Вісті з фронтів. 08.08.2024
Короткий огляд по подіях на Суджанському та Коренівському напрямках.
Так, ЗСУ дійсно перерізали (фізично) важливу рокаду противника в Курській області ри-фи (дорога Рильск – Коренево – Суджа), принаймні на відтинку Зелений Шлях – Свердликово.
Не дивлячись на гучну лізоблюдську доповідь дженераля герасимова пуйлові, нікого вони поки що не зупинили. Передові підрозділи ЗСУ продовжують просуватись по загальному напрямку Любимовка – Коренево, а також в районі м. Суджа (північніше Гончаровки), а також у напрямку на урочище “Меловое”.
У смугу угрупування “Курск” (прикриття кордону) командування противника почало переміщати частину сил із Вовчанського напрямку (угрупування “Белгород”), ймовірно, зі складу 11-го та 44-го армійських корпусів (АК), скоріш за все, мова йде про окремі підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го АК, а також 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 44-го АК.
Як на мене, в активних (наступальних) діях ЗСУ на Суджанському та Коренівському напрямках українському командуванню вдалося добитися ефекту “оперативної раптовості”. Судячи з якоїсь “пригальмованої” реакції російського командування, процес її підготовки та організації (включаючи оперативне розгортання відповідного українського угрупування) пройшов якось “повз вуха” відповідних російських командних структур або був ними невірно тлумачений (ймовірно, вони визначили його як зусилля українського командування по “прикриттю Сумського напрямку”, й генерал Буданов їм в цьому вдало “підіграв” своїми заявами про “підготовку росіянами наступу на Суми”).
Навіть на даний час російське командування має “дуже віддалене” уявлення про реальний (дійсний) склад і структуру угрупування ЗСУ, яке задіяне на Суджанському та Коренівському напрямках, їхні оцінки коливаються від “3-5 батальйонів” до “4-5 бригад”.
Саме цікаве, що темпи просування передових підрозділів ЗСУ на вищевказаних напрямках у російському прикордонні навіть і близько не співставні з темпами наступу російських військ на Харківському операційному напрямку. Протягом 2-х діб ЗСУ взяли під свій контроль територію в Курській області ри-фи значно більшу, ніж російські війська за півтора місяці в Харківській області України.
Наразі поки реакція російського командування обмежується смугою УВ “Север”, переміщення резервів і додаткових сил та засобів в якості підсилення “проблемного напрямку” відбувається виключно всередині неї.
Однак, судячи з розмаху та інтенсивності української операції, рано чи пізно противник буде вимушений потягнути туди й війська з інших операційних напрямків (а цілком можливо, й залишки своїх стратегічних резервів, приготованих ним на серпень-вересень). Навіть із цієї точки зору, операція ЗСУ в прикордонні Курської області ВЖЕ є виправданою.
Але мені “чомусь” здається, що це ще навіть “не середина партії”, й найближчим часом у нас з’явиться новий операційний напрямок.
Суджанська операція, що почалася 6 серпня, на третій день продовжує розвиватися і, судячи з інформації, що надходить насамперед від російської сторони, не зустрічає серйозного опору з боку регулярних військ рф. Оскільки українська сторона не дає жодних офіційних коментарів із приводу того, що відбувається, висновки про події, що стрімко розвиваються, можна зробити виключно зі слів російських воєнкорів і близько-офіційних осіб.
Ситуація на третій день
Так на другу половину дня третьої доби Суджанської операції можна говорити про збільшення фронту бойових дій у Курській області до 50 кілометрів. У свою чергу, після полудня стали надходити повідомлення про бойові зіткнення в районі населених пунктів Анастасіївка та Івниця, що говорить про збільшення фронту ще на 8 км, а також вклинювання в Курську область на 27 кілометрів. При цьому якщо в перші 48 години Суджанської операції основними напрямками вклинювання стали траса Р-200 з направленням на Суджу і під прикриттям річки Ольшана з лівого флангу, а також напрямок Миколаєво-Дар’їно-Нижній Клин під прикриттям річки Снагость, то зараз очевидним є напрямок вздовж автомобільної дороги Льгов – Суджа.
Також слід врахувати, що за перші 48 годин зона контролю вийшла за межі Суджанського району та перекинулася дорогою Рильськ-Суджа на Коренівський район, практично впритул до околиць самого міста Коренєво.
