Ми маємо схему класичного рейдерства

Спочатку ти, якимось дивним фантастичним чином, рятуєш своє підприємство від рейдерства з боку набагато більшої корпорації, яка не дотримується договорів, зобов’язань і використовує рейдерські методи.
На місце старого директора, який допомагав рейдерам і розграбував твій бізнес, втікши до рейдерів, призначаєш новий менеджмент, укладаєш з ним договори, наділяєш його повноваженнями, відповідальністю, обов’язками… і вони працюють. І в них щось виходить. Їм вдається навіть повернути більшу частину кредитів, які “нахазяйнували” попередній директор і директриса, відновити виробництво, збільшити зарплати, створити робочі місця.

А тут на твоє щастя поспіла допомога від інших, партнерських компаній. Звісно, в них свої інтереси, але їм вигідно, щоб твоє підприємство існувало. Представники цих успішних компаній пропонують тобі прийняти до себе на підприємство їхніх ревізорів, антизлодіїв. Оцінюючи допомогу керівництва цих компаній, ти автоматично довіряєш представникам і ревізорам представників і радо погоджуєшся.

А ж потім виявляється, що ревізори, яких так лобіювали представники успішних компаній, – це обслуга обслуги колишнього директора.

Потім виявляється, що ці “ревізори” поняття не мають в ревізії, в економіці, в праві, взагалі в нічому. А деякі з них ще й тричі не судимі.

Потім виявляється, що всі методи “ревізорів” полягають в голосному кричанні “директор – злодій”, “головний інженер – злодій”, підбурюванні робочих шляхом вирощування заздрості до тих, хто більше заробляє.

Потім ці “ревізори”, які взагалі не мають відношення до твого підприємства, ти з ними нічого не укладав, ніяких договорів, ніякої відповідальності, призначають тобі начальників цехів, важливих цехів.

Потім начальники цехів, яких призначили ці “ревізори”, за 3 роки не показують ніякого результату, точніше від’ємний результат, згенерований не тільки витратами на їх утримання, а й збитками, до яких привели їх дії. І звільнити ти їх не можеш, заборонено умовами контракту, який тобі порадили представники дружніх підприємств. І весь час їм чогось не вистачає – то шкарпетки найдорожчі подавай, то ще щось.

Потім в “ревізорів” звідкись з’являються дорожезні хати, земельні ділянки, а на запитання, звідки все це вони набули під час волонтерської роботи на твоєму підприємстві, вони розказують, що улюблена людина та мама подарували, а начальник цеху киває головою.

Потім “ревізори” беруться створювати окремий суд, самі призначають своїх суддів, і цей суд буде мати право робити, що хоче, з можливістю скасувати все, що робить підприємство, всі накази, всі договори, звільнити будь-якого працівника, з яким в тебе контракт.

І врешті решт, коли в тебе вривається терпець і ти питаєш “Що, бля, відбувається на моєму підприємстві. Хто ці люди, і що корисного вони для мене зробили?”, до тебе приходять представники (не керівники) дружніх компаній і кажуть тобі, що “Ну, ти ж їм не платиш, чого вони перед тобою мають звітувати?”… ага… на твоєму підприємстві.

А тепер про дії “ревізорів”:

1. Спроба дезорганізувати роботу, відсторонити ключових людей, зруйнувати процеси.
2. Призначення своїх.
3. Спроба легалізувати процес (в даному випадку створенням суду).

І що ми маємо?
Правильно! Ми маємо схему класичного рейдерства, хрестоматійного.

На цьому фоні особливо цинічно виглядають слова “Ну, ви ж їм не платите…”

Чи вигідно це власникам чи керівникам дружніх підприємств?
Ні! Вони не зацікавлені в створенні твоїм сусідом корпорації монстра, вони не зацікавленні в руйнуванні твого підприємства. Вони не зацікавлені в фінансуванні недолугих рейдерів-ревізорів.

Я до чого веду…
Я розумію, що завтра з цих “ревізорів” знімуть відповідальність, розумію чому (і тут вони програли стратегічно, хоч виграли тактично), я розумію кожного, хто проголосує “за” і не буду їх ні в чому звинувачувати… але, б*ть, просто голосуйте без коментарів, без розповідей про святих “громадських активістів”.