Маємо тримати єдність навколо Конституції України
Конституція не тільки встановлює межі дозволеного для уряду, Президента, Верховної Ради, судів, прокуратури, а й вказує шлях до свобод, прав і вольностей (як це було у Пилипа Орлика), культури й добробуту (як це було в УНР) усіх громадян нашої країни. Це суспільний договір українців про Україну, і лише українці мають вирішувати, як рухатися в правильному для всіх напрямку.
7 лютого 2019 року нашим шляхом стали ЄС і НАТО. Ми почали його давно, але в Конституції він був закріплений саме того дня. Скільки було критики, ми пояснювали, багато хто не чув… Але всі відповіді пролунали саме 24 лютого 2022 року вибухами по всій країні. Тоді навіть жорсткі критики перетворилися на палких прихильників цих рядків у Конституції.
Також важливо памʼятати, коли рухаєшся за дороговказом, не можна закривати очі. Не можна нехтувати одними сторінками, але слідувати за іншими, бо рано чи пізно ти загубишся.
Ми можемо бути прихильниками, можемо критикувати закони, але маємо тримати єдність навколо нашого головного документа — Конституції України. Це шлях до становлення суверенного народу, волею якого і був ухвалений Основний закон.
Тільки так і переможемо.
З Днем Конституції України!
Конституція — це не просто «паспорт» держави. Щоб вона була дієвою, юридичний документ має відповідати реаліям відносин у суспільстві — «фактичній конституції». Брати найкраще з цих відносин заради реалізації «вольностей» — прав і свобод громадян, і ефективної роботи державних інститутів.
Україна пройшла всі етапи, характерні для європейського суспільства. І княжу «Правду» часів Русі. І боротьбу за вольності й самоврядування, «яких не можна применшувати, а тільки додавати», Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої. І виписування «Договорів і Постановлень Прав і вольностей Війська Запорозького» — першої писаної Конституції Нового часу, які, на жаль, залишилися на папері.
Після відродження української Незалежності у 1991 році ми також розвивалися за європейською, а не московською логікою. Конфлікт за повноваження між Президентом і Верховною Радою було вирішено не танками, а компромісним рішенням Парламенту.
Це було не вперше і не востаннє, коли Парламент відіграв ключову роль представницького, законодавчого, але й установчого органу. Саме того разу, у Конституційну ніч на 28 червня 1996 року, закладено правові підвалини держави й стверджено традицію вирішення принципових питань мирно, у парламенті. Ця традиція ще не раз стане у пригоді.
А нині — з Днем Конституції!
Слава Україні!
День, коли Парламент виконав свою історичну місію. Коли ВР була субʼєктною й сильною, здатною домовлятися й долати розбіжності, заради України.
Добре памʼятаю конституційну ніч, знаю, як непросто узгоджувалася кожна стаття нашої Конституції.
Пишаюся, що вже наша команда внесла до неї зміни про незворотність євроатлантичної інтеграції, зафіксувавши нашу стратегічну мету — членство в ЄС і НАТО. Аби ніякі стамбульські чи інші домовленості ніколи це не зупинили.
Після закінчення війни Конституція потребуватиме змін. Нам ще треба змінити назви двох областей — Кіровогорадської та Дніпропетровської. Ну, й варто вичистити з Основного закону згадку про «русский язик», ми й так назавжди запамʼятаємо наслідки русифікації та нашої легковажності у всьому, що стосувалося агресивного сусіда.
Але й під час війни владі варто памʼятати про найсильніші сторінки нашої Конституції — незалежність ВР і судової гілки влади, свобода слова. Й не порушувати їх.
Ніколи і нікому не вдасться забрати наш суверенітет і незалежність, змінити статус української мови як єдиної державної, зафіксовані в нашому Основному законі!
Дякуємо ЗСУ, головному гаранту існування України.
З Днем Конституції!
