Плацдарми Східної операційної зони. Сіверський плацдарм
Сьогодні третій, завершальний огляд “по виступах (плацдармах)”. Він буде стосуватися Сіверського виступу. Найбільше стабільного з розглянутих нами.
Схема буде така сама, як у попередніх двох:
– склад і структура сил і засобів противника, розгорнутих в цьому районі;
– поточна ситуація та динаміка її розвитку;
– перспективи, можливі дії противника на цьому напрямку.
1. Отже, на даний момент проти Сіверського плацдарму ЗСУ діють сили та засоби двох російських угрупувань військ (УВ). Можна навіть стверджувати, що вони діють своїми СУМІЖНИМИ флангами. Так само, як це відбувається зараз і на Курахівському напрямку.
Більшу смугу зі сходу та півдня займають головні сили 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) зі складу УВ “Юг” (так, це колишній так званий “2-й армейский корпус народной милиции лнр”), які діють на Краматорському та власне Сіверському напрямках.
І на північному фасі (фланзі), за (північніше) річкою Сіверський Донець, на Лиманському напрямку діють війська (сили) 25-ї ЗВА противника зі складу його УВ “Запад” (дирекція Кремінна – Лиман та район Серебрянського лісництва).
3-а ЗВА противника на Сіверському та Краматорському (на ділянці від Оріхово-Василівки до Спірного) напрямках діє своїми головними силами, а саме: 6-а, 127-а (колишня 7-а), 123-а та більша частина 85-ї й 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр). Вони посилені однією повітряно-десантною дивізією (пдд) зі складу угрупування російських повітряно-десантних військ (пдв), розгорнутого на Краматорському напрямку – 106-а пдд (вона оперує тут майже всім своїм складом – 51-й, 137-й та 119-й парашутно-десантні полки\пдп, разом із зведеною артгрупою 1182-го артилерійського полку\ап дивізії та дивізійним комплектом окремих підрозділів).
25-а ЗВА на Лиманському напрямку та у Серебрянському лісництві оперує також основними своїми силами – 67-а мотострілецька дивізія (мсд), яка має 3 мотострілецьких полки (мсп) 31-й, 36-й та 37-й мсп та 1 танковий полк (тп) 19-й тп. Окрім цього, на цьому ж напрямку розгорнуті підрозділи ще двох мотострілецьких бригад цієї армії 164-ї та 169-ї омсбр і однієї танкової 11-ї отбр (хоча, як на мене, тут напрошується зведення цих окремих бригад у якійсь армійський корпус у складі армії або ж переформування їх у ще одну мотострілецьку дивізію).
До того ж варто додати, що на обох флангах цього плацдарму командування противника активно залучає до участі у бойових діях так звані “окремі мотострілецькі та стрілецькі полки й батальйони мобілізаційного резерву чи територіальних військ”, які або підпорядковує вищевказаним з’єднанням та частинам, або прямо включає до їхнього складу.
Також у смузі 25-ї ЗВА фіксуються окремі підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 20-ї ЗВА та 47-ї танкової дивізії (тд), зі складу 1-ї танкової армії (ТА). У обсязі до 3-4-х батальйонів. Обидві також входять до складу УВ “Запад”.
Тепер про кількісні показники:
а) На Лиманському напрямку (25-а ЗВА) противник діє декількома тактичними групами, які мають у своєму складі:
– Особового складу (о\с) – від 34 до 35 тисяч “тушканів”,
– Танків – до 540 одиниць,
– Бойових броньованих машин (ББМ), включно з бронеавтомобілями та тягачами типу МТ-ЛБ, – трохи менше 1000 одиниць (десь 980-985 штук),
– Артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм, включно з 120-мм мінометами, – 325-330 одиниць,
– Реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 112-114 одиниць,
– В інтересах військ 25-ї та 20-ї ЗВА діє зведена тактична група ракетних військ (РВ) противника, яка має до 4-6 мобільних пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК).
