Демілітаризація Курської народної республіки
Суджанская операция: цели, перспективы и последствия, специально для Minval.az.
Утром 6 августа МО России сообщило о попытке прорыва границы в Суджанском районе Курской области. Первоначальное сообщение министерства звучало весьма позитивно, мол, прорыв границы был предотвращён, ситуацию под контролем. Это подтвердил и врио губернатора Алексей Смирнов, акцентировав внимание, что прорыв границы не состоялся. Но к обеду 6 августа стало понятно, что все российские официальные лица врут.
Прорыв границы не только состоялся, но и под контроль противника переходил один населённый пункт за другим, а глубина прорыва ко второй половине дня 6 августа составляла более 5 км.
Ситуация
По состоянию на конец первых суток прорыва приграничные Олешня, Николаево-Дарьино и Дарьино, а также Гоголевка и Рубанщина не контролировались российскими войсками, а пограничный пункт пропуска «Суджа» был взят под полный контроль противостоящей стороной. Верифицированы десятки пленных российских солдат и уничтоженная российская лёгкая и тяжело-бронированная техника. Также были верифицированы уничтоженные ударные вертолёты Ка-52 и Ми-28.
На сегодняшний день официальные украинские лица, уполномоченные делать официальные заявления, не подтвердили, что силы, участвующие в операции в Суджанском районе, – это Силы обороны Украины. Поскольку в заявлении от 6 августа МО РФ говорилось о том, что в “попытке” прорыва границы участвовало 300 силовиков, то условно участвующих в Суджанской операции можно называть 300 Спартанцами.
По состоянию на 7 августа можно также говорить о том, что изначальный фронт прорыва вдоль границы Украины и России составил 35 километров – от Николаево-Дарьино до Олешни. Глубина прорыва на разных участках составляла от 8 км до 15 км, а передний фронт составлял к концу дня 20 км, от Зелёного Шляха до Гончаровки.
Кроме того, под контролем 300 Спартанцев находилась трасса Р-200 на Суджу, дорога Рыльск-Суджа, а также сельская логистика преимущественно грунтового типа, но достаточно разветвлённая.
Цели
По мере того, как российская сторона стала признавать прорыв границы и критичность ситуации, стали возникать версии о том, каковы цели данной операции. Среди многих озвученных были вовсе безумные, мол, цель – это взятие под контроль Курской АЭС с последующим обменом её на Запорожскую АЭС. Версия настолько же амбициозная, насколько и невероятная, с учётом глубины прорыва для её реализации и необходимого количества сил и средств.
Ещё одной небезынтересной версией была относительно ГИС Суджа, ключевого объекта транспортировки российского газа в Европу. Во второй половине дня 7 августа появилась информация, что объект якобы не под контролем российской стороны, как и сам город Суджа, но подтверждений тому никаких не было представлено. Хотя сама версия о цели по ГИС Суджа вполне разумная и имела под собой основания, но всё же.
На самом деле у операции может быть как минимум две цели, если не учитывать версию о ГИС Суджа.
Первая – создание санитарной зоны. Выбранное направление прорыва говорит в пользу именно этой версии. Ведь, по сути, группа 300 Спартанцев двигается с учётом наличия не только логистики, но и прикрытия флангов природными преградами.
Например, движение по направлению Олешня-Гоголевка-Рубанщина обусловлено не только трассой Р-200, но и прикрытым южным или, если угодно, правым флангом – речкой Олешня, что исключает удар с этой фланговой стороны. Движение по направлению Николаево-Дарьино-Дарьино-Нижний Клин обусловлено не только выходом на дорогу Рыльск-Суджа, но и прикрытием правого (северного) фланга речкой Снагость.
Сама Суджа, разделённая на две части речкой Суджа, представляет собой неплохой укрепрайон для размещения сил и средств, большая часть которого находится по правому берегу природной преграды, то есть штурмовать в лоб его будет крайне проблематично.
