Вісті з фронтів. 07.10.2024
Після Вугледару.
Очевидно, на Курахівсько-Времіївському напрямку російське командування після захоплення м. Вугледар спробує розвинути свій успіх і вийти на рубіж Курахове – Богоявленка. Однак, спроба – це ще далеко не досягнутий результат.
Які сили та засоби для виконання цього завдання воно може залучити й на яких напрямках і ділянках варто очікувати “пожвавлення” противника?
Скоріш за все, противнику перед черговим етапом наступу потрібно буде провести певне перегрупування своїх сил і засобів. І в першу чергу, у флангових районах вказаного напрямку. Тобто власне на Курахівському напрямку, де оперують війська (сили) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) “Юг) і частина сил УВ “Центр” (головним чином, 90-а танкова дивізія\тд та частина сил 2-ї ЗВА), а також по напрямках Вугледар – Богоявленка, Пречистівка – Новоукраїнка та район с. Водяне, де оперують підрозділи 68-го армійського корпусу (АК) та частина сил правого фланга УВ “Восток” (головним чином, частини та з’єднання 29-ї та 36-ї загальновійськових армій\ЗВА противника).
Якщо розглядати у порядку пріоритетності подальші МОЖЛИВІ дії противника, то очевидно, що Курахівський напрямок для нього буде головним. Адже, з точки зору наслідків, МОЖЛИВЕ захоплення противником району Курахового більш значне, ніж витіснення українських військ з території південніше та південно-східніше рубежу Єлизаветівка – Новоукраїнка.
В перше чергу це стосується “логічного завершення” дій противника на суміжних флангах УВ “Центр” та “Юг” (у разі захоплення Курахового противник отримає достатньо непогані шанси повністю “зачистити” північній берег Курахівського водосховища на р. Вовча й таким чином вивільнити значну частину сил свого УВ “Центр” для посилення наступу на головному напрямку – Покровському, в другу – ускладнить оборону ЗСУ по дирекції Катеринівка – Успенівка, включно з районом с. Дальне, а також по рубежу Богоявленка – Новоукраїнка, адже в такому разі противник зайде за лівий (північний) фланг нашої тактичної групи, яка веде оборону на цих ділянках і напрямках, і по суті повториться історія з районом оборони в м. Вугледар, який “пав” через прориви на флангах, але в більшому масштабі.
Що характерно, це розуміє як українське, так і російське командування, кожне з яких намагається спрямувати подальший розвиток ситуації у бажаному саме для нього руслі.
Про дії ЗСУ зі зрозумілих причин ми, звісно, нічого говорити не будемо, а ось “за противника” спробуємо.
Перше, що кидається у вічі, – це зміна кількісного та якісного складу того угрупування сил і засобів, яке противник залучав раніше та залучає на даний момент для проведення умовної так званої “Вугледарської операції”.
Якщо безпосередньо по двох основних північних “дирекціях” продовжують діяти обидві дивізії 8-ї ЗВА 150-а мотострілецька дивізія (мсд) безпосередньо на Курахове, а 20-а мсд по напрямку Новомихайлівка – Катеринівка, то у смузі 68-го АК, очевидно, відбулись певні зміни, обумовлені характером і певними результатами боїв саме в районі м. Вугледар.
Імовірно, підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 403-го мсп цього корпусу, а також тактичної групи 18-ї кулад понесли, скажімо так, значні втрати у цих боях.
Пригадаємо нещодавні події.
Район оборони ЗСУ в м. Вугледар і навколо тримався до того моменту, допоки противник не прорвався на двох його флангах – західніше (між Павлівкою та Пречистівкою, форсувавши р. Кашлагач) і північніше (в районі с. Водяне, захопивши обидві “Південнодонбаські шахти” №1 і №3 та просунувшись ЗА дорогу Вугледар – Мар’їнка). З цього моменту, по суті, доля Вугледару була вирішена.
Але до цього всі спроби противника наступати безпосередньо на Вугледар чи у безпосередній близькості від нього закінчувались, по суті, безрезультатно.
Логічно, що після своїх проривів на флангах командування противника, згідно з усіма нормами та канонами класичного військового мистецтва, почало “нарощувати зусилля” на ділянці свого успіху, аби його максимально розвинути.
Відбулось це за рахунок бригад загальновійськових армій зі складу УВ “Восток” – 36-ї омсбр (29-а ЗВА), 37-ї омсбр (36-ї ЗВА) та 57-ї омсбр (5-ї ЗВА). Саме їх підрозділами командування противника й наростили свої зусилля на цьому напрямку, добившись відходу підрозділів ЗСУ безпосередньо з району м. Вугледар, поступово стискаючи фланги тактичної групи 72-ї омбр, яка там оборонялася, з заходу та північного-сходу.
