Геть від безпросвітного минулого!

Зверніть увагу, все, що пов’язувало Україну з РФ після отримання Незалежності, виродилося в якісь огидні форми та явища.

Починаючи з економіки, ще не так давно на 100% залежній від газпромівського вентиля, закінчуючи політикою, з Азаровими в уряді, Царьовими в парламенті, Могільовими та Лєбєдєвимі в силових структурах та армії.

“Культурні проекти” обмежувалися просуванням імперської макулатури, спільним примітивним кіно, кальками сортирного гумору та “естрадою” рівня ростовського кабака.

Російська мова давно перестала бути мовою “Пушкіна та Толстого”, а транслює чекістську пропаганду та оскотинює “простой нарід”^тм всякими інтерами та 95 кварталами.

Московська церква в Україні стала переважно інструментом змалоросійщення та повна містиків, які “вбивають людей прокляттями” та відмовляються відспівувати “нєправільних православних” дітей.

Заради справедливості треба сказати, що переважну більшість цієї ганьби просували самі українці – голосами, ногами, “рублями”, чомусь одночасно обурюючись “совком” та складним життям.

Проте за останні чотири роки ситуація змінилась на всіх напрямках (хоча, звичайно, не для всіх), “нічегонємєняєтся” – це маніпуляція, бо якби нічого не змінилося, не було б підлої війни, керівники держави їздили б на поклон до Кремля, а ми б продовжували перебувати в московському стійлі.

Наступні п’ять років мають остаточно покласти край впливам безпросвітного минулого.
Вибір вчергове за нами.