Щодо виступу савченко. Версія

Якщо спробувати виключити емоції (це важко, так), то основним акцентом усього цього поносу мав бути акцент на звільненні полонених. Для забезпечення максимального інформаційного ефекту, акцент мав бути підкріплений ультиматумом владі у вигляді голодування.

Але оскільки наша журналістика відзначається тупізмом (навіть коли їм оплачують джинсу) і савченко теж не подає ознак інтелекту, то всі акценти в нашій пресі змістилися з теми “примусу влади до визволення полонених” на тему “савченко знову голодує проти влади”.

Різниця в інформаційних акцентах колосальна.

Бо голодовки савченко нікого нафіг не цікавлять, особливо після того, що воно сьогодні несло.

А тепер про те, чому животноє раптом вирішило примушувати владу звільняти полонених.

Читаємо Ірину Геращенко:

“Щодо звільнення заручників, то я , заради справи, відсьогодні утримаюся від жодних коментарів на цю тему до того дня, доки ми не звільнимо хлопців.”

Тобто, процеси звільнення наших полонених, судячи зі слів людини, яка брала участь у звільненні сотень полонених, вимагають певної конфіденційності. Кожен з нас не любить таких речей, але якщо це допоможе звільнити людей – то які можуть бути питання?

І тут… через 3 робочих дні після цієї заяви, на сцену виходить животноє і своїми заявами, намагається досягнути абсолютно протилежного ефекту – в черговий раз привернути ЗАЙВУ увагу до процесу звільнення полонених, на який вона не впливає і не може впливати, але зайвою увагою може зашкодити процесу.

Ось, на мій погляд, і вся суть виступу савченко. Те, що планувалось. Але провалилось через тупізм.
Найбільший цинізм в тому, що все це подається під “соусом” турботи про полонених, а насправді все навпаки.

Для довідки: Ірина Геращенко, СБУ, Президент та інші переговорники, які не влаштовують гучні пресухи і не шантажують голодуваннями, за 2 роки звільнили 3047 українців, в тому числі 1589 військових, а це животноє звільнило 2 грушників, які на нашій землі вбивали наших людей.