Вторая цель – оттянуть силы и средства российских войск с других направлений. Во второй половине дня 6 августа уже появилась информация, что российское командование начало переброску подразделений из состава Брянской группировки, общая численность которой 10 тыс л/с, и Белгородской, общая численность которой более 50 тыс л/с, но большая часть которой задействована в боях на севере Харьковской области. То есть переброска этих сил и средств повлияет на бои на Харьковщине и ослабит там давление РОВ.
К чему это может привести? Вполне возможно, что к системным контратакам, перерастающим в контрнаступление, результатом которого станет если не вытеснение РОВ к границе, то хотя бы за пределы Волчанска и села Глубокое.
Разумеется, у данного прорыва могут быть и другие цели, о которых пока рано говорить, ведь прошло слишком мало времени, а события развиваются крайне стремительно. Но в случае закрепления группы 300 Спартанцев на занятых позициях, там действительно может сформироваться первая буферно-санитарная зона, созданная на территории России. К тому же уровень проведения операции, в отличие от предыдущих в 2023 и начала 2024, говорит не о тактике “покошмарить врага денёк-другой”, а действительно о расширении зоны контроля с целью её удержания в несколько более протяжённом промежутке времени, нежели краткосрочном.
При этом к вечеру 7 августа уже в российском сегменте сообщали о том, что была утеряна связь с селами Зеленый шлях, Обуховка, Покровский, Толстый Луг и Любимовка, что говорило о расширении контроля 300 Спартанцев за правым берегом речки Снагость. То есть это намекает на северо-западное направление движения к дороге Коренево-Троицкое, но пока в пределах 15 километровой глубины.
Последствия
Суджанская операция уже показала, что у России практически отсутствует контроль границы. Причём речь идёт не о контроле границы в некоем отдалённом регионе в бескрайних просторах страны, а о контроле границы со страной, которую Россия годами демонизировала и на которую напала в 2022 году. То есть, если на этом участке граница не то чтобы не на замке, а даже не на подпорке, то что говорить о границе с Монголией или Китаем?
Кроме того, Суджанская операция уже показала, что российские официальные власти продолжают врать, не смотря на постоянные рокировки руководства. Только когда за враньём просто невозможно скрывать критическую ситуацию, они нехотя, но признаются в провалах.
И самое главное, российскому командованию как не хватало ресурсов, так и не хватает. Чтобы решить проблему фронта в 20 км, глубиной до 15 км, оно вынуждено перебрасывать в зону кризиса дополнительные войска, ослабляя другие направления.
Двое суток российское командование не может купировать расширение на своей территории зоны контроля и это показательно для всех наблюдателей за происходящим как со стороны тех, кого Кремль называет недружественными странами, так и среди тех, кого он считает своими “партнёрами” и “друзьями”.
Кроме того, Кремлю давно пора понять, что любую игру можно играть вдвоём. Начиная войну на территории другого государства, никогда нельзя быть уверенным в том, что пожар войны не переметнется на твою территорию.
* * *
Немного небезынтересной математики на “курской волне”
10 мая РОВ начали наступательную операцию на севере Харьковской области. Наступали по фронту 35 км и смогли продвинуться максимум на 6-8 км в течение первых 2-3 недель. Участие в этой наступательной кампании принимали подразделения ГВ «Север» из состава группировки «Белгород», на тот момент численностью около 50 тыс л/с. Непосредственно в Харьковской операции была задействована группировка более 30 тыс л/с.
6 августа мо рф сообщило о том, что в Суджанский район Курской области попыталась проникнуть группа численностью 300 л/с. Мы не имеем официальных подтверждений с украинской стороны, что это подразделения СОУ, а потому будем пока эту неизвестную группу называть 300 Спартанцев.
В течение 48 часов 300 Спартанцев охватили фронт продвижения 30 км от Николаево-Дарьино до Олешни на глубину 8-15 км от Зелёного Шляха до Рубанщины.
