Країні конче потрібні дискусії про сенси

Віталій Гайдукевич
Віталій Гайдукевич

Ooooops…. глибоко особисте ЯНМД


  • … В Італії на виборах можуть перемогти симпатики Путіна. Канцлер Австрії відкрито говорить, що Північний Потік 2 – це вигідно. Ангела Меркель заявила, що «потоки» Газпрому – це не політика, а економіка, і вигідно усім. У Вас ще лишились аргументи, щоб переконати партнерів, що вони помиляються? Які?
  • Чому Україна не висуває пропозицій і ідей стосовно реалізації проекту «Від моря до моря»? На зборах країн учасниць торік Київ був відсутній навіть в статусі спостерігача.
  • Депутат від БПП бере на поруки Труханова. Як в політичній фракції Вашого імені опинилися люди, які захищають людей, відомих своїми проросійськими настроями?
  • Люстрацію судів провалено. На волю вийшли і повтікали беркутівці, Штепа, Труханов, людина, що стріляла із нагородної зброї в поліцейського… Влада не знає, як вирішити проблему, чи нинішній стан речей її влаштовує?
  • 4-й рік війни, а в Україні відсутня інформаційна політика в сенсі захисту від інформатак, провокацій і фейків? Хто винен в бездіяльності і що робити зараз?
  • Поляки почали з УПА, а потім порівняли Хмельницького із Гітлером? Україна досі не визначилася в своєму ставленні до радянського періоду, чи вважаєте Ви його окупацією? Як взагалі Україна обстоюватиме свою історію?
  • Зараз є усі ризики, що нові виборчі правила до виборів не запустять. Чи підтримуєте Ви скасування мажоритарки і перехід на відкриті партійні списки із рейтинговим голосуванням?
  • Росія втручалася у вибори в США, Франції, референдум в Нідерландах. Чи готова Україна захищати свій виборчий процес? І чи відомо Вам, що таке втручання вже має місце?
  • Ми говоримо про пріоритети європейської інтеграції, але серед викликів 2018 року немає подолання проблеми бурштинокопачів і випилювання Карпат. Чому влада не звертає увагу на це?

Якщо поставити собі на мету і посидіти ретельно годинку-другу, то перелік потенційних питань про реально важливі речі можна легко розписати на два-три десятки. Але ж ні… Навіщо? Куди простіше про Мальдіви.

Політика, це не лише політики. Вони лише частина картинки. Решта, це середовище, де політика робиться, інструменти для її реалізації, засоби, механізми. І журналісти є частиною політики, адже саме вони формують бачення читачеві і глядачеві. І чи варто дивуватися, що в країні погані політики, якщо інші гравці п’єси “Політика” теж не блищать філігранністю?



Чи правильно це, що левова частка ньюзів, що з’явилися під час спонтанної пресски «Про виклики», була не завдяки питанням, а тому що президент сказав те, що планував сказати? А те, що з усіх питань, на які спікер дійсно підбирав слова, щоб відповісти максимально влучно (неприємні питання) було аж одне – про Медведчука. Ну і , природньо, на нього теж всю правду Порошенко сказати не міг. Чи хтось геть наївний і припускає, що відповідь могла звучати: «нам нав’язали персонажа, інакше б не було ніяких переговорів взагалі. Ви що не розумієте, що на цих переговорах Медведчук обстоює не українську позицію, а російську? Навіть в питанні звільнення людей. Так, він докладає зусиль по звільненню людей, але тих, хто потім їде в ОРДЛО…» Хтось припускав, що глава держави мав маневр рубанути правду-матку в її найвідвертішому вигляді? Ріалі?

В сухому заліку ті, хто ставили питання, програли тому, хто відповідав. Питання були прогнозовані, цікаві вузькому цеховому колу, а не широким масам громадян. Відповіді на питання були майже усі прогнозовані. А те, що реально зацікавило, з’явилося само по собі. Звісно, «дорогенька» – мінус. Гордон – дно. Питання, які стали істеричним демаршем – показове дно.

Країні конче потрібні дискусії про сенси. Країні потрібні продуктивні ідеї та ідейні партії, а не політичні проекти. Роздуми над проблематиками, а не інфомочилово. Політики і медіа, які здатні вести дискусію, а не займатися пінг понгом.

Поділитися:
Share

Share