Досить брехати про заробітчан

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

На темі заробітчан, тобто громадян, які виїздять за кордон на заробітки, не піариться у нас хіба що лінивий. І Тимошенко, і Гриценко, і Садовий, і весь інший кандидатник про них згадують регулярно. Тепер от до цього стрункого хору долучився і Зеленський. Всі вони ремствують про злиденну долю людей, яких клята влада примусили шукати заробітків за кордоном, і яких вони обов’язково повернуть назад, «піднявши економіку».

Брешуть, як шовком шиють. Не повернуть. І причин тому – маса.

Брехня перша – ніби в Україні нема роботи. Насправді є. Достатньо відкрити відповідний сайт – ви побачите масу вакансій. Автор цих рядків двічі шукав роботу через такий сайт – навіть в розпал кризи 2008 р. процес пошуку вакансії інженера-конструктора в мене не зайняв більше 3 днів. Цінність кожного конкретного спеціаліста і його фах – особиста заслуга кожного. Хто як дбає – той так має.



Протягом останніх 5 років держава як раз створила низку робочих місць. Наприклад, крупним роботодавцем стали Збройні Сили. Ще приклад – будівництво по всій країні військових містечок і гуртожитків для ЗСУ.

Проблема не в тому, що в Україні нема роботи – проблема в тому, що в Україні платять невисокі з/п. Але знову таки цю проблему кожен вирішує по-своєму. Я та мій колишній підлеглий з заводу (зараз сейфи у банках ремонтує) свого часу працювали, аби підвищити свою цінність як працівників, а хтось попрямував на заробітки. Наш з підлеглим шлях мені видається надійнішим.

Друга брехня полягає в тому, що працювати за кордоном – це, мовляв, щось огидне, чого треба соромитися. Цікава деталь. З нового року Німеччина відкрила свої кордони для української робочої сили. І от експерти-поляки тепер пишуть апокаліптичні прогнози про скоре уповільнення польської економіки через банально нестачу робочих рук – українці попрямують до Німеччини де з/п вищі.

Знаєте, що мене вражає у цій новині? Те, що поляки навіть не обговорюють варіанти заміни українців на білорусів або росіян. Чому? Тому що білорусів і росіян до них їде украй мало. Білоруси їдуть в Росію. Росіяни, які хотіли працювати, донедавна їхали працювати на вишки «Газпрому», які не хотіли – оформлювали собі інвалідність, пенсію та байдикували вдома. Всі вони НЕ вміють працювати в умовах Польщі. Нафтогазова рента дозволяла такий «комунізм». Українці ж працюють, в т.ч. за кордоном.

Брехня третя. Полягає в тому, що з покращення економіки України заробітчан ставатиме менше, позаяк вони лишатимуться вдома. Насправді буде все навпаки. Покращення економіки України неможливо без підвищення продуктивності праці пересічного українського працівника. А зростання цінності українських працівників як фахівців приводитиме до того, що потреба в їхній праці на Заході буде зростати. З/п на Заході ще довго будуть вищі за наші, так само як нині з/п у Німеччині значно вищі за з/п у Польщі. А це означає, що пропозицій на Заході у українських працівників буде більше, і чимало людей ними скористаються.

Поліпшення економіки та зменшення заробітчанства – процеси, не пов’язані між собою. В умовах, коли ми самі прагнемо прозорих кордонів з Заходом, опиратися бажанню людини працювати «де краще» нереально. Процес буде лише посилюватися. Насмілюся нагадати, що країна-рекордсмен за кількістю заробітчан серед власних громадян називається Сполучені Штати Америки. Хіба не зрада, що фахівці-американці зміцнюють економіки не США, а Китаю, Росії, а зрештою й України?

І ще. За даними ООН на 2015 р. (найстрашніший у новішій історії України) за кордонами України проживало лише 13% населення нашої країни. Для порівняння: Білорусь – 16%, Литва – 19%, Ірландія – 19%, Португалія – 22%, Боснія і Герцеговина – 43,3%. Не рве шаблон?

Інфографіка © Vasyl Skorobohach

Поділитися:
Share

Share