Вы понимаете, что мо рф само себя дискредитировало? В мае они за 3 недели 30 тысячной группировкой продвинулись по фронту 35 км на 6-8 км и увязли уже как третий месяц, а 300 Спартанцев прорвали фронт в 30 км на глубину в 15 км за 48 часов. А если бы их было 3 тысячи? Или 10 тыс? Стояли бы уже под Курском?
Отдельно хочу сказать, что ГВ «Север» сейчас имеет следующий вид:
Личный состав – около 75 тыс;
Танки – до 350;
ББМ – до 770;
Ствольная артиллерия – более 800;
РСЗО – 150-160.
Большая часть этих сил и средств сосредоточена в Белгородской области – более 50 тыс л/с. В Брянской и Курской – по 10 тыс л/с. То есть россия неспособна защитить свои территории и границы даже от настолько небольшой группы как 300 Спартанцев? С учётом того, что это граница со страной, с которой россия воюет!
А ведь это видят не только на Западе, но и в других странах, которые имитируют искреннюю дружбу с россией, но помнят, что многие российские территории исторически не её.
Знаєте, в чому фокус нинішніх подій у Курській області?
Якщо ця операція не завершиться безумовним успіхом на кшталт звільнення Курської АЕС і зупинкою російського наступу на Донеччині, вона означатиме військовий провал. Бо важко буде пояснити, навіщо ЗСУ гуляли до Суджи в той час, як ворог захоплював Нью-Йорк і наступав на Покровськ. Бо на Донбасі території будуть втрачені, а на Сумщині все залишиться як було, плюс з’явиться новий активний фронт, який потребуватиме людей.
Але є й інша правда. Якщо зараз владі все удасться, Москва зніме війська з Покровського напрямку, ЗСУ вдасться зупинити ворога на Донбасі й втримати російські території у Курській області, то ВСІ, хто зараз волає “влада зливає Донбас під прикриттям піар-акції на Курщині”, опиняться в лайні. По шию в лайні. З головою в лайні. Вкриються шаром лайна, від якого не відмиються. Це лайно на них роками смердітиме.
А тепер зверніть увагу, що про ситуацію пишемо я, Таня Адамс, Юрій Бірюков, депутати ЄвроСолідарності тощо, – і що пишуть канали й сторінки, які я вважаю провокаторами (і не приховую цього). Подумайте гарно, кого слухати, мене, у якого книжки в продажі й маса відео з ефірів на телеканалах в інеті, чи ноунеймів, про яких ви не знаєте нічого крім того, що вони існують (і регулярно провокують порохоботів на конфлікти)?
Гарно подумайте. І ще раз повторіть, із цієї ситуації у влади два виходи – хороший і дуже поганий. Поганий результат буде дуже поганим для всіх нас. Влада затіяла дуже ризиковану гру з погано прогнозованим результатом. Тепер або – або.
І так, від вас зараз щось залежить тільки в одному випадку, – якщо особисто ви зараз у ЗСУ або активно допомагаєте ЗСУ. Все решта – трьоп і ниття без користі. От так.
Непонятные события в Курской области слегка запутали россиян.
Через сутки флагманы роспропаганды определилась с интерпретацией.
В Курской области происходят «обстрелы со стороны ВСУ». Эту линию качают ТАСС и РИА. Попытка прорыва со стороны ВСУ «отражена пограничниками».
Главные новости из Курской области в деловых российских медиа выглядят так:
Коммерсант: США пригрозили Турции санкциями за поставки в Россию американской техники.
РБК: Президент FESCO ушел с должности.
Ведомости: В FESCO сообщили «Ведомостям» об отставке президента компании.
Напротив МК, Ура.ру и ряд других изданий слегка нагнетают.
МК вообще пишет о ситуации на «курском фронте».
Губернатор Питера Беглов (у него выборы 8 сентября) заявил о готовности направить в Курск врачей и принять детей из региона.
Губернатор Челябинской области Текслер (тоже выборы 8 сентября) заявил о готовности оказать любую помощь.
