Чучхе в степах України
Північнокорейська телекомпанія TV Chosun повідомила 27 червня, що інженерні війська ЗС КНДР будуть відновлювати інфраструктуру Донбасу. Мова йде про відправку трьох-чотирьох інженерних полків у липні цього року (принаймні про такі терміни кажуть експерти з Німеччини). Це 30–50%% інженерних військ ЗС Північної Кореї. Такий варіант передбачений договором про стратегічне партнерство, котрий 19 червня підписали Кім Чен Ин і Володимир Путін.
Проєкт хоч і стратегічно-партнерський, але комерційний: Москва платить Пхеньяну 115 мільйонів доларів на рік, саперу-чучхеїсту — 800 зелених на місяць, при цьому в руки — 30 %, решту 70 % — у держбюджет.
Цікаво, що операція росіян на Південно-Західному ТВД сьогодні не потребує такої кількості саперів-інженерів-мостобудівельників. Тому розвідка зобов’язана припустити, що замість чотирьох інженерних полків можуть прибути чотири експедиційні бригади. Оцінимо перспективу.
Кілька слів про «попередників»: СРСР почав колотити воду в Кореї ще 1948-го, коли мав там 209 військових радників. Їх очолювали генерал-майор Іван Смірнов, потім генерал-лейтенант Микола Васильєв. Керівник військових радників підпорядковувався… надзвичайному і повноважному послу СРСР у КНДР Терентію Штикову, колишньому начальнику політуправління Приморського військового округу, генерал-полковнику. Наступним послом був генерал-лейтенант Володимир Разуваєв.
Відчуваєте гібридність операції? До речі, за прорахунки в роботі під час контрнаступу американських і південнокорейських військ у північних районах Кореї посла Штикова звільнили (постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 18.12.1950 р.), у лютому 1951 р. понизили у військовому званні до генерал-лейтенанта, а через 10 днів звільнили з лав ЗС СРСР у запас. Нічого собі дипломатична робота була в королівстві непереможного пломбіру! Посол провалив відбиття контрнаступу, так.
З початком контрнаступу військ Південної Кореї та США у вересні-жовтні 1950 р. для північних корейців розпочався важкий період, коли через високу активність авіації противника вони стали зазнавати великих втрат. І тут СРСР на території сусіднього Китаю — у містах Мукден (Шеньян), Анипан і Ляоян — почав переформовувати 151-й і 28-й винищувальні авіаційні дивізії в 64-й авіакорпус. Дещо згодом до нього включили 106-ту винищувальну авіадивізію, перебазовану з радянської оперативної групи ППО Шанхая.
Тепер про смішне: учасники бойових дій у Китаї в березні 1946 р. — квітні 1949 р., березні–травні 1950 р. (та сама група ППО Шанхая), червні 1950 р. — липні 1953 р. (радянські військові частини й підрозділи, що брали участь у бойових діях у Північній Кореї з території Китаю) та в Північній Кореї в червні 1950 р. — липні 1953 р. мають ті самі пільги, що й оборонці Бахмута, Авдіївки, Соледара, сотень інших українських міст і містечок. Востаннє зміни до Постанови КМУ «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”» від 8 лютого 1994 р. № 63 вносили 2009 року. Уряд не помічає війни, і Україна оплачує зі свого бюджету колоніальні авантюри СРСР. А вчасно виплачувати бойові бійцям на нулі гроші є не завжди.
Про авіакорпус: спершу всі його літаки мали розпізнавальні знаки ВПС КНДР, пілотам забороняли вести в повітрі переговори російською мовою, виключно корейською. Ясна річ, що лінгвістична ситуація була ще гірша, ніж у нас зараз з англійською, тому на лівому коліні пілота була шпаргалка з корейськими словами кирилицею, на правому — переклад російською. Очманіти як зручно, особливо у швидкоплинному повітряному бою. А спробуйте перекласти корейською матюки?! А без них жоден літак не літає.
Тобто задовго до розробки теорії гібридного конфлікту СРСР уже застосовував технології розмиття національної приналежності військових, створюючи іхтамнєтів з радянських пілотів. Тепер картинка може віддзеркалитися — на колінках корейських саперів з’являться корейсько-російські переговорні таблиці.
