З Новим роком, Хунто! (фото, відео)
Проходящий год был насыщенным и интересным.
Мы нашей командой #184общаги много трудились, много нервничали, считали, проверяли, дискутировали и многое многое другое… Начиналось все с обсуждений, результаты переместились на бумагу, потом начало строек, потом сами стройки и вот уже первые сдачи общаг.
Но у нас получилось увидеть в этом году то, ради чего корпели не мало времени…
Первые общаги, в которые уже заселились военнослужащие в количестве 500 человек!!!
500 человек уже не живут в палатках!!!
На очереди 23500 человек и 180 котов!
Когда я был на открытии первой общаги, и туда заселили первых контрактников, меня удивил один факт: после заселения ребята долго не снимали бушлаты, я начал переживать, что холодно им в комнате, но нет, в комнате было тепло, комфортно…
Когда я спросил, они сами затруднялись ответить на этот вопрос, но потом до меня дошло… Они настолько привыкли их не снимать… Проживая в палатке, это естественно… Но они не успели понять, что в новом жилье есть все удобства, в нем тепло и комфортно…
Потом я стал замечать, как мебель стала наполнятся разного рода личными вещами…
Ребята стали осваиваться, сидя с ноутбуком на кровати (домашненько так…), кто-то за столом обедал, девчонки обсуждали какие коврики они бы постелили… Другие солдаты интересовались техникой в кухне, кто-то был безумно рад горячей воде в душе (он уже не общий в коридоре, как было раньше), часть ребят обалдевала от постирочной и от количества стиральных машин…
Получилось ли у нас?
Об этом будут судить многие, но я думаю что получилось!!!
И конечно же кот 😆 Он ходил с важным видом по всему зданию и осуществлял свою, по-своему важную, проверку 🙂
В начале года будут еще общаги, а потом еще и еще…
Потом будут смарт-квартиры для сержантского состава, проект уже готов, а потом Комплекс Відпочинку та Дозвілля на полигоне, а потом…
В общем, роботы немерено, но дорогу осилит идущий, мы идем, идем, помогая строить Нову Армію!!!
Петро Порошенко, дякую не тільки за Нову Армію та Нову Церкву. Дякую за Нову Україну!!!
В новом году я хочу совсем не много.
Я хочу моим близким здоровья и любви.
Я хочу волонтёрам побольше денег на карты и поменьше склок между собой.
Я хочу, чтоб старики были присмотрены, а молодёжь – инициативна.
Я хочу, чтоб позакрывали нахрен цирки с животными, контактные зоопарки, зверофермы. Чтоб на улицах не осталось бездомных котов и собак, а городских хантеров разного рода я очень хочу видеть на центральной площади с колом в жопе.
Я хочу победы. Мне просто необходимо пройтись по Донецку с жовто-блакитным прапором и прикопать пару трупов в огороде.
Я хочу хлопцам и девчатам в окопах выдержки и поддержки, а их родным – хороших новостей.
Я хочу нашим политикам совести, а согражданам разума.
Я очень хочу, чтоб все мудаки сдохли, и чтоб все хорошие люди процветали на родной земле. Или где там им удобно процветать.
А ещё я хочу для одной большой страны по соседству возмездия. Чтобы каждый ТАМ получил вот ровно то, что заслужил. Эквивалентно.
А мы не всеремося!
Найщиріші вітання мої вам.
Ой, фсьо!
Я – Санта Клаус!
Так що будьте обережнішими з бажаннями!
Жартую.
Виконаю всі! Ми ж друзі!
Привітання з Новим Роком та Різдвом від 10-ї ГШБр!
Вірш і Санта – Глеб Бабич
Рік, що минає
Нова книжка, нагорода, виїзд на фронт, серія статей про літню кампанію 14-го р. – #памятай14й, сторінка “Що_там_у_ПП?”, допомога волонтерському фонду “АрміяСОС”.
Таким був для мене 2018 р.
Ще були нерви – міхо-майданчик, посадка Рубана-Савченко, бунт бляхерів, вибухи складів в Ічні, отруєння у школах, бій у Керченській протоці.
А ще була радість.
Коли вислали з України скаженого Міхо, і протестувати приповзли пара сотень підірваних.
Коли українське аніме “Викрадена принцеса” збирало повні зали.
Коли на власні очі я побачив результати децентралізації на Дніпропетровщині.
Коли живим виявився Бабченко.
Коли полетіла вітчизняна крилата ракета.
Коли завершили будівництво Бескидського тунелю.
Коли ЗСУ стала одною з найсильніших в Європі, а українські солдати показували дивовижні результати на міжнародних навчаннях.
Коли виграли 4,6 мільярди доларів в Стокгольмському арбітражі.
Звісно, коли була створена Помісна Православна церква в Україні.
Це був дуже непростий і важкий рік. Але дуже результативний. І для мене. І для країни.
Дякую всім, завдяки кому я зміг провести 2018 рік, не думаючи про бомбардування армією путіноїдів мого та більшості українських міст і сіл.
Знаю, що всі випробування, які будуть в 2019-му ми успішно пройдемо, бо це історична місія нашого покоління, і ми з нею справимося. Тому я знаю, що у відповідальні моменти кожен з нас відкине якісь дрібні образи та всю ту дурню, якою нас намагалися зомбувати, і зробить те, що повинен зробити кожен українець.
Хочу, щоб в наступному своєму новорічному привітанні, згадуючи про підсумки 2019 року, Президент Порошенко констатував нашу перемогу у війні з путіноїдами.
