Бабушка Беня и его марионетки
Свого часу професіонали вивели 1+1 на перші позиції в телевізійному просторі. Сьогодні нова команда, переорієнтувавшись на інші цінності, іншу аудиторію та іншу методологію роботи, нищить напрацьований попередниками рейтинг. У результаті телеканал перетворився на надзвичайно тенденційний та пропагандистський в найгіршому значенні цього слова.
Головна його мета – обслуговування інтересів якоїсь бабусі, котра викрала 5,5 млрд доларів у вкладників ПБ – і це ще не все – й намагається захистити вкрадене, скуповуючи політичні та медійні активи. Бабуся намагається перетягнути на свій бік охлос, щоби той на виборах не проголосував за головного бабусиного опонента. І в цьому своєму бажанні зашкодити опоненту бабусі байдуже, що її позиція фактично збігається з позицією агресора.
Звичайно, українці не проголосують масово за блазня, для якого не існує поняття Батьківщини, – Україна для нього лише хвойда, і збоченець лише прагне піднятися службовими щаблями борделю – з проституйованого перетворитися на сутенера.
Проблема не у відсотках, які збере блазень, і навіть не в тому, що якась частка з тих, хто за нього проголосує, за інших обставин могла б інтуїтивно зробити правильний вибір – проблема в намаганнях потужного ЗМІ затягнути українського виборця на те дно одинадцятого кола пекла, де вже оселилися бездумні пристосуванці.
Обслуговуючи егоїстичного ділка, для якого любов до України – питання ціни, телеканал став за своєю суттю антиукраїнським, а його працівники – свідомими чи несвідомими колаборантами.
Та ваша праця марна, недорогенькі: може, гроші й не пахнуть, але від вас уже тхне.
Хай там що, але все буде Україна!
Спокойно отношусь к высеру Зеленского.
Зеленский, Тимошенко и прочие саакашвили давно себя вывели в категорию продажного дерьма, которое за рубль у церкві пердне. Потому ожидать от них другого нет смысла.
Проблема в другом. Коломойский имеет свой телеканал. Это его канал, он не зря его создавал и может теперь на нем делать все, что ему угодно. Он решил нарушить традицию предновогоднего поздравления Президента. Эта традиция начата не Порошенко, но Коломойский и Зеленский решили в нее плюнуть из ненависти к Порошенко. Что ж, довольно глупо, но имеют право. Они создавали свой медиа-ресурс как раз на такой случай.
Нужно понимать, что всегда будет существовать люмпен. И у люмпена всегда будут свои вожачки. И такие как зеленский всегда будут иметь свою аудиторию. Эта группа людей всегда готова гыгыкать над награждением солдата в военное время, термосом-томосом, сравнивать свою страну с порноактриссой и т.д. Эта прослойка во все века существует в любой стране, и она больше или меньше лишь в зависимости от силы общественной морали и влияния общественного осуждения. Если человек подонок, он как последнего аргумента боится лишь осуждения своего племени.
Проблема в том, что такие как коломойский – граждане Израиля и Швейцарии – не боятся общественного осуждения. Они не относят себя к этому обществу, потому им наше осуждение до лампочки.
Вот поэтому в Украине и стоит подумать над тем, чтобы ввести закон, который сделает невозможным для лиц с двойным гражданством оболванивание населения. Чтобы такие как шустер, коломойский, всякие левочкины могли тут только лампочки вкручивать.
Иначе они, не имея тормозов, будут бесконечно работать на увеличение своей аудитории, продавать ее тому, кто больше заплатит, и это будет по кругу.
Ну и чтобы окончательно доказать, что Зеленский не имеет никакого отношения к Коломойскому, новость о походе Зеленского в Президенты появилась на принадлежащему Коломойскому сайте «УНИАН» через три минуты после собственно его заявления.
На семь абзацев текста. Без единой опечатки. С фотографией и видео. Через три минуты. В 00:00 новогодней ночи.
Слава богу. А то я уже начал беспокоиться, что эти досужие слухи имеют под собой основание. Не может же быть, чтобы у Коломойского всё знали и написали статью заранее.
С утра (у меня ещё утро) в силу профнеобходимости открываю один из самых популярных порталов Залесья. В разделе “Главная новость” броский заголовок: “Пользователи сети высмеяли новогоднее обращение Порошенко”.