Врио губернатора Курской области сообщил, что помощь региону готовы оказать власти Белгородской, Орловской, Липецкой, Смоленской, Тамбовской, Тульской областей.
Непонятно, почему из-за каких-то обстрелов такой резонанс? И почему тогда удрал «Ахмат»?
Тем временем местные жители интересуются: а какой правовой режим происходящего? СВО? КТО? ЧП? Если ничего не происходит, значит, и ущерб никто не компенсирует. А это важно, потому что российская авиация сейчас забрасывает КАБами всё российское приграничье.
Возникает интересная дилемма. Сейчас для Путина достаточно удобная ситуация, чтобы объявить мобилизацию. Но для этого надо раскрыть масштаб происходящего. А это будет плохо выглядеть.
Признаюсь, що ласую курськими топонімами по ковточку – як французьким колекційним коньяком або карпатським медом.
На “Суджу” щоразу роблю хортячу стойку, бо мені щоразу від цієї назви “Словом о полку…” віє, як першими акордами “Запорозького маршу”, – “а мої ті куряне свідомі кметі, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, конець списа годовані”…
І слушно – адже це з давніх-давен наші сіверські землі: Рильське князівство, пограниччя, з дурної європейської довірливости роздане “на прокормленіє” литовськими князями тодішнім харошим рускім московитським політеміґрантам, які в XVI ст. поводились так само, як і в ХХІ-му, і приволокли вимантулені обманною присягою землі тому самому московському цареві, від якого втікали, за що й були ним із вдячністю страчені, – Московія вже тоді була тим, чим сьогодні, а Курщина лишалась українською, мовно й звичаєво, аж до XX ст., і ще всього якихось півтораста літ тому Тургенєв кпив із персонажа, переконаного, ніби “знает малорусскій язик”, на тій тільки підставі, що “два раза проезжал мимо Курской губернии” ©…
Не ми починали цю війну під гаслом “Повернути своє!”, – але раз уже слово впало, то пізно, назад не забереш. 😆 (З такими заявками взагалі треба обережно – світобудові до спини, що ти там собі на втіху в підручниках понаписував, вона реаґує на фактичний стан речей: хотів “своє”, – будь ласка, на виході всіх БД залишишся із самим МКАДом, і нарікати не буде на кого: “ти сказав” © 😆 .
А Курщина, Білгородчина, Вороніжчина мають бути повернуті, егежбоньки, “в родную говєнь”. На яких правах і умовах – ось це питання цілком собі до обговорення, і на перемовини, авжеж що колись неминучі (тільки не факт, що з Москвою, цілком може бути, що всього лише з союзниками), його готувати варто завчасу – тепер і вже, хай поки що тихими брейнштормами фахівців…
Будьмо реалістами – бажаймо неможливого!
Слава ЗСУ.
Насправді російська пропаганда обрала надзвичайно цікаву офіційну тональність для повідомлень про захід ЗСУ у Курську область. Це тональність «стихійного лиха». Зверніть увагу, як вони це висвітлюють на офіційних ресурсах: «регіони допомагають біженцям», «надіслано гуманітарну допомогу», «проголошено режим надзвичайної ситуації».
Звичайно, що то надзвичайна ситуація, коли ти два роки тому йшов на Київ на три дні, а тепер тебе їбуть прямо вдома на підлозі. Але це так мило контрастує з воплями «воєнкоров» про те, що треба жахнути кудись у район Суджі тактичним ядерним зарядом, що любо-дорого дивитися.
Яким ще зарядом, мілок. У нас стихійне лихо.
Хоча це і правда стихія. Посіяли вітер і пожинаєте бурю.
Думки про Суджу. Суб’єктивне.
Як і багато хто ці дні, я пробував зрозуміти сенс стратегії формування плацдарму в Курській області. Щось почало формуватися в голові. Почали зʼявлятися відповіді.
1) Чому саме Курська область?
