З чого починалися Кіборги…

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

#памятай14й Соррі, буде довго.

А чи пам’ятає хтось, що 4 роки тому 26 травня 2014 р. сталася ПЕРША перемога української зброї? Від 1919 р., від останніх перемог Дієвої армії УНР, перша перемога кадрової української армії. Як це було? Пригадаємо?

25 травня 2014 р. відбулися вибори Президента України. 26 травня зранку стало цілком зрозуміло – вибори виграє Петро Порошенко, при чому, у першому турі. А вже надвечір почали приходити якісь дивні новини – мовляв, у Донецьком аеропорту бої, і наші милять рило сепарам. В це було важко повірити! Після трьох місяців суцільних принижень! Після втраченого Криму! Після Маріуполя! Після розстрілу під Волновахою. Невже? Але вже 27 травня світові ЗМІ облетіли фото стосів трупів у Донецькому морзі. З’явилися фото розстріляних КАМАЗів. Надвечір стало зрозуміло, в Донецькому аеропорту – перемога! Аеропорт – наш! Наші – витримали! Змогли!



Як же це було? Гайда, згадаємо.

Спроби зайняти Донецький аеропорт почалися практично зразу після проголошення так званої «ДНР». 17 квітня до аеропорту прибули півтори сотні колорадів, які вивісили над входом прапор так званої «ДНР». Проте в сам аеропорт вони не зайшли – злякалися військових, що перебували там. Хто це були? Сказати важко. Основу гарнізону ДАП тоді становила залога прикордонників. Незважаючи на те, що більшість «зелених беретів» були місцеві, і до них регулярно під’їздили агітатори всіх калібрів, – залога ДПСУ лишилася вірна Україні. В гарячі моменти їх посилювали армійськими підрозділами. Відомо, що ще до подій травня у ДАП перебував 3-й полк спецпризначення.

Цей самий 3-й СпН був доставлений у травні 2014-го в ДАП на літаках Мелітопольської військово-транспортної бригади. Задача – прикрити стратегічний об’єкт. Треба зауважити, Донецький аеропорт тоді ще працював у штатному режимі – у ньому злітали й сідали цивільні літаки. Спецура розташувалася у будівлі Старого терміналу, а Новий обслуговував пасажирів. На 26 травня 2014 р. в ДАП перебували: бійці 3-го кіровоградського полку спецпризначення (64 бійці), зенітно-артилерійський взвод зі складу 25-ї повітряно-десантної бригади (15 бійців), службовці прикордонної служби, які залишилися вірні Україні (невстановлена кількість). Всі 100% особового складу українських сил повноцінного бойового досвіду ще не мали, і тому діяли дещо «за підручниками».

Москва теж готувалася. В середині травня 2014 р. в Ростовській області сформували загін для дії в Донецьку та околицях. Чисельність – 120 осіб. Особовий склад загону становили учасники всіх імперіалістичних війн СССР-Росії: Афганістан, Придністров’я, Таджикистан, обидві Чеченські кампанії, також службовці полку спецназу ФСБ та 45-го полку спецназу ВДВ. Загін складався з 3 груп на чолі з командирами «Граніт», «Сєвєр», «Старий». Загальне керівництво очолив терорист Алєксєй Горшков, позивний «Іскра». Над «Іскрою» стояв ще один командир – такий собі Борис Сисенко. Уночі з 24 на 25 травня ця банда виїхала в бік Донецька.

25 травня банда «Іскри» взяла участь в імпровізованому параді біля Донецької ОДА і була номінально влита до складу «батальйону Восток», очолюваного колишнім офіцером підрозділу «Альфа» СБУ Олександром Ходаковським. Того ж дня до Донецька прибула група чеченців із загонів Кадирова (46 осіб). Того ж вечора зверхники терористів зібралися на «нараду», аби обговорити план штурму Донецького аеропорту. Прийнявши по 350 гр. (це не я придумав – це свідчать терористи ДиРи), гаврики переконалися, що «аеропорт-наш» і більше не заморочувалися.

