Кепські справи… чи навпаки?
Цікавий оберт тліючого скандалу довкола чорних беретів морської піхоти. 6 вересня на ресурсі 112 каналу з’явилася стаття Ірини Сампан «Чому українські морпіхи проти берету кольору морської хвилі?»
Важливо, що пані Ірина є головною редакторкою військового радіо Армія ФМ. Тобто цільова аудиторія, а значить чимало підписників у фейсбуці, у пані Ірини – це вояки. Тож обговорення статті почалося і в соцмережах.
Серед коментаторів з’явилися самі морські піхотинці, вони знову почали обстоювати позицію «нам непотрібні зміни, байдуже, що чорний берет МП прийшов з СРСР…» Напевно, ця історія не вартувала додаткового акценту, власне, нічого нового і не відбулося, якби не відео звернення морпіхів із вимогою лишити їм чорний берет і ще одне «але». Воно прийшло сьогодні. З… Росії.
Пропагандбудка міністерства оброни Росії наваяла статтю про українську морську піхоту і її берет. Wow!
Щоб цей шедевр розкрився максимально і в деталях, дозволю собі нагадати ключові аргументи робочої групи із розробки нового однострою ЗСУ:
1. В українському війську не лишиться жодного (!) радянського ідеологічного символу. Жодного радянського кольору беретів, ніяких колорадських стрічок, «гвардійських» підрозділів, назв частин, що походять від армії СРСР. Н І Ч О Г О. Обговоренню не підлягає. Крапка. Кінець речення.
2. Ідеологічна айдентика – кольори беретів, беретні знаки, кваліфікаційні знаки, емблеми підрозділів, нарукавні нашивки і низка інших речей – буде походити виключно (!) від історії українських армій 1917-1921 років (перші визвольні змагання), УПА (другі визвольні змагання), козаччини, Велике Князівство Литовське, Галицько-Волинське князівство, Русь (а вона була тільки із центром в Києві). У випадку, коли українська історія не може дати грунт для символіки, тоді ми ґрунтуємося на європейській традиції. Наприклад – танковий чорний берет придумали британці – спираємося на першотворів. Десатний темно-бордовий берет придумали британці – спираємося на це. Тобто ще раз – джерел походження емблематики ЛИШЕ ДВА – Україна або ЄВРОПА. Від російської імперії , як би вона не називалася – Н І Ч О Г О. Крапка. Кінець речення.
3. Військова емблематика не є приватною справою окремих підрозділів, чи окремих командирів, а тим більше (у випадку із МП) очільників ветеранських організацій. Військова емблематика, геральдика, вигляд однострою, прапори, це є справа і інтерес ДЕРЖАВИ, позаяк це армія ДЕРЖАВИ, а не приватна мілітарна компанія. «А мені не подобається, я того не хочу» – вдома. Емблематикою займаються ФАХІВЦІ. Котрі зобов’язані надати аргументи, чому має бути так, як буде. Ці аргументи надаються. І морській піхоті також. Якщо аргументи не хочуть чути, має вмикатися фактор «це армія, в ній виконують накази… є інтерес держави, його треба реалізувати».
4. Питання емблем – це ідеологія. Це також поле бою з Росією. В Москві це розуміють і діють активно. Якщо хтось цього не розуміє в Україні, його точка зору має ігноруватися. «Здесь русский дух…» в Україні Н Е Б У Д Е.
Напевно цього досить, то всьо була приказка.
Тепер казка – бенефіс «Звєзди».
Обране…
Отже, російська пропаганда стала на захист чорного берету українських морпіхів. Що наголошують росіяни, цитую мовою оригіналу:
«Надевая форму, солдат становится носителем традиции, а затем и хранителем. Это вколачивается с того момента, когда новобранец становится в строй.» (с)
Отже московіти розуміють – людина в однострої, є носієм традицій. СВОЇХ традицій. А якщо в однострої традиції ЧУЖІ, тоді як?
«Скандал разгорелся после публикации в социальных сетях поста пресс-офицера 36-й отдельной бригады морской пехоты ВМС ВСУ Александры Бессмертной. Она вступилась за право ношения берета именно черного цвета, который стал символом морской пехоты, в том числе и Украины. Предложенный вариант цвета морской волны оскорбил многих военнослужащих, которые ревностно чтут свои традиции. Тем более что сам посыл изменений связан с отрицанием всего российского. » (с)
Ще раз – речниця 36 бригади заступилася за колір берету, котрий захищають і… представники країни окупанта. Зафіксуйте – москалі чітко вкурили – зміна іміджевих речей спрямована на відмову від усього російського. А 36 бригада МП України цього не розуміє?
«Военная форма – это не трусы-неделька. Во вторник радужные, в среду розовые, и так до понедельника. С последующим повторением цикла, – считает медиаконсультант, эксперт в области военных технологий Александр Зимовский. – Военная форма насыщена символами как никакая другая одежда. В этом контексте украинский хайп вокруг черных беретов морской пехоты весьма показателен. Главная проблема в том, что никакой украинской морской пехоты никогда не существовало. Есть воинские части, в названии которых остались слова “морская пехота”. Они остались на Украине при разделе ВМФ СССР.» (с)
Отже, на Росії нагадують, що чорні берети лишилися Україні від СРСР. Чи це секрет для когось? Ні. Ясна річ, невіглас Зимовський є йолопом з історії і не в курсі, що історія української морської піхоти старша за історію Росії. Але це у них класика, яку коментуємо виключно цитатою Лаврова: «Дебіли, бл*дь…» Але факт того, що чорний берет в Україні лишився після СРСР, є беззаперечним фактом.
