Чому втік Янукович?

П’ять років тому втік підарас. Беззбройні українці вистояли під кулями. Українці показали найвеличнішу стійкість, і Янукович змушений був піти на переговори з лідерами опозиції. А після них одразу втік.

До цих пір деякі люди не розуміють, чого ми уникнули. Тим більше до цих пір дехто не розуміє, чому Янукович втік.

Путін провокував бійню. Зараз ми вже знаємо, що Кремль націлився на Крим і захоплення України. Йому потрібно було розігнати Майдан і отримати всю Україну. Або знищити всі легітимні структури, дискредитувати всі силові органи і захопити Україну по Дніпру.

“Янукович злякався і втік” – це як би стоїть особняковим фактом в головах у людей. Але чому втік Янукович? Адже він міг далі наказувати не зупинятися і вбивати протестувальників. Він міг відступити до Харкова і звідти керувати придушенням України, кинути танки на Майдан, запросити, нарешті, псковську дивізію.
Підкреслюю: Янукович отримав вирок за запрошення російських військ. Сирійський сценарій – це була реальна загроза.
Розумієте по якому тонкому льоду ми пройшли 5 років тому?

Чому ж Янукович втік, і навіть кремлівці злі на нього, що порушив їм всі плани?

З нашого боку діяв штаб Майдану. Центральну роль в ньому відгравали Кличко, Яценюк, Тягнибок, Пашинський та ін, глава штабу – Турчинов. Крім того Парубій як лідер Самооборони і комендант Майдану.
З боку противника діяв штаб СБУ і МВС. Наставляли їх на путь істинний старшиє товаріщі – офіцери російських спецслужб.
“Штаб Януковича” (насправді Путіна) працював на підрив управління Майдану.
Наші політики увійшли в клінч з офіцерами ФСБ і ГРУ, з Кремлем, з регіоналами, з януковськими силовиками. І перемогли.

Для того, щоб придушити Майдан, був потрібен привід. Не “мирний протест”, а “фашістсвующіе малодчікі фашіствуют”, “бидло громіт”. Протест повинен здійснювати акції, за якими послідує реакція. Розстріл Майдану. Якщо це не вдається, путін на прохання януковича вводить війська.
Але ось проблема: лідери Майдану з самого початку притримувалися стратегії «мирний мітинг». Стояти і на провокації не піддаватися. Ця стратегія йшла в повний розріз з планами Кремля. Отже ворогами Кремля стали: а) лідери Майдану і б) обрана стратегія.

Тому на Майдан постійно засилали провокаторів.
У натовпі розповідали, що у “трійці немає плану”, що стояння марне, і треба робити “більш рішучі кроки”, що “трійця жує соплі” і так далі. Крім того провокатори звинувачували лідерів, що ті “тиснуть руку Януковичу”, “нас зрадили” і “зливають Майдан”. Януковці й росіяни просто ржали з наївних українців і їхнього вікового комплексу про “зрадлівість українських еліт”.

А щоб спростити проникнення цієї думки в чубаті голови, Майдан залякували, нападаючи на активістів, вбивствами, зникненнями, кримінальним переслідуванням.
Страх і втома – це те, що притупляє пильність і підриває сили до опору.

Згадайте, наприклад, факельний марш на честь дня народження Бандери. Тоді всі організатори маршу попереджали: ніяких провокацій. Але з натовпу свободівців раптом під камери вибігли двоє провокаторів і демонстративно кинули смолоскипи в будівлю банку.

А було й цікавіше.
Пропоную згадати такого собі “Дмитра”, “активіста Правого Сектора”, якого менти висунули перед журналістами в Інтерфаксі. Він з найсильнішим російським акцентом розповів, що в штабі Правого Сектора наркоманія і радикалізм. Ось відео:

На відео 1+1 обрізали ту частину, де журналіст, почувши цей говір, запитує: назви столицю Волині? На що хлопець без подиву відповів: “Волинь”. Столиця Волині – Волинь. Під дружний сміх журналістів.
Пізніше “активіста” розкопали, і з’ясувалося, що “Дмитро” – зовсім не Дмитро і зовсім не активіст ПС, а Богдан Поночовний з російської Самари, син місцевого мента, в розшуку за те, що вбив людину ударом ножа в око.
Така ось творча допомога приїжджих з Росії генералів ФСБ і ГРУ “молодшим колегам”.

