Про каву та критику
Svetlana Karaseva висловила дуже просту й правильну річ: “Кавомайданцы будут поддерживать власть в том, где она права”.
Пам’ятаєте, у “Звичайному диві” є один комічний персонаж (прем’єр-міністр), який виступає проти свого тиранічного монарха і заявляє тому прямо в обличчя:
“Вы, вы, вы вовсе не величайший из королей, а просто выдающийся, да и только.” 🙂
Так само й мені, порохоботові, хочеться сказати:
“Панове, ви зовсім не найвеличніша виконавча влада, а лишень видатна!”
Про законодавчу та, особливо, судову владу, нічого не напишу, бо того, що мені хочеться, писати не можна. 🙂
Попри мою постійну підтримку президента, прем’єр-міністра та більшості міністрів, мені не подобається:
- програна близьким другом президента інформаційна війна;
- дивне зміщення прем’єром акцентів у газових справах: для нього “Нафтогаз” чомусь монополіст;
і я щось не чую про плани демонополізації ринку теплогенеруючих компаній та домогосподарств;
і дуже переживаю щодо залучення європейців до управління ГТС, процес якого, як на мене, вже затягнувся; - не видається мені послідовно ринковою й позиція Гройсмана щодо відкриття ринку с/г земель;
- я не можу зрозуміти, чи триває реформа поліції;
- децентралізація забезпечила надходження чималих коштів до місцевих бюджетів, і дядьки з обласних міст та районних містечок нахом’ячили собі за щоки 80 млрд грн – при безлічі проблем, на які ці кошти можна й треба було використати;
- тощо.
Гадаю, що позитивістський сегмент громадянського суспільства цілком може перебрати на себе функцію конструктивної критики наших адміністрацій – “зрадофіли” з цією почесною місією не справилися. 🙂
