Для успіху треба змінитися
Рівно рік тому, коментуючи підсумки саміту НАТО у Вільнюсі, писав: без паніки і розчарувань, нам запропонували дорослішати у несправедливому світі, де найкраща чеснота у міжнародних відносинах – ефективність.
Ми мали рік, аби об’єднати зусилля влади, опозиції, суспільства на спростування дією тих пояснень, що звучать за відомою з 2008 року формулою “Вступ України до НАТО є незворотним. Вступить, коли буде готова”.
Влада натомість захопилась “Самітом миру”, який не породив жодного наслідку, крім “сімейного фото”.
Заходились підписувати угоди про співпрацю в галузі безпеки, які називають (некоректно) “безпековими угодами” і які натомість є лише деклараціями про наміри, кожну з яких іще тільки належить наповнити практичним змістом.
Зрештою вперлася у боротьбу з опозицією, коли не пустити Порошенка за кордон стало важливішим за отримання партнерської допомоги, а утиски медіа і поширення брехні на опонентів через телеграм-бачки – важливішими за інформаційну війну з ворогом.
Якби влада цей рік вела себе інакше, хіба це змінило б результати саміту?
– Упевнений, що так. Рішення скрізь приймають люди. Вони знаходяться під упливом ними ж придуманих правил, кліше і світосприйняття.
У 2022-му якісний прорив України до ЄС і НАТО стався тому, що Україна – Армія і Народ – своїми діями спростувала очікування. І правила, традиції та закономірності світосприйняття Заходу почали грати на нашу користь. Скрізь люблять переможців і тих, хто руйнує стереотипи.
У влади у 2023-24 роках зруйнувати стереотипи не вийшло. Замість вирішення по суті проблем, які живлять закиди у “корупції” і згортанні демократії, влада намагалася їх приховати, закрити рота опонентам і “взяти голосом”, знову сподіваючись на спецефекти і “природній магнетизм”.
Так це не працює.
Особливо в умовах, коли Захід, і справді, завис у пошуках відповідей на глобальні безпекові виклики, з яких російський імперіалізм – найагресивніший.
Бо, щоб нас чули і сприймали нашу версію кращого майбутнього:
– таку версію треба мати,
– її треба доносити одним голосом, використовуючи всі можливості,
– демонстративно викорінювати те, що є розсадником “корупції” та звуженням демократії.
Наші внутрішні зміни мають стати найкращим агітатором і аргументом для партнерів змінити підхід.
Тож висновки за рік не змінилися.
Треба працювати.