Смотрю дальше… В самом тексте аж ТРИ коротенькие фразы из твиттера – всё как обычно. Но дело не в этом. У них в Магнитогорске десятки людей под завалами лежат, в Москве мост обрушился, на Сахалине за новогоднюю ночь две семьи от боярышника полегли, в Саратове по пьяни 5 человек насмерть газом отравились, а школьница в наркотическом опьянении убила бомжа. Но, плять, главная новость – парочка ольгинских утырков из солнечной Сызрани “высмеяли” новогоднее обращение украинского Президента!
Вы знаете, что матерюсь я не чаще раза в год – сегодня именно тот случай: они таки Е*АНУТЫЕ. Е*анутые на весь свой целлюлитный мозг престарелой уральской выхухоли. Ибо ненавидят… И это классно! Истинный раб ненавидит не своего хозяина, а того, кто осмелился добиваться (и добился) свободы. Их ненависть – стимул и питательный бальзам для каждого из нас.
А тепер українською…
Сьогодні у деяких містах України мають відбутись марші зі смолоскипами на честь дня народження Степана Бандери. Щороку повторюю: я не є симпатиком таких заходів, але підтримую їх хоча б заради того, щоб подивитись, як епічно димить та підгорає запорєбрік.
Поборемо.
Пару слів про нове шоу Ігоря Коломойського під назвою “Зеленський іде в Президенти”. Це вже не телевізійний фарс, а політтехнологічний проект, спрямований на кардинальний розворот країни. Але справа не в персоні коміка Зеленського. Він звичайна політична маріонетка. І те, що Зеленського аж плющить від розриву культурних зв’язків з РФією, від санкцій, які накладають на російських дєятєлєй, які підтримали окупацію Криму та війну проти України, – це лише персональні проблеми самого Зеленського та його перемішаного з медіа-ресурсами олігарха бізнесу. Звісно, якби сталося так, що актор став би Президентом, його б умить потягнуло на ревізію багатьох здобутків цих останніх років: і у відносинах з Росією, й у деолігархізації, боротьбі з корупцією тощо. Зрештою, це найперше побажання не самого Зеленського, а його господаря – Коломойського.
Проте, роль Зеленського значно примітивніша й принизливіша. Він буде лише простим технічним кандидатом. Найперше, Коломойський же не повний ідіот, він розуміє, що між даними окремих соцопитувань, проведених у дуже чітко визначені часові періоди, та реальними виборами цілий космос. Зеленський для певної категорії виборців є лише замінником графи “проти всіх”. І навіть електоральна база, яку для нього показують соціологи – такий собі аполітичний напівтусовочний молодняк – це якраз ті, хто на реальні вибори, зазвичай, не приходять, щоб не говорили соціологам. У тих реальних, а не віртуальних чи кіношних виборах (обоє за гроші олігарха-втікача) Зеленський матиме проблему навіть з виходом у першу п’ятірку.
Його завдання зовсім інше. Стати доволі креативним “зливним бачком” проти Порошенка, зорієнтованим на доволі широкий загал глядачів “1+1-медіа”, а також і тих телеканалів, власники яких підпишуться за Тимошенко й проти Порошенка. Припускаю, що такими будуть телеактиви Фірташа, Медведчука й, уже цілком реалістично, Пінчука. Звісно, засівати ефіри остротами, їдкими випадами й натяками та реально вплинути на позицію виборців – це далеко не одне й те саме. Як і механічно передати голоси своїх прихильників основній ставлениці олігархів. Тут усе вкрай непросто та неоднозначно, але відповідні технології існують та будуть застосовуватися.
Просто згадайте, як сам же Зеленський у своїх словесних викрутасах раптом переходив на мову доволі чітких і прямолінійних тез, коли згадував про Тимошенко. Казав, що “поступиться дамі місцем”. І це тоді, коли соціологи ще малювали йому друге місце в рейтингу. А отже, якби був самостійним кандидатом, то мав би відкрито воювати не проти Порошенка, якого тоді активно, хоча й безуспішно, пробували показати як непрохідного, а проти головної суперниці – Тимошенко. Аж ні! Звісно, Зеленський не спроможний на самостійні тексти. Тут “прівєт от всєго авторскага цеха…” От тільки тексти тепер пишуть трошки інші “цеховики”, ті, що родом із буремних та рейдерських дев’яностих.