У цьому сенсі, батальйон 123-ї обр ТрО, що масово пішов у СЗЧ замість зайняття позицій у смузі 72-ї омбр, навряд чи щось змінив би докорінним чином (хіба що відтерменував би, можливо, падіння Вугледару). Хоча, звісно, це дозволило би більш-менш мінімізувати втрати ЗСУ на цій ділянці, а також організувати якесь впорядковане відведення вкрай виснажених тривалими попередніми боями підрозділів української 72-ї омбр та приданих їй інших підрозділів.
Але у контексті ПОДАЛЬШИХ можливих дій противника поява на цих ділянках підрозділів його вищезазначених бригад також є достатньо показовим “симптомом”. По суті, противник цим не тільки підсилив свою наступаючу тактичну групу, але й певним чином “компенсував” достатньо значні втрати, понесені ним у попередніх боях в районі м. Вугледар, в першу чергу, у сенсі його минулих невдалих спроб наступати на Вугледар з півдня та сходу силами саме 39-ї омсбр 68-го АК та окремих підрозділів 36-ї омсбр чи бригад МП тихоокеанського флоту.
Адже приблизно місяць тому стало очевидно, що вже виключно власними силами УВ “Юг”, і його 8-ї ЗВА зокрема, навіть із “доданим” раніше 68-м АК та усіма їхніми резервами не може “встигнути” ОДНОЧАСНО й на півночі (у бік Курахового), й на півдні (в районі Вугледару).
Причому місяць тому (чи, може, навіть більше) й я писав, що, як тільки почнуться атаки противника “через р. Кашлагач” західніше Вугледару, це буде означати початок його наступу безпосередньо на сам район оборони у місті.
Ну, й завершуючи “аргументуючу” частину сьогоднішнього огляду, розглянемо сили й засоби противника, які він має у складі свого оперативного резерву на обох ключових напрямках у цій зоні – власне Курахівському та Времіївському, тобто у складі УВ “Юг” та УВ “Восток”:
1) На Курахівському напрямку противник має у оперативному резерві:
– Стрілецький полк (ймовірно, 95-й сп, який раніше підпорядковувався 5-й омсбр 51-ї ЗВА),
– Один окремий танковий батальйон (скоріш за все, 428-й отб, зі складу 20-ї мсд 8-ї ЗВА),
– Й десь до 3-х резервних батальйонів (я би їх назвав “накопичувачів” для формування штурмових підрозділів) зі складу 51-ї ЗВА та 68-го АК.
Загалом це приблизно до 2.1-2.2 тисячі в\сл, трохи більше 30 танків, ББМ взагалі менше 20 одиниць, артсистем – 30-35 одиниць.
2) На Времіївському напрямку, включаючи район Вугледару, противник має у оперативному резерві:
– Один так званий “полк оперативного назначения” зі складу 116-ї окремої “бригади” (а по суті дивізії карателів) оперативного призначення федеральної служби військ національної гвардії (фсвнг) “россгвардия”. Я раніше писав про цю сформовану спеціально для дислокації на окупованих територіях українського Донбасу бригаду “россгвардии”. По суті це мотострілецький полк з її складу (ймовірно, 902-й поп),
– Ще один мотострілецький полк територіальних військ (ТрВ), очевидно, в якості оперативного резерву противник тримає в тилах десь ближче до кордону. Це або 1433-й, або 1437-й мсп,
– 3 резервних батальйони відповідно 5-ї ЗВА, 29-ї та 36-ї ЗВА + окремий резервний мсп всього УВ “Восток” (“в миру” “Восточный военный округ”\ВВО), ймовірно, 1440-й мсп,
– І ще 2 мотострілецьких батальйони (мсб), які вочевидь “відновлюються” безпосередньо в оперативному тилу УВ “Восток” десь на Маріупольському або Бердянському напрямку.
Загалом це приблизно 7.5-7.6 тисяч “тушок”, при 10-15 танках та 86-88 ББМ і трохи більше 50 “стволів” артсистем калібром від 100-мм.
Тож підсумуємо…
Після захоплення Вугледару, очевидно, проглядаються два основних напрямки (дирекції) МОЖЛИВИХ дій противника. Й обидва вони відносяться до категорії “фланговий район”:
– Максимільянівка – Курахове + Костянтинівка – Катеринівка (з довіском Побєда – Дальне),
– Вугледар – Максимівка (з довіском Пречистівка – Новоукраїнка та Водяне – Богоявленка).
Й хоча ззовні виглядає так, що більше сил і засобів противника зосереджено саме на другій, Вугледарській дирекції (де діють сили й засоби зі складу УВ “Восток”), але, як на мене, в першу чергу, варто очікувати все ж таки підсилення атакуючих\штурмових дій противника саме на Курахівському напрямку саме у смузі дії 8-ї ЗВА та трохи південніше.