Кілька слів про КНДР і її збройні сили: населення — 26 мільйонів, збройні сили — 1 мільйон 280 тисяч, резерв — 600 тисяч, у парамілітарних формуваннях (робочо-селянська червона гвардія) — ще 5 мільйонів 800 тисяч. Строкова служба: армія — 5–12 років, флот — 5–10 років, ВПС — 3–4 роки. Армія — 11 піхотних корпусів, один з котрих — оборони Пхеньяна. Усе це має одну танкову дивізію, 15 танкових бригад, шість механізованих дивізій, 27 піхотних дивізій і 27 піхотних бригад.
Цікаві нам інженерні війська складаються з інженерної бригади форсування річок і 8 переправно-амфібійних полків. З танками там теж весело: основних бойових танків понад 3 500 (T-34 / T-54 / T-55 / T-62 / Type-59 / Chonma (корейська версія Т-62) / Pokpoong/Songun (обидва — ліцензійний Т-72Б) і ще в районі 560 легких танків (ПТ-76 / M-1985).
Якщо припустити, що все ж таки приїдуть не сапери-інженери, а експедиція, то нічого простого там не буде:
— Т-55, Т-62 і Т-72 у росіян вистачає, але російські зв’язок, навігація та системи управління вогнем там, де вони є, від північнокорейських відрізняються, як антрацит від снігу. Швиденько опанувати не вдасться;
— «сучасна корейська зброя» — це китайська зброя 50-60-х років. Не вся, звісно, але більшість. Щоб мати ефективність експедиційних бригад на мінімально прийнятному рівні, росіянам доведеться перетрусити свої арсенали й озброїти три-чотири бригади хоча б чимось, що є в решті формувань армії противника. А там самим не сильно вистачає, багато де атакують без підтримки бронетехніки, бо отримати хоч щось стає все складніше. Навіть своє підбите з ремонту, адже є революційна доцільність і «там зараз потрібніше»;
— лінгвістична сумісність військ і штабів: ми двадцять років живемо у світі мовного STANAG НАТО (угода про стандартизацію, яка, зокрема, закріплює єдину термінологію) — і не набули повної сумісності штабів, а тут з коліс треба взаємодіяти в умовах сучасного бою. А так не буде;
— відстань від Пхеньяна до Донецька по прямій — 6 694 км 280 м, залізницею — мабуть, усі 10 000. Як має виглядати логістика й медицина північнокорейського угруповання на Південно-Західному ТВД? Це взагалі реально?
З погляду міжнародного права участь однієї держави (КНДР) у війні на боці іншої (РФ) може мати такі ознаки:
1. Міжнародна збройна конфронтація: якщо КНДР буде вести бойові дії на території України або у відповідних міжнародних водах. Ось чому мова про інженерні війська (на перший погляд, бойових дій не ведуть, а лише забезпечують їх) та саме про Донецьк (на думку схиблених орків, це їхня територія, тому, типу, гості з КНДР — поза зоною бойових дій);
2. Участь у конфлікті на боці іншої держави: надання військової підтримки, матеріальних ресурсів або пряме втручання збройних сил КНДР на боці РФ. Тобто поява чучхеїстів-інтернаціоналістів на території України означатиме вступ КНДР у війну на боці РФ;
3. Військові операції та координація: участь може виявлятися в здійсненні військових операцій, обміні інформацією про військові плани, у координації військових дій з РФ. Те саме, що і пункт 2 — вступ у війну.
4. Формальні військові союзи або договори: участь КНДР у війні на боці РФ може мати правову базу у міжнародних договорах, союзах або спільних військових контингентах. Саме так — договір про стратегічне партнерство між двома диктатурами підписали 19 червня.
5. Порушення міжнародного миру і безпеки: якщо участь військ КНДР на боці РФ призводить до порушення міжнародного миру і безпеки, це може вважатися дією, що суперечить міжнародному праву, якщо вона не має легальної підстави або не здійснюється в рамках міжнародного права.
Тобто поява військ КНДР в Україні безпосередньо залежить від ступеня неадекватності Кім Чен Ина.
Але зараз можна зробити висновок, що носіїв ідеології чучхе — світогляду, у якому людина й революційні ідеї націлені на здійснення самостійності народних мас, — ми ще довго не побачимо, хоча Кремль точно вживатиме заходів, аби залучити хоч когось як штурмову піхоту в українських степах.
Фото на заставці: Daily NK
