це не стільки про інтелектуальну частину, скільки про аналізаторну (якщо не зрозуміли перепитайте). Однак ми тупіємо. Чому? Тому що виключили відбір. Правда, увесь потенціал свого мозку кроманьйонці та неандертальці направляли на виживання, а ми на прогрес людства, тому наш слабкіший мозок в таких умовах має вище ККД. Однак, вже в ХІХ столітті ми стикнулися з проблемою примітивізму нашого мислення – з’явилися такі наукові концепції, які ми не змогли осягнути. Лише окремі генії зуміли трохи наблизитися і мовою математики описати речі, що знаходяться за межами нашого розуміння.

Пройшло два століття. Вже і генії не справляються з тим, щоб зробити ще один крок уперед. Ми застрягли. Криза фундаментальної науки за кілька десятиліть призведе до кризи технологічного росту, а це фінансова та соціальна катастрофа.

Колонізація космосу дає нам три рушії:

  1. Розвиток технології та фундаментальної науки.
  2. “Горловина пляшки”: колоністами стануть тільки носії найкращих рис через попередній відбір та виживання в екстремальних умовах. (Колонія на новозаселеній планеті, що проголосувала б за Зеленського чи Тимошенко, була б цікава тільки для колег Громозеки).
  3. Ізольованість колоній (цього попервах не уникнути, навіть при відносно інтенсивному транспортному сполученню – мікроби еволюціонують швидко) веде до видоутворення.

* * *

Про таке

Із мазохістським задоволенням слухаю оксфордські лекції “Біологія поведінки людини”. Колись дуже дуже давно читав подібний курс для майбутніх психологів. Враження різні. З одного боку частина концепцій, які я подавав, виявилися популярними, але не підтвердженими експериментом. Частина спростувалася більш сучасними дослідженнями – і за це трохи сильно боляче. Але є і класні речі: деякі наші гіпотези повністю підтверджені. Тут мене розпирає від гордості з одного боку, і душить жаба з іншого – чому ми не зробили серйозної публікації.

Має виникнути питання: для чого екологам вивчати біологію поведінки людини? Ми впевнені, що проблема охорони природного середовища не екологічна. Екологи лише констатують та прогнозують наслідки.

Проблема конфлікту людства з довкіллям в психологічних особливостях людини. Тому з 2007 року, крім своїх звичайних студій, сильно підсів на дослідження системи природа-людина. До речі, із цитування статей на цю тематику найсильніше капає на мій “Гірш”. Однак, вивчаючи таку не просту штуку, нам потрібно було відфільтрувати купу різних “фонових шумів”. Таким чином ми опинилися на території експериментальної психології. Усі отримані результати ми вважали побічним продуктом і не сильно звертали на них увагу. Як виявилось, дарма – тепер це сенсації нейробіології та експериментальної психології. Наприклад, мене дуже сильно радує те, як, досліджуючи статевий добір у людини, ми встановили, що першим ключовим фактором добору є ріст самця. Це вже підтверджено американськими антропологами. А ще ми висунули гіпотезу про те, чому у чоловіків і жінок різний тембр голосу, і як розмова із ненародженою дитиною впливає на неї. Гіпотеза повністю підтверджена дорогущими експериментами в Стенфорді!

Завтра ми разом із нашим телебаченням знімаємо кілька сюжетів про міфи. Цього разу про міфи, які виникають під час порівняння чоловіка та жінки. Спойлерити не буду, але серед них є уявлення, яке увійшло у всі підручники і було згодом спростоване експериментом.

До речі, якщо ви хочете, щоб у наш сюжет увійшов якийсь цікавий для вас міф про чоловіка та жінку, то можете написати про це в коментарях.

Автор