Плацдарми Східної операційної зони. Курахівський плацдарм
Сьогодні перший огляд із серії “про виступи (плацдарми)”. Почнемо з найбільш “проблемного” – Курахівського.
Розгляд побудуємо за звичною схемою:
– склад і структура угрупувань противника, розгорнутих і діючих у цьому районі;
– поточна ситуація;
– найближчі перспективи та можливі напрямки подальшого її розвитку.
1. На даний момент на Курахівському (а я би назвав, Курахівсько-Успенівському) напрямку розгорнуті та оперують війська (сили) зразу трьох угрупувань військ (УВ) противника “Центр” (частково лівий фланг 2-ї загальновійськової армії\ЗВА, частина військ 51-ї ЗВА + 90-а танкова дивізія\тд), “Юг” (його південна частина, а саме 8-а загальновійськова армія\ЗВА майже у повному складі + придані частини та підрозділи) та “Восток” (36-а, 29-а ЗВА, 68-й армійський корпус\АК + 40-а окрема бригада морської піхоти\обр МП).
Розподілені вони наступним чином:
– від Ясної Поляни (Шахтарське) до Катеринівки діють сили та засоби зі складу УВ “Восток” (36-а, 29-а ЗВА, 40-а обр МП, 68-й АК);
– по напрямку Мар’їнка – Курахове та по обом флангам від цієї дирекції до р. Вовча діють війська УВ “Юг” (8-а ЗВА);
– північніше до Новоселідовки оперують армії УВ “Центр” (2-а, 51-а ЗВА) та 90-а тд.
Станом на кінець жовтня у цих формуваннях противник мав:
а) На Курахівському напрямку (УВ “Центр” та УВ “Юг”):
– особового складу – від 29.5 до 30-и тисяч “тушок”;
– танків – 235-237 одиниць;
– бойових броньованих машин (ББМ) всіх типів, включно з бронеавтомобілями та тягачами типу МТ-ЛБ – 510-512 одиниць;
– артилерійських систем (АС) ствольної артилерії, починаючи з калібру 100-мм і включно зі 120-мм мінометами – 460-462 штук;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – трохи менше 100 одиниць (десь 90-92 штуки);
– в інтересах цих двох угрупувань безпосередньо на Курахівському напрямку діє зведена тактична група (ТГр) ракетних військ, яка має на озброєнні до 4-6 ПУ ОТРК (пускових установок оперативно-тактичного ракетного комплексу);
– щоденно в інтересах цих угрупувань командування противника задіює в середньому до 6-8 “бортів” армійської та оперативно-тактичної авіації.
б) На Успенівському (колишній Вугледарський) напрямку, включно з Времівським (фланг по напрямку на Велику Новосілку) діють війська зі складу УВ “Восток”:
– особового складу – 32-33 тисячі російських в\сл;
– танків – до 255-260 одиниць;
– ББМ – менше 520-и одиниць (приблизно, 516-518 штук);
– АС – біля 400 “стволів” (може, трохи менше);
– РСЗВ – трохи більше 110 одиниць (112-113);
– 2 ТГр РВ – в одній до 4-х ПУ ОТРК, в іншій 5-6 ПУ ОТРК;
– авіаційну підтримку в середньому протягом доби забезпечують до 8-10 “бортів” армійської та оперативно-тактичної авіації.
Окремо варто сказати про резерви противника (в першу чергу, про так званий “оперативний резерв першої черги”), зосереджені на цих напрямках у смугах всіх трьох УВ. Зразу зауважу, що останніх більш-менш свіжих даних за листопад у мене немає, однак, на кінець жовтня (30-31 жовтня) вони являли собою наступне:
– На Курахівському напрямку противник мав у резерві до 1-го стрілецького полку (сп) – 51-ї ЗВА, 1-го танкового батальйону (отб) – ймовірно, зі складу однієї з мотострілецьких дивізій (мсд) 8-ї ЗВА та 3-х штатних “резервних” батальйони зі складу 51-ї ЗВА. Разом це складало десь трохи більше 2000 “тушок” при 25-26 танках, 30 ББМ і до 40 “стволів” різнокаліберної арти.