Цитуємо далі…
«В советской еще армии береты определенного цвета, пришедшие на смену традиционным пилоткам и фуражкам, появились с подачи легендарного командующего ВДВ Василия Маргелова. Они, как и тельняшки, были голубого цвета – символа неба. Вскоре беретами обзавелась морская пехота, которая выбрала черный цвет в тон морским черно-белым тельняшкам.» (с)
Тут дурня повна, бо ідеї вдягання беретів в радянській армії були і до Маргелова. З десантом все зрозуміло – Маргелов запроваджував два кольори «как в мире – марун, по нашому – малиновый, для парада в Москве и на полигон защитного цвета». Це цитата його самого. Але ми зараз не про десант, звертаємо увагу на фразу «беретами обзавелась морская пехота, которая выбрала черный цвет в тон морским черно-белым тельняшкам» – ще одна фіксація – чорний в МП від СРСР.
«Ну и last, but not list. Советская, а теперь российская морская пехота – это “черная смерть”. Такая у нее репутация на семи морях. А вот “смерть цвета морской волны” – не звучит.» (с) Так говорить російський «типу-офігєнний-експерт».
Робоча група ж, нагадаю і для читачів, і для морських піхотинців, наполягає – в європейській практиці часто-густо прості безпафосні стрілки ВМС носять берети КОЛЬОРУ ВМС, тобто загального флотського кольору і це переважно темно-темно-синій чи то «дарк нейві блю». В кількох країнах є справді чорні, але не тому, що «чорна смерть», а тому що такі ж чорні носять УСІ структури флоту. Пафос = 0. А от структури флоту, які виконують посилені, спеціалізовані задачі, зазвичай носять синьо-зелений колір у країнах Європи. Візьмемо Францію – простий флотський стрілок – фузілер – темний, а от ті, хто десантуються, стрибають, пірнають, штурмують – «марін командос» – синьо-зелений. Британія – банальні стрілки темно-сині, а «роял марін командос» – зелені. Нідерланди, Норвегія, Італія – те саме.
Чи є українська піхота банальними флотськими стрілками? Ні. Це потужні підрозділи, котрі здатні виконувати роль спеціалізованих підрозділів ВМС – сили для спеціальних операцій. Саме вони виконують у світі допоміжні функції для спеціальних сил. Це важливий акцент. Отже, за своєю потенційною роллю українська морська піхота, це вже більше ніж.. А стосовно «чорної смерті» і чи може бути смерть синьо-зелена? Нехай йолоп московський спитає у SAS або COMSUBIN.
І от при цьому «Звєзда» – пропаганд орган нашого стратегічного, а по правді – вічного – ворога, констатує: «Украина активно стремится вписаться в натовские стандарты…»
Повна версія статті тут.
Виходить, у Москві все чудово зрозуміли, що ми робимо і навіщо. А в морській піхоті України досі не зрозуміли? Масово, чи точково, як прес-офіцер 36 бригади?
Висновок… Ідеологічні війни не мають крові. Вони виносять не тіло. Вони вражають мозок. Зомбування, підміна понять, перекручування, замилювання – це маленький набір інструментів потужних структур російських спецслужб. І те, що ці структури реагують на роботу невеличкої групи волонтерів, говорить про те, що ми знайшли і яйце Чахлика Невмирущого і голку. А цього в Москві бояться. Адже коли буде розвінчано усі російські міфи і покручі, виявиться, що Росії немає. Є злодій, котрий все що може робити, це красти і нападати.
А щодо морської піхоти і її брендових символів? Давайте цьому присвятимо окрему статтю. Адже на відміну від Росії, українська морська піхота має одну з найславетніших історій в світі. І найдавніших, до слова, також. Адже і походи київських князів на Візантію, це в великій мірі морська піхота. Козацтво і його походи Чорним морем проти турків – це 100% морська піхота. Морські штурми фортець Криму Сагайдачного (!), це морська піхота, причому геніальні операції. Антін Головатий і Сидір Білий – це морська піхота. Сірко в битві під Дюнкерком – це морська піхота. Українець Майкл Стренк і підняття прапору на Іводзімі – це також часточка історії морської піхоти України.
Мокшанці – ПНХ!
Морські піхотинці, ми вас поважаємо, але символіку треба міняти. Ви варті того, щоб йти вперед. В тому числі і для того, щоб забути як страшний сон, як з Криму повернулося тільки 204 морських піхотинці, а усі інші замість України обрали РОСІЙСЬКИЙ чорний берет і російські зарплати.
То чиї традиції плекатимемо далі?
А до керівництва армії і країни у нас традиційне питання: що має статися, щоб в Україні з’явилася історична політика та інформаційна політика ? Щоб все вище сказане було не від робочої групи, а офіційна позиція держави.
