Вісті з фронтів. 28.06.2024
Сьогодні буде коротко по окремих ділянках і напрямках, де противник виявляє активність.
1. На Покровському напрямку, очевидно, командування угрупування військ (УВ) “Центр” противника розпочало часткове перегрупування сил і засобів у рамках перерозподілу своїх зусиль на окремих ділянках, зокрема:
– Передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд) зі складу 239-го танкового полку (тп) та 228-го мотострілецького полку (мсп), ймовірно, посилюються окремими підрозділами цієї ж дивізії зі складу 80-го тп. Скоріше за все, найближчим часом підрозділи 239-го тп по напрямку на с. Яснобродівка будуть замінені підрозділами 80-го танкового полку (тп). Очевидно, через потребу у відновленні рівня своєї боєздатності.
– Найближчим часом, скоріше за все, на Покровському напрямку також варто очікувати появи підрозділів 506-го та 589-го мотострілецьких полків (мсп) 27-ї мотострілецької дивізії (мсд). Найбільш ймовірними напрямками вводу у бій цих формувань можуть бути або смуга дії 132-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника по напрямку на Олександропіль або на Калинове, або ввід їх у бій в рамках нарощування зусиль по напрямку на Новоселівку Першу в смузі дії 15-ї омсбр противника.
– Окрім цього, очевидно, противник протягом вже 2-х діб поповнює передові підрозділи 30-ї та 35-ї омсбр, які діють по напрямку на с. Воздвиженка та с. Прогрес. За всіма ознаками, перший напрямок і стане найближчим часом головним у сенсі докладання головних зусиль УВ “Центр”.
Таким чином, найближчим часом стане цілком зрозуміло, який саме варіант своїх подальших дій на Покровському напрямку обрало російське командування. Або воно продовжить витіснення наших військ західніше р. Вовча та р. Казений Торець (тобто продовжить докладати головних зусиль у напрямку Воздвиженки, Новоселівки Першої, Прогресу та в районі Яснобродівки), або змістить свої головні зусилля ближче до Торецького району оборони ЗСУ (тобто активізується по напрямку на Калинове та Олександропіль і східніше с. Північне).
Як на мене, підтягування підрозділів 27-ї мсд до ЛБЗ, очевидно, свідчить про те, що відповідне рішення командуванням противника вже прийняте.
2. На Лиманському напрямку, очевидно, через “зміщення зусиль” північніше командування УВ “Запад” противника “проморгало” успішні контратакуючі дії передових підрозділів ЗСУ східніше с. Терни та с. Ямполівка у смузі дії своєї 25-ї загальновійськової армії (ЗВА), де українським військам вдалося відсунути противника на схід і таким чином суттєво ускладнити противнику виконання його задуму щодо ліквідації плацдарму ЗСУ на р. Чорний Жеребець (глибина просування передових підрозділів ЗСУ на цьому напрямку склала приблизно 1.5 км).
Показово, що ці дії ЗСУ послідували зразу після аналогічних їхніх дій у Серебрянському лісництві, де передові підрозділи ЗСУ зуміли відсунути противника північніше с. Білогорівка (верхн.) на протилежному березі р. Сіверський Донець приблизно на 1.5-1.8 км.
Очевидно, ані командування 25-ї ЗВА противника зокрема, ані командування УВ “Запад” загалом просто не очікували активних (наступальних) дій ЗСУ на Лиманському напрямку в той час, коли УВ “Запад” змістило свої основні зусилля на Куп’янський напрямок і по напрямку на м. Борова.
Діючі на цьому напрямку, передові підрозділи зі складу 164-ї омсбр, 67-ї мотострілецької дивізії (31-го , 37-го мсп та 19-го тп), а також двох мотострілецьких полків 144-ї мсд 20-ї ЗВА (488-й та 283-й мсп) в цей час, ймовірно, перебували у стадії перегрупування та підготовки до відновлення наступальних дій у бік Ямполівки та с. Терни.
Загалом, про суттєву чи кардинальну зміну ситуації на цьому напрямку на користь ЗСУ казати явно ще передчасно. Скоріше, ці контратакуючі дії ЗСУ просто ускладнюють противнику досягнення ним найближчого завдання – ліквідації південної частини плацдарму ЗСУ на р. Чорний Жеребець.