– На Времівському напрямку (або Успенівському) командування противника (УВ “Восток”) мало у загашнику наступні сили й засоби: до 3 мотострілецьких полків (мсп), хоча повноцінним із них є лише один 902-й полк особливого призначення (поп) зі складу 116-ї окремої бригади особливого призначення (оброп) “федеральной службы войск национальной гвардии” (“россгвардия”), склад, структура та штатні ОВТ якого відповідають терміну “мотострілецький”, два інших – скоріше “стрілецькі” або “резервні”.
Окрім цього, у розпорядженні командування УВ “Восток” для нарощування зусиль також є до 5 батальйонів, 3 з яких – “мотострілецькі резервні”, 2 інших – “штатні” однієї з мотострілецьких бригад (омсбр) 36-ї ЗВА (ймовірно, 37-ї омсбр). Разом це – до 7 тис. “тушок”, танків у них мало – не більше 10-12 одиниць, ББМ – до 110 одиниць, до 35-36 “стволів” арти, РСЗВ немає, усе підтягнули на фронт.
Таким чином, на даний момент противник діє на Курахівському та Времіївському напрямках загальними силами та засобами, які разом нараховують десь 62-63 тисячі особового складу (можливо, й трохи більше, але явно менше 65 тисяч).
На їх озброєнні перебуває – менше 500 танків, трохи більше 1000 ББМ (десь 1010-1012 одиниць), арти там зосереджено під 865 одиниць “ствольної” та десь під 200 одиниць реактивної.
Як на мене, не дуже “выдающиеся” показники. Особливо, враховуючи той факт, що до дій на цих напрямках залучені сили й засоби зразу трьох угрупувань військ противника (нехай навіть частково).
2. Щодо поточної ситуації, то вона на даний момент цілком зрозуміла. В першу чергу, щодо сенсу дій противника й основних обрисів його задуму (плану).
Для тих, хто цікавиться “розвитком подій” лише епізодично чи час від часу, нагадаю основну канву:
– Противник силами 90-ї танкової дивізії (тд) та частиною сил 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 2-ї ЗВА УВ “Центр”, при активній участі бригад 51-ї ЗВА ( 5-а, 110-а та 114-а омсбр), які діяли зі сходу та північного сходу, прорвав оборону ЗСУ в тактичній зоні по загальних напрямках Українськ – Новоселидівка, Українськ – Вишневе (через Цукурине). Внаслідок цього протягом тижня вийшов на рубіж Новодмитрівка – Новоселидівка, чим фактично примусив українські війська повністю залишити район Ізмайлове – Гірник – Курахівка – Острівське й відійти від р. Вовча на захід, аби уникнути оточення та розгрому.
На даний момент противник намагається розвинути свій успіх по напрямку на Берестки та Вознесенку, витискаючи фактично ЗСУ повністю з північного берегу Курахівського водосховища.
В свою чергу, по напрямку на Вишневе противник спромігся, обійшовши м. Селидове з півдня, сприяти наступу своєї 2-ї ЗВА на це місто й його захопленню (15-а та 30-а омсбр, частина сил 27-ї мсд) й, таким чином, забезпечити з півдня основне своє наступальне угрупування (2-а та 41-а ЗВА), націлене на Покровськ та Мирноград.
– Окрім цього, безпосередньо по напрямку Мар’їнка – Курахове (південний берег Курахівського водосховища) противник силами військ 8-ї ЗВА (150-а мсд) прорвав оборону ЗСУ в тактичній зоні й просунувся на глибину до 6-7 км, захопивши селища Георгіївка та Максимільянівка, вийшовши майже на східну околицю Курахового.
Однак, це не призвело до суттєвого просування підрозділів іншої дивізії 8-ї ЗВА 20-ї мсд по напрямку Побєда – Дальнє, як можна було очікувати. Наскільки я розумію, 255-й мотострілецький полк (мсп) цієї дивізії, який, очевидно, повинен був просуватися по цьому напрямку, командування цієї дивізії перенацілило південніше у напрямку на Костянтинівку та Парасковіївку, аби сприяти з півночі просуванню 33-го мсп та 10-го тп цієї ж дивізії.
