Сталеве мито на Північний потік

Mason Lemberg

Вчора Міністерство торгівлі США ввело мита на імпорт сталі та алюмінію для ЄС, Канади та Мексики. Мита починають діяти від сьогодні 01.06.2018.

І це дуже цікава подія. Поясню чому.

Є такий проект “Північний потік – 2”, ну, ви в курсі.
Наші німецькі партнери заявляють, що цей проект є суто економічним. Хоча від перестановки доданків сума по Європі не міняється, просто Німеччина тепер виграє більше, маючи додаткову плату за транзит, а Словаччина на ту ж суму програє, не маючи тих об’ємів транзиту. З точки зору інвестора (Газпрому), це інвестиції в нікуди, бо невідомо скільки років цей проект буде окуповуватися та чи окупиться взагалі, зважаючи що він взагалі недоцільний.

Тому наші західні сусіди – Словаччина, Польща та країни південної Європи, а також Україна, вважаємо “Північний потік -2” проектом політичним, інструментом шантажу України та країн Європи.

А до чого тут Трамп, сталь, мита?
А до того, що по інформації німецьких ЗМІ з посиланням на джерела в німецькому і американському політичному істеблішменті, Трамп на останній особистій зустрічі з Меркель просив її припинити будівництво “Північного потоку – 2” в обмін на невведення мита на імпорт сталі з ЄС.

А тепер просто співставимо цифри:
Втрати ЄС від введення мита на імпорт сталі в США складають близько 7 млрд. євро на рік. З них левова частина – втрати німецьких сталеварів.

Вартість транзиту газу територією України за рік становить близько 2 млрд. дол. США. Тобто, у випадку, якщо Газпром припинить транзитувати газ територією України, Німеччина отримає не більше 2 млрд. дол. США (бо і протяжність менша, і економічний ефект же має бути, проект же “економічний”), а інші країни ЄС будуть платити більше, щоб отримати газ.

Тобто, втрати ЄС від введення мита на сталь – 7 млрд. євро на рік (з них Німеччина – близько 3 млрд. євро на рік) можуть стати наслідком отримання Німеччиною додаткового доходу максимум 2 млрд. доларів в рік і додаткових втрат більшості країн ЄС + отримання росією інструментів політичного шантажу.

Таким чином, після введення мита на імпорт сталі з ЄС, яке можуть відмінити після припинення будівництва газопроводу, “Північний потік -2” не просто перестає бути проектом економічним (бо він ним ніколи і не був), він втрачає своє значення як проект політичний, а його можлива реалізація стане пам’ятником корупції у вищих кабінетах ЄС.

Автор