Про День Гідності та Свободи без пафосу

Сьогодні День Гідності та Свободи.
Сьогодні 14-та річниця Помаранчевого Майдану та 5-та річниця Революції Гідності, подій, без яких не було би України.

Я не хочу говорити пафосних слів
Я не хочу нагадувати, що за 4 роки пропаганда довела українське суспільство до того, що політтехнологи намагаються нав’язати нам, що спасінням держави, яка кров’ю вибиває своє право на існування, є рулеголова газова схемщиця з Йолки чи клоун, який лиже чоботи олігарха та кадирова. Просто відчуйте це дно…

Я хочу поговорити про головне:
На цьому фото п’ятеро львівських юнаків: Микола Притула, Павло Дьокін, Ігор Галушка, Ігор Фльорко, Андрій Седлер.
Цьому фото майже 5 років, і це були події Майдану.

20 лютого 2014-го ці хлопці, ризикуючи власними життями, рятували від смерті людей, яких розстрілювали снайпери на Майдані. Детальніше про цю неймовірну історію тут і тут.
Після цього кожен з них пішов захищати Україну на сході, протистоячи російській агресії. Ігор Галушка був важко поранений, витягуючи з поля бою свого побратима.

Весь життєвий шлях цих хлопців в їхньому дорослому житті – це приклад гідності, свободи, патріотизму, самопожертви і героїзму. І саме завдяки таким як вони тисячам героїв ми не потрапили в московське рабство, ми живемо та розвиваємося в своїй державі.

І наш обов’язок не забувати про це, про те, якими зусиллями виборювалася Україна. Наш обов’язок знати про всіх тих, хто ціною власних надзусиль буквально вигризав для нас право на існування. Пам’ять про це є щепленням від популізму та “мизаміру”, яким намагаються затягнути нас назад в совок.

Я дуже сподіваюся, що з нашою з вами допомогою Подвиг цих хлопців буде поміченим і оціненим належним чином. Це питання нашої гідності та нашої свободи.