Таким чином, у смузі дії 8-ї ЗВА (УВ “Юг”) противник фактично вийшов на рубіж Максимільянівка – Костянтинівка, зайнявши охоплююче положення по відношенню до підрозділів ЗСУ, які обороняються західніше с. Побєда.
– Але найбільшого успіху противник спромігся досягнути у смузі дії військ свого угрупування “Восток”, очевидно, досягнувши оперативної раптовості своїх наступальних дій західніше м. Вугледар.
Форсувавши р. Кашлагач західніше с. Павлівка й створивши там плацдарм (силами 29-ї ЗВА, зокрема 36-ї омсбр, а також частиною сил 36-ї ЗВА, зокрема 37-ю омсбр), противник у подальшому, наростивши зусилля (ввівши в бій підрозділи 40-ї обр МП), фактично прорвав оборону ЗСУ на всю тактичну глибину по напрямках Золота Нива – Ясна Поляна, Пречистівка – Новоукраїнка, Павлівка – Богоявленка. Внаслідок чого противнику вдалося вийти на тили угрупування ЗСУ, яке обороняло та утримувало м. Вугледар із заходу. Враховуючи той факт, що на той момент передові підрозділи противника зі складу його 39-ї омсбр та зведеної дивізійної тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) 68-го АК зуміли просунутися ЗАХІДНІШЕ дороги Вугледар – Мар’їнка й вийти на рубіж Водяне – Катеринівка, подальша оборона та утримання м. Вугледар загрожували повним оточенням українських військ у місті. Тому вони були вимушені відійти у північно-західному напрямку, понесши при цьому значні втрати в особовому складі та ОВТ.
В подальшому противник, наростивши зусилля у смузі дії правого флангу УВ “Восток”, діючи силами зведених мотострілецьких підрозділів, підсилених танками, вдало використовуючи відкриту місцевість, яка сприяла його швидкому просуванню переважаючими силами та засобами, зумів швидко (лише протягом неповного тижня) просунутись у північному напрямку на глибину до 13-15 км і на даний момент вийшов на рубіж Ясна Поляна – Максимівка – Трудове – Катеринівка. І таким чином спромігся не тільки сформувати південний фас (фланг) всього Курахівського виступу, а й створити достатньо загрозливу ситуацію з півдня вже НЕ ТІЛЬКИ для тактичної групи ЗСУ, яка обороняє Курахове, а й для її тилів. Але про це нижче.
3. Щодо основного сенсу дій противника на Курахівському та Времівському напрямках.
Все, що я описав вище, я описував, починаючи з ВЕСНИ нинішнього року, з того самого моменту, коли розглядав ГІПОТЕТИЧНІ напрямки та ділянки фронту, де командування противника може спланувати та організувати (й найбільш ймовірно, таки спланує та організує) якісь більш-менш масштабні наступальні дії.
Якщо пам’ятаєте, я навіть достатньо детально описав, як воно буде “на практиці”: спочатку 8-а ЗВА “поломиться” у напрямку на Курахове, а потім “Восток” нанесе удар із півдня, в обхід Вугледару. Це не через якусь мою прозорливість чи інтуїцію, це через елементарні знання з загальновійськової тактики, які починають викладати з 1-го курсу БУДЬ-ЯКОГО військового навчального закладу рівня “військовий інститут”. Адже будь-який військовий вам скаже, що якщо ваші війська обороняються У ВИСТУПІ, рано чи пізно противник неодмінно ударить по ваших флангах. Причому зробить це у найбільш зручний та слушний для себе момент. У військовому мистецтві це як 2+2=4.
Й все одно удар західніше Вугледару та “ривок” противника через р. Кашлагач на північ виявилися для українських військ НЕСПОДІВАНИМИ.
На даний момент противник, очевидно, готується до завершуючого етапу своєї Курахівської операції (фактично ліквідації “першого з 3-х виступів”).