Та й з другого боку, Тимошенко, якби знала, що Зеленський – це реально й серйозно, то вже мусила б активно проти нього боротися, називати агентом навіть не олігархів, а Банкової. У них усіх там так заведено – якщо щось погане або невигідне, то це підступи Адміністрації Президента. А нема. Не протистоїть сама й своїм крикунам команди “фас!” не дає, хоча, здавалося б, є чого остерігатися. Зеленський, якби це було насправді, підмітав би саме їхній спільний електорат, схильний до радісно-збудженого пережовування локшини, що звисає з вух. Його та Тимошенко потенційні виборці сприймають за чисту монету відверту акторську гру (не дарма ж Тимошенко також називають “заслуженою артисткою України”), люблять популістські заяви й демагогію, хворіють на конформізм, совковість і певні ознаки поверхневого колаборантства в сфері гуманітарних відносин, а особливо в питаннях миру з агресором шляхом прихованої капітуляції. Але Жуля Володимирівна про Зеленського мовчить, бореться лише проти Порошенка, базовий електорат якого майже не перетинається з колом її виборців.
А все дуже просто – за обома (Тимошенко й Зеленським) стоїть той самий олігарх. Щодо Зеленського Коломойський може бути спокійним – актор настільки слабка та фінансово залежна постать, що не зможе грати в самостійну гру, навіть якби захотів. З Тимошенко складніше. Вона має свою власну історію контактів з іншими олігархами та навіть з Путіним, диверсифіковані джерела фінансування. Тимошенко, врешті, потенційно може розіграти таку відому Коломойському з бізнесу річ, як “кидок”. Тому йому потрібно не лише прив’язувати Жульку до себе численними фінансовими й медійними вливаннями (згадайте “теплу ванну” для неї в недавньому випуску “Права на владу” на Плюсах, куди не дали змоги прийти нікому з реальних опонентів), але й тримати її “на витяжці” у формі шантажу. Поведінка Зеленського під час кампанії буде цілком залежати від позиції Коломойського. І Тимошенко це розуміє. А якою “кров’ю” він змусить її підписатися під клятвою повернути відроджений за наші кошти ПриватБанк, закрити всі кримінальні провадження, відновити вплив на державні монополії, “перекрити повітря” лоукостерам, то це вже не з інструментарію політиків, а звичайної мафії. Обоє починали свій шлях найтривіальніших мафіозі й ці принципи знають та сприймають.
А Зеленський у всій цій грі – лише дуже дорога, але бездумна маріонетка. Йому та його компанії могли пообіцяти, що нарешті повернуть багатомільйонні борги за основний пакет наповнення розважального контенту Плюсів, відкриють якісь ексклюзивні потоки в шоубізнесі, усунуть конкуренцію, зрештою, забезпечать захід восени до парламенту, де на фоні розвалу антикорупційних інституцій (про це вже нерідко говорять соратники Тимошенко) знову можна буде гребти ресурси “лямами та ярдами” (здається так у них висловлюються).
***
До речі, в продовження… Учора стався доволі показовий інцидент із трансляцією вітань із Новим Роком. За пару хвилин до 24:00 абсолютна більшість каналів (незалежно від політичного чи ментального позиціонування) віддають час для трансляції надісланого їм ролика з записом вітання від Президента України. Так, щоби відразу після його завершення пролунали удари годинника й почався новий рік. Усі інші вітання від представників влади, бінесменів, політиків, навіть засновників цих каналів тощо подають починаючи з вечора 31-го грудня й десь аж до 2-3 січня з численними повторами. Президентське вітання єдине звучить у фіксований час і більше не повторюється. Це не є якась норма закону чи зобов’язуюча вимога.
Це традиція. Від неї можна й відмовитися, заповнити час чисто комерційним продуктом, і нічого тобі за це не буде. Але в даному випадку, незалежно від того, чи рік звичайний, чи виборчий, чи Президент буде в ньому балотуватися, чи ні, його постать розглядається не як персоналія, як інститут влади, один із символів держави. Та й усі розуміють, що у виступі не буде якихось кон’юнктурних передвиборчих заяв, а тези, які, звісно, зіграють на користь чинного Президента, але є загальнонаціональними напрямними. Тому такий звичай усіма за замовчуванням сприймається як константа. А невиконання такого традиційного включення – як дуже відвертий політичний демарш. У тому числі й проти тих тез, які озвучує Президент. Найперше проти них! Адже канали зарання отримують запис вітання й знають, про що там буде йтися. Через це навіть міг би зрозуміти такий демарш від якогось із проросійських каналів, оскільки у вітанні йшлося про Помісну Автокефальну Церкву. Але поки не чув про такі демарші від відкритих противників, виявилося, що готові на це лише вороги приховані.