Якщо інформація про зіткнення в районі Анастасіївки та Івниці підтвердиться, то можна говорити про те, що російські війська втратили контроль практично над усією лівосторонньою частиною району дороги Льгов-Суджа, а це мінімум 15 сіл, перераховувати які я не стану, щоб не перевантажувати інформацією. Головне не це. Головне те, що напрямок руху – це грамотний баланс між наявністю автомобільної дороги, залізниці, з наявністю стійких, щільних ґрунтів, мінімальною присутністю населених пунктів, через які ця дорога веде, але розміщених праворуч і ліворуч від неї сіл, через які протікають річки, а саме, Мала Локня та Івниця.
Річки в цьому випадку відіграють роль природних перешкод для несподіваних ударів по флангах, а при контролі сіл їх можна використовувати як місця для розміщення сил і засобів, а також зміцнювальні локації для прикриття основного напрямку руху. Знову ж таки, якщо інформація про Анастасіївку та Івницю підтвердиться, то можна говорити про основний напрямок руху як північний – на Льгов, до якого від Анастасіївки всього 18 км. А якщо це так, то ще вчора фантастична версія про Курську АЕС стає все більш реалістичною!
Провал оборони
Вчора стали публікувати більше відео та фото з зони бойових дій у Курській області. На них зображені російські солдати, які здаються в полон десятками. За попередньою інформацією, на вечір 7 серпня у полон здалося понад 300 російських військових. Крім того, у заляканому російському суспільстві звучить багато критики на адресу кадировських підрозділів «Ахмат», які також брали участь у прикритті кордону. І критика ця абсолютно справедлива, оскільки, як тільки 6 серпня розпочалася артпідготовка в районі прикордонного пункту пропуску «Суджа», Свердликово, Олешні та Миколаєво-Дар’їно, підрозділи «Ахмат» як корова язиком злизала відразу по Р-200 у напрямку Курська. Наразі кілька сотень «ахматівців» замість захисту прикордонної зони “сміливо захищають” Курськ.
Також слід звернути увагу на те, що коли 10 травня російські війська розгорнули наступальну операцію в Харківській області, то всі основні ресурси для прикриття кордону зі складу формувань “Брянськ” і “Курськ” були сконцентровані в Білгородській області. Станом на початок наступу 10 травня у Білгородській області перебувало до 50 тисяч особового складу.
У жадобі до захоплення великих українських територій командування росіян критично послабило формування «Брянськ» і «Курськ», посиливши їх трохи підрозділами «Ахмат», які більше придатні для зйомок Тік-Ток блогів, але ніяк не для повноцінних військових операцій наступального чи оборонного характеру. В результаті п’ятдесятитисячне угруповання російських військ на Харківщині змогло вклинитися по фронту 35 км на 6-8 км, і третій місяць їхнє становище не змінюється, а в Курській області на третій день фронт розширився до 50 км, а глибина вклинювання – до 27 км. загальною площею територій, де втрачено контроль російськими військами, – понад 400 км². І це лише станом на полудень 8 серпня.
Примітно, що з початку 2024 року російські війська в Україні спромоглися захопити територію площею трохи більше 1 000 км². Більше півроку на 1 000 км2? і неповні три дні на 400 км2? Все пізнається в порівнянні.
Перспективи
Події в Курській області розвиваються так само швидко, як і непередбачувано. Ще вчора чітко вимальовувалася санітарна зона, що грамотно розміщується в межах логістичних артерій, рельєфно-ландшафтних особливостей області та природних перешкод, що виключають або ускладнюють флангові удари. Сьогодні ж можна говорити про стрімкий прорив у напрямку, який ще вчора здавався неймовірним. Чому? Та тому, що мо рф повідомляло про те, що до Суджанського району намагаються прорватися підрозділи чисельністю 300 осіб – 300 спартанців. Але очевидно, що це не так. Оцінити потенціал противника не може жоден російський і навіть неросійський ресурс, але це явно не три стандартні роти.
З огляду на наявність настільки обмеженої інформації та наростаючі панічні настрої в російському інформаційному середовищі цілком можна говорити про потенціал як мінімум військової операції по лінії європейського маршруту траси Е-38, до речі, прикритої з північного боку річкою Сейм, і яка веде до Курської АЕС. Найближчої доби розставлять усі крапки над “Ї”.
На заставці: Полонені росіяни після рейду в Курську область. Фото: скриншот відео