– Задля авіаційної підтримки своїх військ, що оперують на Лиманському напрямку, противник щодобово використовує в середньому від 4 до 6 “бортів” армійської (АА) та оперативно-тактичної авіації.
Щодо оперативного резерву так званого “першої черги”, який противник ТЕОРЕТИЧНО може задіяти на цьому напрямку протягом 24-х годин, то в ньому формально перебуває одна танкова бригад (ймовірно, 11-а отбр 25-ї ЗВА, але, скоріше за все, без мотострілецького батальйону (мсб) та одного танкового (тб), якими противник, очевидно, підсилив підрозділи своєї 20-ї ЗВА, які нещодавно ліквідували північну частину нашого плацдарму на р. Чорний Жеребець на ділянці від Макіївки до Невського), а також 4 так званих “резервних” мсп, із яких 3 розташовані поза межами території України, але такі, що “числятся” саме у резерві на Лиманському напрямку.
Всього “теоретично” командування противника може підсилити свої війська на Лиманському напрямку 6.5-7 тисячами о\с, до 60 танками, до 65-70 ББМ, зо 2 десятка АС і 10-12 РСЗВ. Але насправді, судячи зі всього, для додаткового підсилення російське командування на цьому напрямку має від сили 4 батальйони (2 танкових і 2 мотострілецьких) у складі однієї танкової бригади неповного складу та такого ж мотострілецького полку (мсп).
б) Сіверьский напрямок (3-а ЗВА + 106-а пдд):
– О\с – до 26.5 тисяч “тушок”,
– Танків – не більше 155-160 одиниць,
– ББМ – трохи більше 340 одиниць,
– АС – приблизно 220-224 одиниці,
– РСЗВ – 68-70 одиниць.
В резерві “першої черги” 1 десантно-штурмовий полк (дшп) перебуває у стадії формування, але вже якимось дивом включений у склад резерву та 1 мсп й 2 мсб “резервні”, причому мсп явно не у тилах УВ “Юг”, а десь у Ростовській області. Танків вони не мають, ББМ – десь 30-35 одиниць, при 20-22 “стволах” АС. Всього їх “числиться” до 3 тисяч, але в реальності протягом доби ввести у бій з цього резерву противник може максимум 1.5-2 батальйони, решті для цього явно знадобиться не менше 2-3-х діб.
в) північна частина Краматорського напрямку (3-я ЗВА + 106-а пдд):
– О\с – 16-17 тисяч,
– Танків – 125-130 одиниць,
– ББМ – до 245 одиниць,
– АС – до 148-150 “стволів”,
– РСЗВ – 46-48 одиниць.
Зважаючи на той факт, що більша частина УВ “Юг” діє по загальній дирекції Бахмут – Костянтинівка (південна частина Краматорського напрямку), ці цифри не видаються дивними.
По суті, війська противника, що діють і на Сіверському, і на північній частині Краматорського напрямків є одним цілим угрупуванням, націленим на м. Сіверськ, як із формальної, так і з фактичної точки зору (3-ю ЗВА). Тому пункти “б” й “в” у цьому сенсі варто скласти до купи. Про це говорить і той факт, що увесь резерв противника на Краматорському напрямку якраз “закріплений” саме за військами, які діють по напрямку Часів Яр – Костянтинівка, а не у бік Сіверська.
Однак, звісно, що при “гострій потребі” якась частина резервних військ противника власне з Краматорського напрямку може бути спрямована на Сіверський. Як на мене, це до 2-х мсб або до 1-го мсп.
2. Щодо поточної ситуації, то на відміну від Курахівського та Костянтинівського виступів вона видається більш стабільною, хоча й не без певних “нюансів” обмежено-тактичного масштабу, зокрема:
– Передові підрозділи 67-ї мсд 25-ї ЗВА противника на Лиманському напрямку протягом звітного періоду намагалися покращити своє тактичне положення по напрямках на с. Терни та Ямполівку, а також у Серебрянському лісництві північніше р. Сіверський Донець. Однак, не дивлячись навіть на підсилення шляхом вводу у бій ряду підрозділів 164-ї та 169-ї омсбр (а в окремі моменти навіть 1-2-х тб 11-ї отбр), суттєвих результатів добитися не змогли.