Ймовірно, сили та засоби лівого флангу УВ “Центр” у взаємодії з 8-ю ЗВА Ув “Юг” спробують не тільки взяти саме Курахове, а й прорватися в район с. Андріївка вздовж обох берегів р. Вовча. Одночасно, наступаючи з півдня на північ, війська УВ “Восток”, очевидно, спробують прорватися на Розлив та Костянтинопіль. І тим, й іншим для цього треба подолати десь по 10-11 км. На жаль, у нинішніх умовах мені це не видається чимось “нереальним” чи фантастичним.
Більше того, якщо ОДНОЧАСНО з цим противник розпочне вже давно підготовлений ним “ривок на Покровськ” силами 2-ї та 41-ї ЗВА УВ “Центр”, то наслідки цього можуть, цілком ймовірно, набути оперативного масштабу. Й, очевидно, не на нашу користь.
Звісно, це “в теорії”. Так би мовити, щодо загальних перспектив. Бо я сподіваюсь, що ЗСУ не будуть під час спроб противника реалізовувати це “громадьё планов” простими статістами.
Більше того, у мене немає детальної та грунтовної інформації щодо характеру та розмаху атакуючих\штурмових дій противника на окремих ділянках та відтинках вказаних напрямків. Що, в свою чергу, дозволило би більш повно та якісно оцінити всі ці “перспективи”.
За окремими показниками не все так “райдужно” у “кремлівському королівстві”, як здається на цей “схематичний” погляд. Наприклад, вже місяць як спостерігається ЗМЕНШЕННЯ загальної чисельності російського стратегічного угрупування, яке діє на території України, з 579 тисяч до 556 тисяч, й ті угрупування, які діють на Курахівському та Времівському напрямках, у цьому сенсі явно не є виключенням. Про 690-тисячні плани, озвучені свого часу генералом Сирським, на даний момент ніхто навіть не заїкається.
Більше того, очевидно, що в описаному мною вище МОЖЛИВОМУ (але, очевидно, необов’язковому) розвитку ситуації на Курахівському та Времівському напрямках командуванню противника доведеться зіткнутися з певними складнощами:
– Темпи наступу сил і засобів УВ “Центр” та 8-ї ЗВА УВ “Юг”, очевидно, ВІДСТАЮТЬ від аналогічних показників УВ “Восток”. У цьому сенсі, противнику потрібно буде якось “узгодити” дії обох своїх флангових угрупувань. І на даний момент це не є легкою справою, як здається на перший погляд. Справа в тому, що характер місцевості, де наступають війська УВ “Центр” та УВ “Юг”, значно відрізняється від того, де оперують сили й засоби УВ “Восток”.
– Ситуація для противника ще більше ускладнюється тим, що перед північною ударною групою знаходиться достатньо великий вузол оборони ЗСУ у Кураховому, прикритий з півночі великим водосховищем. По суті, щоб його “взяти”, противнику доведеться діяти “в лоб” зі сходу.
– Сподівання на те, що передові підрозділи УВ “Восток” вийдуть на Курахове з півдня й цим “посприяють” частинам і підрозділам 51-ї та 8-ї ЗВА “взяти” його, на даний момент поки що видаються, скажімо так, дискусійними. Адже для цього наступаючим бригадам 29-ї, 36-ї ЗВА та 68-го АК доведеться спочатку таки взяти Дальнє та прорватися через Успенівку, причому діючи виключно з півдня. Це зробити для них буде важкувато. Як показує практика, стійкість оборони ЗСУ підвищується, якщо вона починає спиратися на природні бар’єрні рубежи (у даному випадку на р. Сухі Яли).
– По суті, подальша доля вузла оборони у Кураховому буде вирішуватися південніше нього саме по р. Сухі Яли. Якщо ЗСУ зможуть утримати рубіж Зеленівка – Янтарне – Успенівка – Іллінка, то під Кураховим російські війська з великою долею ймовірності ризикують вляпатись “у м’ясорубку”.
Підсумуємо…
Як на мене, зі всіх “трьох виступів” (ще є Сіверський та Костянтинівський) на даний момент Курахівський є найбільш близьким “до ліквідації”. Однак, це зовсім не означає, що так воно й трапиться в обов’язковому порядку. У цьому сенсі, найближчі 2 тижні повинні дати “певні відповіді” стосовно його подальших “перспектив”.
Фото: Костянтин і Влада Ліберови