Головна причина – наступ сусіднього УВ “Центр” на Покровському напрямку (а саме, його 2-ї та 41-ї ЗВА), яке, очевидно, НАГАЛЬНО потребує ДОДАТКОВИХ сил цього угрупування, але які зараз зав’язли в районі Селидового та саме на Курахівському напрямку.
8-а ЗВА зі складу УВ “Юг” може допомогти “вирішити цю проблему” шляхом більш активного власного наступу на Курахове, й, таким чином, звільнивши додаткові сили й засоби УВ “Центр” саме для продовження та розвитку його наступу на Покровськ.
Після того, як у попередньому дописі я відповів на найчастіше поставлене останнім часом запитання щодо того, чи можна було б утримати Вугледар, у цьому спробую відповісти, що буде після Вугледара. При цьому спробую спрогнозувати, у що виллється для РОВ у перспективі та інтенсивність бойових дій, яку вони ведуть і намагаються зберігати досі.
Насамперед хочу зазначити, що для РОВ є до кінця року як основні завдання, так і другорядні по виконанню.
До основних відносяться захоплення Курахового, Покровська, Торецька, Часового Яру. При чому саме в такій послідовності, хоча за пріоритетністю Покровськ – №1.
До другорядних завдань належать: зріз Роботинського виступу та відкриття Оріхівського напрямку; інтенсифікація напрямку на Гуляйполе; активізація Времіївського напрямку; вихід на лівий берег річки Оскол та розтин Лімано-Куп’янської осі.
При цьому очевидно, що сил і засобів на виконання всіх основних і навіть другорядних завдань до кінця року у РОВ не вистачає, а впевненості у перевазі 2025-го немає. Про відсутність такої впевненості говорить хоча б факт низки указів путіна про збільшення чисельності армії, а потім про збільшення кількості призовників. Зауважу, такі дії путін робить не вперше і часто збільшує кількість армії після провалів на фронті.
Але хіба ситуацію в зоні БД в Україні зараз можна назвати провалом? Війська продовжують рух, захоплено Вугледар, хіба ж це не успіх? Ось в тому й річ, що ні в стратегічному, ні в оперативно-тактичному сенсі – ні. Наразі РОВ з початку 2024 року не досягли жодного успіху оперативно-тактичного рівня, а всі ті, про які з пафосом та придихом заявляє російська пропаганда та перелякана західна преса, мають здебільшого тактичне значення.
Навіть Вугледар, про який стільки розмов із домішкою апокаліптичних сценаріїв, не дає РОВ будь-якої вирішальної переваги, за винятком можливості відновити залізничне сполучення через Волноваху на свій страх і ризик.
Так, після Вугледара, який вимотав і виснажив РОВ, намагатимуться рухатися на Богоявленку та Новоукраїнку, але це етап досить довгострокових боїв у полях. РОВ хоче швидкої перемоги зі спектру основних завдань. Але це точно не Покровськ, для наступу на який має бути сформований південний фланг, а станом на сьогодні навіть не закрито лівобережну кишеню по річці Вовча.
Крім того, Селидове як кісткою в горлі у РОВ на Покровському напрямку, й бої за нього для росіян стануть не менш вимотуючими, ніж за Вугледар.
У Торецьку для РОВ бої проходять зараз у набагато складніших умовах, ніж це було на самому початку наступу на агломерацію, коли штурмові підрозділи буквально просочувалися до міської забудови. Тепер, крім боїв у міських умовах, присутні промислові зони, ландшафтно-рельєфні особливості та інші перепони. Торецьк виснажує ресурс РОВ так само, як це робив Вугледар чи Авдіївка.
Але найболючішою темою для РОВ стає Часів Яр, наступ на який окупанти розгорнули одночасно з наступом на Авдіївку в жовтні 2023 року й досі оббиваються на лівому березі каналу, втрачаючи до роти за добу у спробі прорватися на правий берег.
Дуже схожа ситуація, до речі, у Вовчанську, що на півночі Харківської області. Адже там РОВ не лише за 2024 рік не розширили “успіх”, а й втратили контроль над Агрегатним заводом.
Все вказує на те, що за досить скромного набору цілей жодного обласного центру в їх списку немає, РОВ не мають можливості їх впевнено реалізувати, при цьому маючи тотальну кількісну перевагу в зоні БД – понад 550 тис. осіб. А це натякає на явне виснаження ударних і наступальних можливостей.
Ні, в 2024 росія не зупинить наступ, але все, що відбувається, натякає на те, що в 2025-му вона не зможе не те щоб наступати приблизно в такому ж темпі, а й навіть утримувати захоплені території.
