Переломний момент для України. Ключові тези
Олексій Копитько / Інформаційний спротив
Невелика інвентаризація. На початку квітня я написав про очікування. Що маємо? Поки що все в рамках. Росіяни почали активність на північ від Харкова. Обстріли посилюються. Інформаційний тиск зростає.
В той же час:
- Ресурсів для наступу на місто у росіян як не було, так поки що і немає. Бродіння навпроти Сумської області наші відстежують.
- До 11 дня активності ворог не вирішив первинних завдань – не захопив Вовчанськ (йдуть бої в центрі) і не вийшов на межу обстрілу Харкова польовою артилерією;
- Населення у тонусі, тривожність є, паніки немає;
- Західна допомога повільно, але підповзає.
На практиці доводиться теза, що кожен окупант отримає в лоб персональним дроном, який доставить до військ або повільна держава, або швидкі громадяни. Тенденція посилюватиметься, кожен російський контрактник-найманець має усвідомлювати наслідки. Для росіян це не лотерея – це вирок.
Кілька днів тому я припустив, що авантюра на північ від Харкова почалася раніше за план. Учора цю ж тезу озвучило видання The Economist. Бо воно справді так виглядає. Або погано спрацювала їхня розвідка. Або, ймовірно, втрутився політичний чинник: шойгу намагався зробити маленький подвиг напередодні перепризначення уряду та/або готували фон для поїздки до Китаю.
Фахівці кажуть, що для нарощування активності росіянам доведеться залучати сили та засоби з інших напрямків. Що за принципом сполучених судин позначиться негативно.
У нас два ключові треки:
- масштаб і темпи постачання західної допомоги (боєприпаси, бронетехніка, а також вливання в наш ВПК);
- західна авіація, бо це посилення ППО і можливість відігнати російську авіацію.
Найближчі тижні – критичні для формування траєкторії: до провалу або до виповзання. Якщо за літо відбудеться насичення допомогою наших військ (на додаток до того, що робить наш ВПК і окремо купується), а також з’явиться авіація як мінімум для завдань ППО на правому березі Дніпра, у росіян буде сумне обличчя. Серед іншого буде можливість маневрувати наземними засобами ППО, прикривати війська, ефективніше вирішувати проблему розвідувальних дронів рф.
Тож все дуже складно, але для нас є не лише погані сценарії. Росіяни вже вибилися з графіка та мають коригувати плани.
Що на це вказує? Звичайний прийом Кремля – розкручувати двофакторну спіраль: використовувати військові дії для посилення інформаційного тиску та навпаки – інформаційні атаки покликані покращувати обстановку для військових. Поки що у них буксує і одне, й інше.
До 21 травня у росЗМІ викотили серію публікацій про «закінчення повноважень» президента України. Однак у цих публікаціях навіть вони самі пишуть: ООН Зеленського визнає, Захід визнає, претензії висувають лише рф та (можливо) Білорусь. Візит глави МЗС ФРН до Києва ще раз наголошує, що тема «21 травня» має виключно російську природу.
В Україні є ті, хто з політичною метою діє синхронно з росіянами. Але багато тих, хто критикує владу, проте відкидає цю брехню.
Загалом за 5 місяців Кремлю не вдалося розгойдувати до внутрішньої дестабілізації в Україні. З одного боку, українці розібралися, що до чого, з іншого боку, не сталося обвалення фронту, прийшли позитивні сигнали зі США, що оздоровило атмосферу навіть на тлі серйозної шкоди енергетиці та інших проблем.
Тобто зараз політичний чинник із інформаційними інтервенціями недостатньо допомагають російському задуму, а військові звершення окупантів не викликають ланцюгову реакцію в українському суспільстві. Є хисткий баланс. Росіяни це бачать. І вживають заходів, щоб його зруйнувати.
У чому зараз інформаційна гра росіян? Основний сюжет – спроба «отруїти» українське суспільство, армію та політикум думковірусом під назвою «швидкий мир». Перемогти не на фронті, а через керування очікуваннями.
Канва отруйної історії, яку штовхають росіяни, приблизно така:
- За підсумками різноманітних консультацій у червні-липні (G7, саміт у Женеві, саміт НАТО тощо) основні гравці узгодять конструкцію вискакування з війни та поставлять українську владу перед фактом.
- Наочним виразом цього стане «олімпійське перемир’я» – до 26.07 – після 14.08.
- Якщо увійти в перемир’я, то навіщо виходити з нього? Формальний момент – 11 серпня Верховна Рада має продовжити військовий стан в Україні. Якщо він не продовжується, Україна викочується до «мирного» сценарію з виборами вже восени 2024 року. Із переможцями виборів фіксують якийсь результат.
Отрута цієї ілюзії в тому, що втомленим людям пропонується короткий період і дуже відчутний процес. Що викликає одразу кілька наслідків. Коли людям кажуть, що за 2 місяці «перестануть стріляти», величезна спокуса не готуватися до викликів, а намагатися перетерпіти, пропетляти. Розкручування «запиту на мир» може призвести до різкого зниження опору та вкрай негативних наслідків як для фронту, так і для тилу. Коли «миру» не станеться, буде фрустрація та звинувачення української влади.
Якщо з якихось причин вдасться вийти на якийсь формат «перемир’я», то миттєво розпочнуться спроби розкрутити політичне протистояння та влаштувати восени ту дестабілізацію, якої вдавалося уникати весь цей час. І на її тлі повернуться до військових дій, але в набагато гірших умовах для України з виходом на набагато гіршу переговорну позицію.
Місяць тому я давав список основних подій до кінця липня з датами. Третину цього відрізку ми вже прожили. Час стискається. Найпростіший спосіб не потрапити у вказану пастку – слухати і сподіватися можна на все, що завгодно, але планувати свої дії та приймати рішення, немов історії зі «швидким миром» немає. А якийсь просвіт можливий навесні 2025 року.
Тобто не петляти два місяці, а адаптуватися до завдань на рік у обстановці, що погіршується, з ризиком сидіти без тепла та електрики. Якщо так зробити – ось тоді й зростуть шанси на реальні переговори з адекватних позицій. Тому що ті ж таки партнери активно роблять виміри настроїв. Коли виміри показують, що український народ у тонусі готовий до труднощів, здаватися не планує і просить ППО – високі шанси отримати ППО.
А коли народ хитається і росте запит на «нехай все закінчиться неважливо як, але швидко», шансів отримати ППО немає зовсім. Бо простіше й логічніше ушатати такий народ обстрілами/вкиданнями та знизити витрати…
Зберігаючи голову холодною, український народ блокує розкручування спіралі, яку я описав. Це сфера, де зусилля кожного є важливими.
Не маючи можливості додавити нас зібраним ресурсом, рф опиняється перед дилемою – або різко нарощувати витрати (масова мобілізація, чого вони категорично не хочуть), або шукати вихід.
Вчора глава Пентагону зазначив, що літо – черговий переломний момент для України. Я це сприймаю не лише як фігуру мови (вже було десяток півтора переломних моментів). Є таймінг, який впливає на весь світ – вибори президента США. Час давить на всіх. Хто краще витримає цей тиск, той і матиме шанс краще захистити свої інтереси.
Несподіванки можуть бути (доведено Фіцо та Раїсі), але утримання фокусу допомагає.