За свідченнями офіцерів 3-го полку спецназу ЗСУ, напередодні бою в аеропорту туди мала намір приїхати Юлія Тимошенко (!), тому спецура заздалегідь продумала весь план оборони. За збігом обставин, українські спецпризначенці позиції зайняли о 3-й ночі. А невдовзі українці побачили, як в Новий термінал прибули на КАМАЗах терористи ДиРи. Це були – 45 бойовиків «Іскри» та 46 чеченців. Вів їх колишній офіцер СБУ Олександр Головуха. Фокус полягав в тому, що бойовики захопили Новий термінал в той час, коли там було повно цивільних. Командир групи 3-го СнП доповів про ситуацію у штаб АТО. Звіт прийняв особисто генерал Віктор Муженко, тоді перший заступник керівника Антитерористичного центру. Досвідчений командир, Муженко зразу збагнув, що сил для втримання та зачистки аеропорту у спецпризначенців нема – було потрібно перекинути підкріплення. Але як?? Аеропорт був оточений терористами…

3-му СнП було наказано тягнути час. А тим часом офіцери штабу перебирали варіанти. Зупинилися на вертольотному десанті.

В аеропорту командири 3-го СнП вступили в переговори з главарем бойовиків Ходаковським. Ходаковський ніби пропонував, аби українці забралися звідусіль крім Старого терміналу, а в Новий, мовляв, приїдуть журналісти, познімають… Українці відповіли, що відвід сил почнуть не раніше, ніж з Нового терміналу підуть цивільні. О 7:00 з Донецького аеропорту злетів пасажирський літак – останній. Тим часом українці розмістили на злітній смузі установку ЗУ – її вогонь став неоціненним у бою.

Час тривав. Сепари нарощували сили – до них прибувало підкріплення. Помалу їхня чисельність в Новому терміналі наросла до 120 рил. Сепари балділи – обчищали банкомати та ламали обшивку. Командир «Іскри» Борис Сисенко відправив гінців у д’ютіфрі за алкоголем і до початку бою, за словами сепарів, встиг добряче «залити сливу».

О 10-й годині. Над аеропортом пройшов український штурмовик Су-27 – українці приготувалися до десантування. На даху Нового терміналу з’явилося рило з ПЗРК. Побачивши його снайпери 3-го СнП доповіли командирам. «Чесно скажу, кортіло бити цих тварюк. Ми вже бачили, як убивали наших людей, як збивали вертольоти. Ми бачили, як здавалися в полон десантники на БМД. Це було найбільш образливо, ми такого допустити не могли» – згадували спецпризначенці потім. Вислухавши доповідь, офіцер з позивним «Турист» наказав снайперу: «Вогонь!». І почалося.

Автоматно-кулеметним вогнем українці притисли ворога до долу. Почалася перестрілка. З перемінним успіхом вона тривала більше години. Під прикриттям бою біля 12:00 в аеропорту з вертольотів Мі-8 висадилися 6 груп десанту, зібраного за принципом “з миру по нитці” – бійці 8 СнП, 140-го учбового центру, 95-ї аеромобільної бригади і навіть 10-го загону спецпризначення ГУР Генштабу, практично елітного спецназу ЗСУ. Спецура вступила в бій. Вони зразу попередили бійців 3-го СнП: «В укриття! Зараз запрацює авіація!»

Перший захід на Новий термінал здійснив штурмовик Су-27 – він обстріляв будівлю з авіагармати. За ним вийшли три штурмових вертольоти Мі-24 – жаховисько душманів часів Афганської війни. У перший прохід «24-і» атакували Новий термінал з гармат і кулеметів, проте не застосували нічого більшого – боялися, що боєприпаси улетять на Донецьк. Пройшли, досягли озера, розвернулися. Зайшли від міста. І вже тут врізали по Новому терміналу некерованими ракетами. Новий термінал ДАП перетворився на філію пекла.

Ніщо не приносить стільки насолоди як порівняння нашого описання бою з сепарським. За даними терористів ДиРи, з початком бою в ДАП уже залитий Сисенко командувати виявився нездатний. «Іскра» теж талантами не блиснув. Бойовикам довелося відбиватися навмання. На допомогу їм вирушили чималі сили: «батальйон Восток», банда Бородая, банда Здрилюка, банда Пушиліна, банда «Оплот». Всі вони різко висунулися до ДАП, і… побачили, як його шматували українські «24-і». Почули, як свистять дурні кулі… Зразу ж на околицях Донецька «з’явилися» десятки «українських снайперів», через яких «захисники ДНР» підійти до аеропорту «не змогли». Особливо забрехався «батальйон Восток» – він відзвітував про знищення «двох найманок з Прибалтики». «Білі колготки», сексуальні фантазії Москви, схоже, лоскочуть ще й досі.