– В свою чергу, південніше р. Сіверський Донець безпосередньо на Сіверському та північній частині Краматорського напрямків передові частини та підрозділи 3-ї ЗВА противника здійснили зразу на кількох ділянках та тактичних напрямках спроби прорвати систему оборони ЗСУ, зокрема: 127-а омсбр противника, навіть підсилена танковим батальйоном 123-ї омсбр, протягом звітного періоду здійснила численні спроби витіснити наші війська з с. Білогорівка (верхн.), причому настільки часті та інтенсивні, що залишки цього села, які обороняють ЗСУ, вже перетворилися на такий собі міні-Сталінград. Однак на даний момент майже всі ці спроби закінчились для противника безрезультатно. Українські війська продовжують контролювати більшу частину села, включаючи “терикони” місцевого Крейдового кар’єру (що, власне, й забезпечує їм певну стійкість в обороні). Противник зумів за весь цей час лише просунутися до початку вулиці Водопровідної (біля ставка) у східній частині села. Й подальші його атакуючі та штурмові дії ні до чого не призвели.
– Південніше 6-а омсбр противника, діючи по напрямках Золотарівка – Верхньокам’янське та Верхньокам’янка – Верхньокам’янське, спромоглася доповзти до кордону Луганської та Донецької областей північніше дороги на Верхньокам’янське, де й була зупинена українськими військами, просунувшись за все літо й частину осені загалом на 3-3.2 км.
– Також передові підрозділи противника (зі складу 123-ї омсбр, 106-ї пдд) провели численні атакуючі та штурмові дії по напрямках: Миколаївка – Івано-Дар’ївка (після численних боїв і ціною значних втрат захопили залишки с. Спірне, просування склало до 2-х км), Берестове – Виїмка (вздовж залізниці передові підрозділи противника протягом “літньо-осінньої кампанії” просунулись на відстань до 3.5 км, але Виїмку так і “не взяли”), й по напрямку Роздолівка – Переїзне (противник у липні як захопив Роздолівку, так і на цьому майже зупинився, – усі його подальші спроби увірватися у Переїзне або пробитися вздовж залізниці у бік Званівки закінчилися для нього невдало.
Більше того, вереснева спроба противника наступати у найбільш загрозливому для всього Сіверського виступу напрямку з боку Залізнянського у бік Привілля (тобто вздовж автодороги Е-40 прямо на Слов’янськ) закінчилась для противника повною невдачею. Противник попервах, просунувшись на 1.5-2 км, вже наприкінці вересня був вимушений відійти на свої вихідні позиції внаслідок активних контратак ЗСУ, полишивши захоплене.
На даний момент у всій смузі дії 3-ї ЗВА противника на Сіверському та частково Краматорському напрямках спорадична активність противника фіксується лише в районі с. Білогорівка (верхн.), де нещодавній погром колони бронетехніки противника, знятий на відео, отримав значний резонанс у всіляких “тирнетах”, і час від часу противник продовжує свої спроби у місці злиття річок Бахмутівка та Суха Плотва в районі с. Федорівка та с. Переїзне пробитися від залізниці у західному напрямку. Так само, як і по напрямку Берестове – Виїмка, де він також “орієнтується” на залізницю, аби таки пробитися у Виїмку.
3. А тепер трохи про перспективи, але спочатку певні пояснення стосовно таких скромних результатів противника південніше р. Сіверський Донець.
Очевидно, в ході планування своїх дій на літо-осінь 2024 року командування противника розглядало можливість проведення наступальних дій оперативно-тактичного масштабу в бік Слов’янсько-Краматорської агломерації (я в цьому більше ніж впевнений).
Однак у цьому сенсі було очевидно, що для цього попередньо потрібно буде “вирішити проблему Сіверського виступу”, адже ломитися, наприклад, у бік Слов’янська з південно-східного напрямку вздовж дороги Е-40, НЕ витіснивши наші війська з району Сіверська, було би чистої води авантюрою.