А це, в свою чергу, ускладнює противнику можливість організувати та провести більший за масштабами наступ до рубежів Новоселівка – Дробишеве та Лиман – Ямпіль, що є, очевидно, необхідним для противника, якщо він має на увазі протягом літньо-осінньої кампанії якусь наступальну операцію оперативного масштабу у бік Слов’янсько-Краматорської агломерації (в чому я дуже сильно сумніваюсь, адже червень вже закінчується, а противник не тільки не перетнув р. Чорний Жеребець безпосередньо на Лиманському напрямку, а й навіть нічого результативного не спромігся добитися в районі Білогорівки на Сіверському напрямку).
3. Декілька слів про Краматорський напрямок.
На напрямку докладання основних зусиль УВ “Юг” противника (мається на увазі район м. Часів Яр та південніше нього з обох боків дороги Костянтинівка – Бахмут), очевидно, противник “запізнюється по графіку”.
Спроба “з ходу” увірватися в мікрорайон “Новий” з південно-східного напрямку (через ліс) і повністю взяти під контроль мікрорайон “Канал”, наступаючи зі сходу, очевидно, у противника провалилася. Так само як і його наступна спроба – “зайти через Калинівку”.
Оперуючи на цьому напрямку, передові підрозділи 217-го та 331-го парашутно-десантних полків (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдп), підтримані з півночі окремими підрозділами 200-ї омсбр, а також підрозділами 102-го мсп так званого “Добровольческого корпуса” та 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), очевидно, в ході цих атакуючих\штурмових дій понесли значні втрати й потребують принаймні, як то кажуть, “перегрупування по місцю”.
Більше того, противнику, очевидно, все ніяк не вдається відсунути наші передові підрозділи з рубежу Кліщіївка – Андріївка силами мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ), які рясно передали в оперативне підпорядкування діючим на цьому напрямку бригадам 2-го та 3-го армійських корпусів (АК) саме для того, щоб забезпечити виконання цього завдання.
Очевидно, визначальним для загальної тактичної ситуації на цьому напрямку є рубіж, який проходить по каналу “Сіверський Донець – Донбас”, який іде з півночі на південь. Противник хоча й спромігся південніше м. Часів Яр вийти на нього в одній із ключових точок (місце перетину дороги Костянтинівка – Бахмут із каналом), але “перебратися” в значних (навіть для тактичного рівня) масштабах на його західний бік не може.
Що, власне, ПОКИ й визначає стійкість всього району оборони у м. Часів Яр та його околицях. Всі (в тому числі й противник) вже усвідомили, що успіх оборони міста напряму залежить від ситуації по напрямку Іванівське – Ступочки, Кліщіївка – Ступочки та Богданівка – Калинівка.
Я не думаю, що перспектива “лобового” штурму м. Часів Яр особливо подобається тамтешньому російському командуванню. Й хоча один із пдп 98-ї пдд “числиться” у нього “в заначці” (резерві), але навряд чи його введення (точніше, повернення) у бій кардинальним чином вплине на ці самі перспективи.
Інша справа – нарощування зусиль у смузі дії, наприклад, 72-ї омсбр 3-го АК по загальній дирекції Кліщіївка – Ступочки або “розвертання” підрозділів 102-го мсп та 11-ї одшбр із півночі на південь (від Іванівського) вздовж каналу.
Це може призвести до зміни ситуації на користь противника, але не факт, бо, судячи з тієї інформації, що надходить із того напрямку, командування передових підрозділів противника діє у цьому сенсі, скажімо так, “трохи дивно”, намагаючись прорватися “строго на запад” за будь-яких обставин і при будь-якій нагоді, включаючи поодинокі “кочуючі” танки, малі (штурмові) піхотні групи по 10-12 “тушок” тощо.
Це, звісно, тримає наші передові підрозділи в постійному напруженні та, так би мовити, “в тонусі”, бо ці спроби тривають майже у режимі “нон-стоп”, але водночас ведуть противника до зовсім “необов’язкових” додаткових втрат, які, очевидно, виникають, коли він атакуєте явно недостатніми силами.
Фото: Дем’янець Д., 204 ОБ 241 ОБр Сил ТрО ЗСУ
