Роздвоєння, або Зіпсований сюрприз
Це злий допис.
Другий день спостерігаю за інфохвилями щодо почесних найменувань військовим частинам. Вигріб жменю приватних запитань і стільки ж тегів. Маю одну реакцію – злість. Навіть лють.
Перше.
Шановні журналісти профільних сайтів, я розумію бажання повідомити першим таку смачну новину. Сам новинник, що таке “чуханка” стати першим – проходив. Але. Невже така фантастика дочекатися ОФІЦІЙНОГО повідомлення? Спробуємо увімкнути елементарну логіку – якби інформація була готова до масового поширення, ну, невже б Вас не запросили до її поширення? Запросили б. І харчувалися б Ви не інсайдами зі злітної смуги Антонова, а мали б вичерпні дані.
Друге.
Як показує практика минулого року, НІЩО не відбулося, допоки під відповідним ОФІЦІЙНИМ документом не стоїть відповідний підпис. Коротше кажучи, допоки не з’явиться підпис під Указом Президента, уся історія з почесними найменуваннями частин на параді – це лише підготовчі етапи. Звісно, підготовлено документи, пройдено вагон узгоджень і погоджень, але… немає вишеньки в тортику. Так от, панове любителі бігти попереду паровоза, без підпису Ваша новина може обернутися на гарбуз. Докази? Прошу – минулого року більшість почесних найменувань були “спалені” ще на етапі тренувань на злітці Антонова. Зокрема і “ОМБр ім. Євгена Коновальця”. Навіть прапори зі стрічками були в руках прапороносних груп. Чи є зараз в ЗСУ частина імені полковника Коновальця? Нема. Тому що рік тому плани не фіналізувалися підписом і Указом. Не для усіх.
Третє.
Ну де, логіка?! Ну, блін, ні для кого не секрет, хто опікується питаннями ідеології, символіки, імен в ЗСУ. Невже так важко ДО ТОГО, ЯК родити новину, написати чи мені, чи Василю Павлову? Просто вийти на контакт І ПЕРЕВІРИТИ ІНФУ, на якому етапі запровадження новації?! Цеж елементарне – перестрахуватися!
Що є зараз? Є радісне “ура” від 55-ї бригади, є злив від когось із учасників тренування, де фігурує “Маріупольска” бригада, і давня історія щодо найменування 93-ї, котра соцмережами мандрує вже давно й зі своїми нюансами. За наслідками цього є уривчаста інфа на низці ресурсів і купа репостів у ФБ. Круть. Знаєте, як це називається? Зіпсований сюрприз. Дяка, колеги. Офігєнно.
Під час репетицій ти намагаєшся вкласти в голову упорядника репетиції, що НЕ ТРЕБА ПАЛИТИ ІМЕНА, ЦЕ ПОДАРУНОК ДЛЯ КРАЇНИ, ПОДАРУНКИ МАЮТЬ БУТИ СЮРПРИЗОМ ДО ОСТАННЬОГО! І ніби на тренуванні параду тебе чують, але ж ні… тидищ!… частина імен зливається в мережу. А що робитиме 55-а бригада, якщо навпроти її почесного найменування не з’явиться підпис Верховного Головнокомандувача? Зраду шукатиме? А трапитися може все, що завгодно. Як із об’єктивних, так і суб’єктивних чинників…
Ну, і фінальне. Я розумію, що коли відсутня інформаційна політика та комунікація в зародку, то такі ситуації будуть постійно. Але на майбутнє, прошу, не псуйте сюрпризи. Коли буде 100% впевненість, що подарунок не зірветься, що він буде укомплектований усім відповідним, усе усім скажуть. Натякнуть, коли треба влаштують злив інформації. Ну, не вміють в армії підігрівати фішку і продавати її грамотно. НЕ ВМІЮТЬ. І не лише в армії. Так, може, вчитися? І медійникам наступати на горло пісні? І може, нарешті, структури із пафосними назвами “Стратком” і т.д. почнуть думати головою на кілька кроків вперед?
Це не забаганка. Просто уявіть, що 5 канал міг би розкласти в кольорі усі сюрпризи і новації ще кілька місяців тому. Просто тому, що я мав можливість сказати це в будь-якому випуску новин. Ті, хто безпосередньо готували ВСЕ ЦЕ, знали про зміни і працювали над ними РІК (!). Ми мали офігєнну купу шансів злити шось комусь чи розтріпати по сєкрєту це усьому інтєрнєту. Чухалося? Авжеж. Але ми тримали подарунок в таємниці. З багатьох причин. Допоки він не буде готовий сповна.
Не псуйте подарунки для військових і країни. Пригадайте себе дітьми – усьому свій час і місце.