Але, ймовірно, оцінивши “розклад сил” і ситуацію в цьому районі, в першу чергу топографічні особливості всього цього району, командування противника віддало перевагу іншим оперативно-тактичним напрямкам. І я розумію, чому саме.
По суті ЗСУ мають у районі Сіверського виступу з півночі достатньо вагоме природне прикриття – річку Сіверський Донець. Навіть якщо противник повністю витіснить наші війська з Серебрянського лісництва, більше того, захопить Торське та вийде на рубіж Лиман – Ямпіль, це жодним чином НЕ гарантує йому ліквідацію всього Сіверського плацдарму ЗСУ, який навіть в таких умовах буде прикритий з півночі достатньо повноводною річкою з досить широкою поймою.
Окрім цього очевидно, що в ході розгляду такого роду задуму російське командування дійшло до висновку, що тут можливі 2 варіанти його практичного проведення – так званий “Великий” і так званий “Малий”. Перший передбачав нанесення удару безпосередньо у бік Слов’янська з північно-східного напрямку по загальній дирекції Торське – Лиман – Райгородок та з південно-східного напрямку по загальній дирекції Красна Гора – Привілля – Никонорівка. Другий обмежувався просуванням російських військ до рубежу Ямпіль – Дронівка, а також прорив у район с. Званівка. Перший варіант у випадку успіху забезпечував вихід безпосередньо на ближні підступи до Слов’янська, другий – принаймні ліквідацію Сіверського виступу з дуже ймовірним захопленням м. Сіверськ.
Наскільки я розумію, після тривалих коливань та “аналізу ситуації”, очевидно, противник вирішив відмовитися від обох цих варіантів як одного з основних елементів своєї літньо-осінньої кампанії 2024 року. Про це переконливо свідчать дії командування 25-ї ЗВА противника, яка після прориву майже впритул до Ямполівки та Терен частину своїх сил спрямувала на допомогу 20-й ЗВА, яка наступала на Макіївку та Невське. Й дуже схожі дії командування 3-ї ЗВА, яка сконцентрувала свої основні зусилля та резерви на дирекції Бахмут – Костянтинівка в районі Часів Яру.
Очевидно, якби ці варіанти були “прийняті у роботу”, на флангах Сіверського виступу відбувались би зовсім інші події.
Однак, наскільки я розумію, повністю відмовлятися від активних дій на Сіверському напрямку командування противника не забажало, але вирішило цю справу віддати “на откуп” місцевому командуванню, тобто наполегливо рекомендувало йому “спробувати власними силами”, без залучення значних (оперативно-стратегічних) резервів. Ось воно й пробувало спочатку пробитися у бік Торського, потім Званівки й нарешті “позначило своє бажання просунутись у бік Слов’янська” через Привілля.
Як на мене, до цього ще додалося й те, що українське командування своєрідно “переконало” своїх оппонентів у тому, що прийняте ним рішення стосовно Сіверського виступу та загалом наступу на Слов’янськ було вірним та своєчасним. Адже як тільки противник починав робити якісь свої “активні рухи” на флангах виступу в районі Ямполівки та Терни, а також у бік Привілля, як тут же слідувала жорстка реакція командування ЗСУ у вигляді інтенсивних контратак.
В результаті чого противник був вимушений зупинитися в районі Терен та Ямполівки (біля Торського навіть відійти), так само, як і по напрямку на Привілля, він був відкинутий. І нарешті, очевидно, його командування дійшло висновку: це у порівнянні з іншими оперативно-тактичними напрямками (наприклад, у бік Куп’янська) довго, муторно, дорого та ще й ця “грьобана річка”.
Але “місцевій” 3-й ЗВА ніхто у російському ге-ша, очевидно, не забороняє битися головою “апстену”. Наскільки я розумію, там цілком логічно з цього приводу думають: нехай пробують, може, в цих лугандійських барбосів щось і вийде.
Фото: Генштаб ЗСУ