Відступи були на межі 2013-14 років, коли, звісно, далеко не всі телеканали транслювали вітання Януковича. Але він уже тоді протиставив себе країні й підкреслив цей цивілізаційний розкол проросійським геополітичним вибором та кров’ю людей на Майдані. Тому тоді така позиція багатьох власників каналів була більш, ніж аргументована – Янукович усе менше й менше представляв народ України та його прагнення, а тези з його виступу тільки добавляли протистояння в країні. Саме жорстка незгода з тим, що говорив тоді ще “лєгітімний”, стала закономірною підставою не транслювати його вітальний виступ.
Але був іще один прецедент – це новорічна ніч 2004-05 років. Президентом тоді був Леонід Кучма. Його теж дуже не любили ті, хто стояли за Ющенка на “помаранчевому” Майдані. Та й шанувальники Януковича теж не особливо шанували. Але й для них він залишався чинним (хай і одіозним) Президентом. І тут на ряді каналів вирішили транслювати замість виступу ще діючого Президента вітання від Ющенка. А на ряді інших каналів раптом надумалися так само перед миттю Нового Року прокрутити вітання від Януковича. Лінія поділу пройшла на УТ-1, де нічний ефір мала Ера-ТВ Андрія Деркача. Деркач неочікувано вирішив перейти разом зі своїми медіа-ресурсами на бік Ющенка й теж забажав на “першій кнопці” показати свого кандидата, а не ще чинного Кучму. Але тоді у більшості телевізійників і медіа-власників вистачило здорового глузду й коректності домовитися, що все ж за пару хвилин до Нового Року включать чинного, а вже потім крутитимуть своїх, скільки влізе. Ця дрібничка стала нехай і не основним, але все ж важливим чинником для зняття напруги. Розум переміг.
А сьогодні, коли реальний, а не віртуальний ворог тероризує країну на сході, в Києві на “Плюсах” вирішили переступити через традицію й почуття державної відповідальності та в час, відведений для офіційного вітання Президента, вивести в ефір клоуна з його фарсом, у якому поєдналося вітання зі святом та оголошення про свій похід на вибори. Вітання Президента подали вже після настання Нового року.
Чи є в цих діях якесь правопорушення? Думаю, що ні. Чи буде яке-небудь покарання? Гарантовано, що не буде. Просто власник каналу та його маріонетки показали, що їхня одержимість захопити владу перейшла межу, після чого навіть традиційні символи сприймаються лише через призму політтехнологій. У 2004-му, коли для обох сторін ставки були надзвичайно високими, прихильники Ющенка й навіть Януковича змогли не переступити межу. У 2018-му ляльководи Зеленського й Тимошенко цю межу перступили навіть не задумуючись…
Все эти постоянные разговоры про Зеленского не от того, что он прям такой герой и такой медиавыход сотворил, а просто 1 января, больше не о чём. Я вон даже про стекольный завод готов поговорить, судя по моей ленте.
Но давайте условимся. Каждый раз, когда вы говорите, что а вот Рейган, то вы признаёте, что вы немного ублюдки. Ну это как “я хотел стать великим, как Меркьюри, поэтому начал заниматься сексом с мужчинами”. Один формальный параметр соблюдён, и на этом основании ты ждёшь дуэта с Монсеррат Кабалье? Беда.
Это оскорбительно просто. Не для Зеленского. Это для Рейгана оскорбительно. Рейган стал президентом, потому что был ветераном, офицером, главой профсоюза, борцом с коммунистами, губернатором и актёром.
Зеленский в какой бригаде офицер? В каком звании? Губернатор в какой области? С коммунистами как боролся?
Поэтому да, он вполне может быть кандидатом в Президенты и даже Президентом, я не питаю иллюзий по поводу электората, Зеленский велик не Слугой Народа, Зеленский велик Сватами. Десятки миллионов персонажей сериала Сваты проголосуют за героя сериала Слуга Народа, запросто.
Но Рейгана, пожалуйста, оставьте в покое. С Наполеоном сравнивайте лучше. Зеленский Наполеона хорошо сыграл.