20 лютого російські кореспонденти з Комсомольської правди так і зовсім зробили фальстарт, що “учасники протесту захопили Верховну Раду”.

Ось так ворог діяв проти нас. До речі він і зараз продовжує так діяти.

А лідери Майдану діяли по-своєму. Стратегія називалася “Мирний мітинг”.
У розмовах в натовпі лідери пояснювали: ми не з Януковичем воюємо. У Януковича за спиною росія, готова скористатися нашою ситуацією. Нам потрібна підтримка Заходу. А Захід підтримає, тільки якщо ми – це сила захисту. Якщо ми – сила нападу, ми б’ємо вітрини і захоплюємо Межигір’я, то ми – бунтівники, а не демократичний протест, і підтримки не буде.

В результаті ми витримали свій сценарій. Ворог зірвався і почав розстрілювати беззбройних людей. Але люди не розбіглися. Протестуючі знали свою правоту, і це додало сил. Європа пригрозила арештом активів прихильників Януковича, і дух противника був зломлений. Янукович пішов на переговори.

Багато хто тоді хотіли захопити АП і оголосити перемогу, або щоб януковича розстріляли. Україні пощастило, що у нас було 20 років свого політичного життя, і встигли підрости досвідчені політики. Лідери опозиції розуміли важливість таких понять як легітимність передачі влади.
Компроміс Януковича з опозицією підписали Франція, Польща та Німеччина. Не підписала тільки одна сторона – Росія. Зурабов відмовився ставити підпис. Янукович по її плану не повинен був тікати. Він повинен був з Харкова керувати придушенням повсталої України. Україна стала б розділена на Україну та Новоросію де-факто. Далі він, як Асад, попросив би, а Росія надала б допомогу псковської дивізії (де ще в 20-х числах лютого була оголошена боєготовність) і втопила б Україну в крові.

До речі цей компроміс і потиск руки точно так само використовувалися проти Майдану. Противник до останнього не припиняв спроб обезголовити Майдан і перехопити управління. Тому на сцену лізли провокатори, які грали на крові і почуттях людей і звинувачували лідерів Майдану в зраді: Янукович вбиває, а вони йому тиснуть руку. Озвучували ультиматуми, що не можна виконати, до лідерів Майдану – типу, якщо до завтра Янукович не піде, ми йдемо на штурм. Розповідали про друга з Яворова, ім’я якого потім не зміг згадати. Їх завдання було показати, що лідери Майдану зрадили Майдан, вирвати натовп з-під їх управління і повести за собою.

Ось відео з-під сцени як Гнап тиче Кличка в груди пальцем і розповідає, що Віталік – зрадник:

Хоча це якраз Гнап має тісні зв’язки з Арбузовим і Клименко. Рекомендую всім дивитися, як Кличко стримуючись, щоб не розмазати цю істоту, пояснює, що овоч не досидить до грудня, що вони відібрали у нього повноваження. І так і вийшло. Не досидів не те що до грудня, а до наступного вечора.
Тобто ми бачимо, що Кличко, будучи прямо залученим у процес прийняття рішень штабу, конкретно знає, що робить.

Так ось.
Опозиція і Європа загнали овоча в пастку договору з Майданом. Він по ньому поступився зовсім небагато – достроковими виборами в грудні 2014 року і поверненням Конституції-2004. Але свита побачила, що батя здав. І його подільники посипалися. Опозиція зуміла цим скористатися і протягнути у Верховній Раді рішення Парламенту про закінчення АТО в центрі Києва і відведення військ. І це той момент, котрий треба відмітити. Після цього король залишився голий. Між ним і учасниками протесту не залишилося військ. І на наступний день Янукович втік, а його адвокати і Рашка досі ниють, що “опозиція не виконала договір з Януковичем”.

Наглі і самовпевнені вєлікороси сподівалися легко взяти наївних українців. Та не сподівалися, що українці виявляться розумнішими за них.

Лідери опозиції до кінця провели свій сценарій і виграли. І саме цей сценарій і намагалася зірвати агентура в середовищі Майдану.

Ось що стало причиною перемоги.

Не крики Парасюка і Гнапа, а тонкий політичний розрахунок привів до перемоги. Януковича і Росію переграли політично. Гопники з підворіття програли тонку гру.

Наші політики переграли політиків противника. Переграли так, що ті самі не зрозуміли, де програли. Українські політики виявилися розумнішими за своїх опонентів.
Історія їм ще не раз скаже за це дякую.