На підставі звітів своїх ватагів зверхники ДиРи передали «Іскрі» та чеченцям у ДАП наказ «прориватися з оточення» (!!!). Позаяк 2 КАМАЗи з 4-х перебували під міцним вогнем українців, терористи щільно, мов оселедці в діжку, запхалися в два КАМАЗи та чкурнули у бік Донецька, по ходу розстрілюючи все, що траплялося на шляху.

На околиці Донецька їх зустріли інші терористи ДиРи, які, на підставі почутого від командирів, чекали пориву не менш як «дивізії укропів». Побачивши КАМАЗи, вони збагнули що це – воно, і вмазали по КАМАЗах з усього, що стріляло. Результат. Один КАМАЗ – в решето. Другий перевернувся.

А далі почалася «Гібридна війна» навпаки. В Донецьку того дня опинилося багато-багато журналістів. Не тільки російських. Їм сказали, що вони побачать ЩОСЬ, але не сказали що саме. ЩОСЬ журналісти таки побачили. Наступного дня весь світ облетіли кадри стосів трупів у Донецькому моргу. Стало очевидно – в Донецькому аеропорту сепари добряче здобули в рило. Ніхто ще не знав масштабів, але докази були – не заперечиш. Наслідки цих кадрів були убивчі – поголос «все пропало» і «нас зливають» залунав тепер серед терористів. Хтось завив, що в загоні «Іскри» перебував український шпигун – і сепарські пабліки наперебій заскиглили про всюдисущу СБУ.

А тим часом. За звітами українських військових, після відступу частини бойовиків бій тривав. Між Старим і Новим терміналами біля 100 м простору, які прострілювалися наскрізь. Підніматися в атаку в стилі Другої Світової спецпризначенці не поспішали, вони методично нищили вогневі точки противника. При цьому сепари стверджують, що «група прикриття» забралася з Нового терміналу надвечір 26 травня, але потрапила під сильний вогонь українців і зазнала втрат. Українці додають – бій тривав до вечора 27-го. Схоже, якась група терористів ДиРи таки продовжувала опір, але, розстрілявши весь БК, тишком втекла. Підмога, на яку сподівалися терористи, так і не прийшла. Підмозі було не до того.

За російськими даними, в Донецьку на терористів із банди «Іскри» практично зразу почалося полювання. Самі терористи, звісно, у всьому бачать всюдисущу «українську ДРГ», хоча набагато ймовірніший інший варіант – зрозумівши, що сталося насправді, Ходаковський заходився прибирати свідків. Факт той, що залишки банди «Іскри» мусили терміново забратися з Донецька до Горлівки, володінь терориста Беса-Безлера. Практично водночас до дому забралися живі чеченці – воювати далі з ТАКИМИ укропами вони більше не хотіли. «Це неправильні укропи – дайте інших!»

А в Донецькому аеропорту? А там невдовзі приземлилися вантажні ІЛ-76 25-ї військово-транспортної бригади (тої самої, що потім літала в Луганський аеропорт). Вони висадили війська, які відтепер склали залогу Донецького аеропорту, доставили провіант і боєприпаси. І ще вивезли спецпризначенців і прикордонників, свою задачу ті уже виконали. Крайній зліт з Донецького аеропорту українські транспортники здійснили 31 травня 2014 р.

Перший бій за ДАП завершився повною перемогою українців. Донецький аеропорт був під повним контролем українських сил. Протягом бою всі втрати ЗСУ склали три поранених – проти 100 людей (разом з цивільними) одними лише убитими у терористів. Навіть за російськими даними одна лише банда «Іскра» втратила убитими біля 50 рил. За півроку СБУ викрала в Донецьку зрадника екс-працівника СБУ Олександра Головуху. Наближатися до ДАП терористи не насмілювалися ще більше місяця. А генерал Муженко невдовзі став начальником Генерального штабу. Почалася знаменита епопея оборони Донецького аеропорту.

Кіборги з’явилися пізніше. А тоді – ми просто балділи від подій. І я, тоді ще вельми критично налаштований до Президента Порошенка, проти волі, а й замислився: «Якщо президентство починається з перемоги, то…»

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial