Злякалися пастора?
«Москва завела на Азовське море свій фрегат» – таку новину вчора поширили ЗМІ. Радіти нічому – Москва явно продовжує нарощувати своє угрупування на Азовському морі, а отже спалах повноцінного конфлікту між ЗСУ та армією РФ (а не експедиційним корпусом армії РФ під назвою «Вааружьонниє сіли Наваросії») стає все більш вірогідним. Але так лише на перший погляд. Спробуємо розібратися в ситуації.
Для початку про «ракетний фрегат». Мушу всіх обрадувати, ніякий російський ракетний фрегат в Азовське море не заходив і зайти ніяк не міг. Справа в тому, що кораблів класу «фрегат» в Росії в строю існує аж одна одиниця, причому базується цей корабель на Північному флоті РФ. Кораблю, який за класифікацією НАТО носить назву «фрегат», в російському флоті досі відповідає СКР – сторожовий корабель. «Тобто Москва посилює свою прикордонну охорону?», – запитаєте ви.
Отут хороші новини закінчуються. Судячи з кадрів показаних ТСН, в Азовське море зайшов не фрегат, а ракетний крейсер Чорноморського флоту РФ, тобто не сторожовик, а повноцінний бойовий корабель. Поява такої звірюги біля наших кордонів не віщує нічого гарного. Але.
Розумієте, параноїдально мілітаризований Радянський Союз крупного флоту не тримав не тільки на Азовському морі (внутрішнє, все ж таки), а й на Каспійському, з дуже простої причини. У Другу Світову війну СРСР бойовий флот на Чорному морі мав, а Німеччина – ні. Але все що зміг зробити у війну Чорноморський флот СРСР на морі – героїчно загинути у своїх портах. Німці тоді роздовбали кораблі просто ударами своєї авіації. Авіація та ракетні війська нині від часів Другої Світової пішли так далеко, що затягувати крупний бойовий корабель в море формату Азовського – дурість. В разі прямого військового конфлікту цей корабель доведеться хутко з Азовського моря виводити, інакше його вирублять українські арта та ракети, які стрілятимуть зі стаціонарних позицій з берегу. Можна, звісно, припустити можливість прикриття ракетами морського десанту, але те саме можуть зробити і російські стаціонарні батареї, виявити які буде в рази важче ніж крупну морську посудину. Власне, саме через це Україна не тільки на Азовському, а й на Чорному морі обмежується «москітним флотом», задача якого – взаємодіяти з українськими авіацією та артою. Основні удари наносити мусять як раз гармати, ракети та літаки.
Тоді навіщо?
Єдине, що спадає на думку – на відміну від українських Х-пердів зрадофільсього штибу, Москву аж ніяк не насмішили слова голови РНБО Олександра Турчинова про намір України відправити до Азовського моря нові українські військові кораблі. Чому?
Та тому, що захопивши в Керченській протоці наші кораблі, Москва в десятки разів більше втратила на міжнародній арені. Москва знаходиться наразі під загрозою нових санкцій через акт піратства. Москва знаходиться на порозі нової Холодної війни, для якої вона не має ані ресурсів, ані промислової бази. Про те, що Москві ніяк не псують життя економічні санкції, просторікувати можуть лише блогери рівня Юрія Лози – російські економісти-профі співають пісень ущент інших.
Повторю те, що вже писав, 14 годин наших моряків російські «пірати зайвої хромосоми» таранили з одною єдиною метою – спровокувати наших на відкриття вогню. Але результат вийшов жалюгідний, в той час, як «пірати духовних скреп» примудрилися протаранити один одного, у наших моряків не відмовили ані техніка, ані нерви. Звісно відпустити наших моряків після такої ганьби Москва не могла, і в результаті те, що мусило бути провокацією проти України, обернулося на політичну поразку самої Москви.
Україна чітко довела – гратися у провокації можна удвох, і Україна Москву обіграти цілком здатна. Тепер Москва банально боїться, що наші влаштують нові й нові провокації, причому незалежно від того, хто буде винний, Москві ніхто не повірить.
Що робить Москва у таких випадках? Вона шантажує. Ракетний крейсер на Азовському морі – це як вибухівка у школі. Це сигнал: «Припиніть свої витівки, а то невідома ракета прилетить у Маріуполь або Бердянськ. Ми – дурні, ми – не зупинимося». Іншими словами, заяву Кривавого Пастора в Москві почули та сприйняли цілковито всерйоз.
Чи зупиниться Київ? Я би не зупинявся. Просто тому, що акваторія Азовського моря – це наша територія. Крим – це Україна. Керченська протока – води, якими ми маємо право ходити вільно. А військові моряки? Та знаєте, робота така у військових – іти й захищати інтереси своєї країни. За наказом. Не кожному те дано.
Тому і шануємо ми своїх захисників.
