Міжнародна політика і світопорядок очима Трампа

Трамп ділить усіх людей на “пацанів” і “бидло”. Якщо ти потрапляєш у категорію “бидло”, то “пацан” має повне право загнати тебе в стійло і зробити усе, що задумає. “Пацан” – це той, хто не дотримується ніяких правил, застосовує свою владу і вдовольняє свій нездоровий гедонізм, не зважаючи на закони і ставлення оточуючих. Трамп “пацанів” поважає і лише з ними буде усе рішать. Але не з усіма.

Трамп ділить “пацанів” на глобальних і локальних. Локальним “пацаном” є, наприклад, Кім Чен Ин. Він його поважає, але з ним нічого не буде рішать. А з ким буде? У Трампа є лише два глобальних “пацана” крім нього самого: Путін і Сі Цзіньпін. Саме з ними Трамп вирішив поділити світ на три частини і загнати “бидло” в стійло. Путін отримує Європу і острови північно-східної частини Атлантичного Океану. Сі отримує “Глобальний Південь”. Трамп отримує Тихий океан у трикутнику США-Австралія-Азійські тигри.

Саме тому Трампа більше цікавить Китай, ніж Росія. Китай вважає західну частину Тихого океану (від Японії до Австралії) своєю вотчиною. А ще Китай вважає своїм “Півднем” Центральну та Південну Америку. А це не лише чужий “пацан” під дверима, а й втрата Панамського каналу.

Справа в тому, що це не лише боротьба за три ділянки планети, а й боротьба за “вузькі” транспортні щілини. Трамп за попередньої каденції здавав китайцям Південну і Передню Азію і продовжуватиме це робити далі. Тобто Суецький канал (схема Китай-Іран-хусити) і далі переходитиме під ірансько-китайський контроль “по понятіям”. А ще вони з Китаєм і так в клінчі за проходи Південно-Китайським морем. А ще трикутник Австралія-Тигри (Корея, Тайвань, Японія, Сингапур)-США мають стати основою для економіки останньої. Але Китай хоче володіти усіма морськими вузькими місцями і взяти під контроль усю світову торгівлю південніше північного тропіка. І не хоче бачити “пацана” Трампа у себе біля східних воріт.

Але тут дещо не враховано. Можна почати з Індії, яка зараз хоче одночасно смоктати три цицьки в трьох “пацанів” і при цьому Китаю не належати. Можна продовжити далі. Рано чи пізно США і РФ стикнуться на півночі (шельф Північного льодовитого океану – повернення Аляски заради легалізації права на його володіння). І купа інших речей, коли поділ світу між “пацанами” закінчується світовою різаниною (Гітлер і Сталін у липні-серпні 1940 року не поділили Іран та Індію. Гітлер відмовляється від “Морського Лева” заради “Барбароса”).

Чи доживемо ми до цього “рано чи пізно”? О, це складне запитання. Європейські керівники оборонних і розвідувальних місій давно зрозуміли загрозу і рівень своєї готовності до неї. Вони дзвонять у всі дзвони. Їхні шефи та інші політики не готові приймати непопулярні рішення. Можливо, вони теж праві – непопулярні рішення збільшують вплив РФ та Китаю на їхній електорат. А так можна мати армію, якій не дадуть захищатися.

Ситуація цугцванг, а ми вже й так в м’ясорубці під загрозою геноциду. У нас є лише два варіанти, як і в будь якої живої істоти, – бийся або біжи. Якщо бути до кінця відвертим, то три – помри в бою, стань жертвою геноциду, помри, втікаючи від нього. Адже бігти нікуди, це лише відтягування неминучого. Відтягування максимум на 3-5 років в Європі або 12-15 в Канаді чи Австралії. Нам залишається лише надіятися протриматися поки “пацани” почнуть колотнечу між собою напряму, і їм стане не до нас.

На майбутнє, якщо воно в вас буде. Ніколи не зважайте на політичну приналежність кандидата, досліджуйте його світоглядний психотип. Це все рівно рано чи пізно вилізе назовні. Тож Борис Джонсон і Дуда глибоко помиляються, оптимістично висловившись, що “Трамп прийде – порядок наведе”. Це їх засліплює їхній “пацанський” психотип та природне бажання вірити в краще. Це як наші розмови про те, що після призначення Сирського раптом з’являться приховані для нього на складах мульойни дронів і снарядів. А шість снарядів на ствол на добу при обороні Бахмуту вже забули? Але то інша довга історія…