Это ж так удобно иметь собственного, ручного шута. Рейтингового. С раскрученной якобы юмористической передачей. Щёлкни пальцами, кивни головой, вернее, похрусти купюрами, и шут намертво вцепится в объект. Какой, какой юмор говорите? Плоский?! Согласен. Но каждому своё. Кто-то же продолжает восхищаться Задорновым (земля ему бетоном). И безусловно существует прослойка люмпена, которой в кайф поржать с кривляний про Украину, которую квартальцы по чьему-то хотению выставили в роли… в общем, вы сами все помните. Это же так смешно. Аха-ха… Ну действительно же? Чего не поржать? Тем более юмор же примитивный. Думать не нужно.
Вот к примеру маленький Порошенко с трясущимися руками и дебильным голосом, награждая солдата (аха-ха… ну смешно же… ой, а это же украинский солдат, ну тогда вообще ржака), греет свои ручонки, засовывая их в рукава солдатской шинели. Господи, ну как же смешно! Гениальный юмор. Великий Чарли Чаплин обзавидовался бы. Да-да, именно так всё и происходит, когда Порошенко награждает украинских солдат (аха-хааааа… ой не могу уже смеяться) на передовой. Война в Украине это же так смешно. Миллион причин для юмора. Например дебильную песенку можно сочинить про то, как в армию силой всех погнали. Люмпен ржёт, похрюкивая от удовольствия, бабло капает…
Жизнь копеечного паяца так многогранна. Сегодня извиниться перед Кадыровым, завтра бухать с Януковичем, послезавтра кривляться на корпоративах перед Путиным и Медведевым… А через несколько лет уже постебаться над своей страной и её солдатом. Действительно… Настоящий кандидат в Президенты Украины. Лучший из лучших. Прообраз Шарля де Голля и Рональда Рейгана в одном флаконе. Только вид сбоку. А сколько же ещё персоналий, перед которыми можно извиниться? Тот же Володя Путин. Тем более знакомы шапочно. (Один Вова кривлялся на сцене, такой себе долларовый паяц «олл инклюзив», а второй Вова делал вид, что ему смешно). Так вот, можно же извиниться за то, что пятый год ихтамнетов обижают здесь в Украине… (Ой, простите… На Украине). Тут ещё и денег останемся должны.
Я понимаю, что политическая сатира должна присутствовать. Но есть красные линии, которые никому нельзя переходить. Хотя! О чем это я? Если нельзя, но очень хочется, тогда можно. Особенно когда у бабушки есть свой телеканал…
P.S. Зеленский в образе Порошенко, который лыка не вяжет, это было особенно смешно. Это же просто гениально. Как же ковырнуть тогда гаццкого Пороха, который бабушке испортил всю радужную старость? Только через трёхкопеечный юмор. Люмпену хватит и копеечного. Сожрут и не поморщатся. Мало того, будут визжать радостно «Ещё… ещё!»…
Я не курю и никогда не курил. Следовательно, обоняние у меня, как у бладхаунда. Запах алкоголя от человека чувствую «за версту». Мои бойцы подтвердят. Так вот, я один раз разговаривал с действующим Президентом Украины и несколько раз находился от него на расстоянии одного шага. Увы и ах… И намёка не было на амбре. Вчерашнее, позавчерашнее или же сегодняшнее. Меня читают люди, которые также встречались с Петром Порошенко. Если я не прав, сейчас меня поправят.
Хотя… Может Володенька перепутал образы со своим собутыльником Виктором Фёдоровичем? Тогда да. Тут не отнять.
На самом деле вся эта отчаянно говённая история с одним клованом (потому что нет, господа, Гнусь – не комик, Карлин был комиком, Эдди Мерфи комик, Джим, простигосподи, Кэрри – комик, Луи Си Кей – комик, а Гнусь – не комик, он клован, недостойный даже звания клоуна), так вот вся эта история – это история про “Можно”.
Один клован решил, что ему можно срать на институт президентства только потому, что другие купленные клованы убедили его купленными рейтингами в том, что сегодняшний Президент – “хромая утка”. Поэтому – можно. Типа, а чё он сделаит? Три месяца жы асталась, гыгыгыгы.
Другие клованы, воспитанные в типично уголовной парадигме, где вежливость принимается за слабость, а уважение прав – за лоховство, решили поддержать первого клована и усиленно добавляют свои жиденькие струйки поноса в говённую историю. Потому что – а чё такова? Можно же.
Первый клован, в силу перенесенного в детстве гнойного менингита, походу искренне поверил в то, что другой, более ранговый, женевский клован купит ему не только рейтинги сейчас, но и цифры проголосовавших потом, а значит, все корпоративы будут его, и, может быть, даже удастся станцевать где-то за настоящим рубежом, где тепло и пальмы.