Нещодавно ворог планував наступ на Харків-Суми. ЗСУ формували резерв для відбиття наступу з того напрямку. Але потім ворог захлинувся в Харківській області й вже не розвивав наступ на Сумщині, бо перекидав підрозділи з Сумщини на Харківський напрямок. Але план наступу з цього напрямку є досі, просто РФ перенесла наступ на час, коли вона доорганізує угруповання на тому напрямку.
Судячи зі всього, командування ЗСУ вирішило не чекати, поки ворог почне трощити населені пункти на Сумщині, зайшли в Курську область, щоб зробити там “буферну зону”. Це дасть час нам на нашій землі, поки ворог буде розйобувати авіацією Курську область.
Відповідь: Якщо ти розумієш, що на цьому напрямку буде війна, то бий першим, поки ворог не чекає, та захоплюй ініціативу.
2) Чому ми так глибоко закріплюємось?
У Курській області є декілька важливих інфраструктурних обʼєктів, які треба контролювати ̶т̶а̶ ̶г̶а̶р̶н̶о̶ ̶з̶а̶м̶і̶н̶у̶в̶а̶т̶и̶, що вже зроблено.
Крім того, йде робота по мінуванню шляхів, по яких ворог може підтягнути сили та засоби.
Це ускладнює розгортання колон у бойові порядки, бо це не Донецький напрямок, тут організованого плацдарму немає, щоб його зробити, треба витрачати час, засоби та живу силу. Як авіацією та артилерією вибивати ЗСУ з інфраструктурних обʼєктів, які дуже потрібні РФ і які при повному знищенні в реальності сьогодення неможливо відновити, – ну хз.
3) Але ж нам потрібні сили на Покровському напрямку.
Так, потрібні, але спочатку треба нівелювати різницю в живій силі. На Покровському напрямку пігдоги вже кидають резервні бригади в наступ, у них там ініціатива. Краще змусити ці резерви перекинути на напрям, де вони не мають переваги, ніж битися з ворогом у тому місці, де їм комфортно та по їхніх правилах, бо тут важливих для РФ обʼєктів немає, все розвалюється авіацією та ракетами. Якщо зможуть відтягнути туди резерви і цим дадуть нам тут час, це буде дуже здорово.
4) Але ж вони колись нас вибʼють із тієї території?
Так. Але при цьому розвалять купу своїх населених пунктів, втратять декілька інфраструктурних обʼєктів і втратять ініціативу на Харківському напрямку. Крім того, після цього їм прийдеться все ж організувати охорону кордону, бо зараз вони знімають всі підрозділи та кидають на Донецьку область, бо знають, що ми не перейдемо кордон. Розвалений район змусить їх виділяти частину ресурсів на охорону кордонів, щоб не допустити повторення, а це непросте завдання з урахуванням того, що в них людей не вистачає.
5) Але ж тут відомі блогери кажуть, що це все не потрібно, і таким чином влада просто відволікає простий нарід від подій на Покровському напрямку?
Ну, що поробиш. Фейсбук – це не про факти, це про торговлю емоціями. Те, що деякі люди опустилися до того, що майже цитують Герасимова при оцінці цієї операції, каже про їхній моральний стан багато . Але такі блогери свідомо спрощують ситуацію, тому що вважають своїх підписників за бидло. Такі військові операції мають дуже ретельне планування. Бійці, які туди пішли, мали конкретні задачі, командування розуміло, які кроки треба зробити, чого вони повинні досягнути, скільки набрати для обміну пігдогів, в який час які обʼєкти повинні бути заміновані, а які знищені. Ніхто з цих командирів не отримав задачу “Ну, зайдіть, похіпішуйте, головне, щоб увага наріду з Покровського напрямку на цьому зосередилась”.
Два дні операція йде, судячи по території та втрачених РФ засобах (там по авіації вже три вертольоти та один літак, як я чув), поки все виглядає непогано.
Може бути в майбутньому що завгодно, це війна. Але давайте всі разом будемо підтримувати хлопців там, єдине, що їм від нас потрібно, – це підтримка. Давайте усі на ній і зосередимось.
Колаж: ТСН.ua