Закрадывается ли в его скудоумную гнусавую головушку, уже вообразившую себе пять лет достатков, что где-то в районе его идеального 2024 может появиться какой-нибудь Синенский, который только оторвавшись от хозяйского члена и не обтерев рот, подвинет его, Гнуси, новогодние поздравления, чтобы пропердеть что-то про “я иду”? Конечно же, не закрадывается. А знаете, почему? Потому что эта сегодняшняя история про “можно”. Потому что в его типично уголовной парадигме в его идеальном 2024-м такого делать уже будет нельзя. Ведь он же не лох и не слабак, как некоторые типа “хромые утки”, как он думает.
Ну и на закуску немного ретроспективного вангования. Помните, как в 2014-м в Мокшандии первый канал рассказывал – со скринами!, что на выборах Президента Украины победил Дмитрий Ярош? В 2019-м первый мокшанский расскажет, что на выборах в Украине победил Зеленский. И даже скрины покажут, а как же!
Якщо Бєня проплатить за голу сраку, “плюси” покажуть замість новорічного вітання глави держави голу сраку.
Ну ок, Коломойський – сволота, але ж купа людей на каналі це схавало.
2019 – рік візуалізації подонків.
І новорічна ніч лише початок.
Епоха цинічних ублюдків.
Минулого року один із телеканалів (ЗІК, якщо не помиляюся) в новорічну ніч намагався транслювати рєчь Саакашвілі. Хтось пам’ятає такого клоуна? Де зараз цей штурмовик Жовтневого та ресторану Сулугуні?
Цього року здали нерви в бородатої бабушки з Женеви. І бабушка чомусь вирішила, що українців з Новим роком має вітати ручний шут бабушки, а не обраний мільйонами українців Президент.
Впевнений, що ручного шута, як і саму бабушку, чекає така ж доля як штурмовика ресторанів. І хотів би подякувати їм за те, що остаточно втратили розум, а мільйони українців змогли на власні очі побачити це дно та ще раз переконатися в тому, що Порошенко – правильний вибір.
З Новим роком, друзі!
Изнемогаю…
Алгоритм “дое*аться до мышей” в действии.
Нет Саакашвили? Тогда Зеленский!
Нет Зеленского? Не беда, присунем в валенок!
Не спрашивайте меня, где я это нашла.
***
Вот так оставишь вас на несколько дней, потом возвращаешься — а вы уже вступили в Зеленского. Со вчерашнего вечера в ленте яростные крики, выпущенные когти, оскаленные клыки и пена. Никто не ест оливье и не пьет шампаньолу, все клянут Зеленского.
А ведь бабушка Беня (никто же не верит, что Зеленский является самостоятельной фигурой?) именно этого и хотел — чтобы вы разозлились. И вы послушно разозлились. Он вас просчитал, вашу реакцию. И сделал все, чтобы она последовала. Кривляющийся на экране паяц, втаптывающий в грязь даже не конкретно Порошенко, а целый институт президентства, безусловно, является мощным и безошибочно выбранным раздражителем.
Но все же, все же.
Все же бабушка Беня ошибся. Ошибся в том, что сделал расчет только на эмоции. А они скоротечны. Умные, хорошо владеющие собой люди в состоянии быстро взять себя в руки, и тогда на смену нерассуждающей слепой ярости приходит холодный анализ и трезвый расчет.
А они говорят о том, что бабушка Беня психует. И оттого лажает.
Бабушка Беня наверняка считает произошедшее вчера фрондой, хотя на самом деле это лажа, стыдная, как триппер.
Чтобы победить противника, нужно перестать на него злиться. Нужно просто взуть окуляры и внимательно искать лажу в атаке, брешь, щель, куда можно засунуть немножечко тротила.
А потом БАБАХ!
С Новым годом, неврастеники.
Зайцы, я вас об одном прошу – не злитесь. Не тратьте ваши бесценные эмоции на этот гнойный прыщ на дряблой Бениной жопе.
Клован очень амбициозен, но у него при этом крайне уязвимая самооценка. И хотя он много лет смешил народ, но в роли объекта насмешек не бывал ещё ни разу. Давайте встретим клована так, как он заслуживает – хохотом. Пусть почувствует в полной мере, как над тобой ржёт вся страна, и ты не в состоянии контролировать этот смех.
