Про певні тенденції в російському ВПК

За звітними даними ради безпеки ри-фи, темпи зростання обсягів у сфері “военно-промышленного производства” ри-фи досягнули свого пікового значення у вересні 2023 року й склали +38.9 % від обсягів середньомісячного покажчика попереднього року.

Однак, далі почалось суттєве падіння цих показників:

жовтень – + 34 %,
листопад – + 27.6 %,
грудень – + 11.2 %,
січень 2024 р. (прогноз) – + 7%.

За оцінкою аналітичних структур ради безпеки ри-фи, подальшому нарощуванню обсягів військового виробництва у ри-фи заважає декілька суттєвих факторів.

– Кадрове питання.

По суті, особливих складнощів із наймом працівників на низькокваліфіковані посади у промисловому виробництві у ри-фи немає, труднощі починаються з середньо- та висококваліфікованими кадрами робітничих спеціальностей. Навіть автоматичне збільшення середньої заробітної плати у галузі, різноманітних соціальних і державних “бонусів” для персоналу відповідної категорії не дозволяє механічно вирішити цю проблему, позаяк для його підготовки у достатньому обсязі потрібний певний час.

В середньому по виробництвах російського ВПК нестача висококваліфікованого робітничого персоналу коливається у межах 15-20%% від реальної потреби. Причому зі збільшенням інвестицій з боку державного бюджету ри-фи в цю галузь (кратно) й відповідно постійно зростаючої потреби у розширенні обсягів виробництва військової продукції ця потреба отримала стійку тенденцію щодо збільшення своїх розмірів.

Цілком можливо, що через певний час гострота цієї проблеми російського ВПК буде подолана (росіяни зараз дуже серйозно вкладаються у професійно-технічну освіту та підготовку своїх громадян). Але “у моменті”, прямо зараз вона цілком наявна. Й для її усунення потрібен певний час.

– Технологічні складнощі.

Для подальшого нарощування виробництва, розширення номенклатури та оновлення “модельного ряду” кінцевої продукції російському ВПК потрібне відповідне промислове обладнання. Починаючи зі станків, здатних виточити артилерійський ствол із заданими якісними параметрами, закінчуючи спеціалізованим обладнанням для монтажу складних електронних блоків.

Доля власного виробництва такого обладнання у ри-фи не перевищує показника у 32-35%% від реально існуючої потреби (та й то це за власними звітами російських структур, в реальності вона явно ще нижче). Закупівля такого обладнання (мається на увазі по всій номенклатурі, задіяній у військовому виробництві) за кордоном, в тому числі у КНР, протягом останніх 4-х місяців, згідно звіту ради безпеки ри-фи, поступово ускладнюється.

Так, ви не помилилися, китайці не дуже охоче поставляють у ри-фи складне та спеціалізоване промислове обладнання, яке можливо задіяти у військовому виробництві. Якщо такого роду станки та обладнання з лейблом “маде ін Чіна” потрапляють до росії, то це носить характер якихось унікальних та ексклюзивних випадків.

В свою чергу, з рішенням урядів Японії та Південної Кореї “ужесточить” контроль за поставками унікальних промислових технологій та промислового обладнання “подвійного призначення” на територію ри-фи, в тому числі “через треті країни”, російські структури прогнозують загострення цієї проблеми як у загальному промисловому виробництві, так і зокрема у ВПК.

На даний момент росія просто не виробляє промислове обладнання такої номенклатури, яка потрібна у її ВПК для виробництва сучасних і перспективних типів і зразків озброєння та військової техніки (ОВТ), ні достатньої якості, ні в достатніх обсягах (особливо це загострюється в умовах виникнення об’єктивної потреби у нарощуванні обсягів виробництва ВПК).

Так перед широкомасштабним вторгненням на територію України уряду ри-фи протягом кількох років завдяки реалізації декількох цільових програм вдалося оновити парк промислового обладнання свого ВПК (ІСНУЮЧОГО НА ТОЙ МОМЕНТ) приблизно на 64-65%% (принаймні “по папірам”). Причому переважно за рахунок ІМПОРТНОГО обладнання та устаткування.

Однак, і тут виникають певні проблеми…

Адже навіть придбане та ввезене на територію ри-фи до вторгнення складне у технологічному відношенні промислове обладнання, вироблене у Європі, США, Японії ті інших розвинутих країнах світу, які росіяни використовують у військовому виробництві, потребує РЕГУЛЯРНОГО сервісного обслуговування. Запасні частини, витратні матеріали й т.д.

Більше того, нарощування обсягів військового виробництва об’єктивно веде до понаднормового “юзання” цього обладнання, допоки “не зламається” чи “не розсиплеться”.

Й це стає суттєвою проблемою, коли такого роду обладнання або його деталі чи запасні частини через перманентне посилення санкцій стають дефіцитом.

І я дуже сумніваюся, що якась закордонна фірма чи компанія, мабуть, за виключенням китайців, зголоситься ЗАРАЗ посилати своїх фахівців у ри-фи НА ВІЙСЬКОВЕ ВИРОБНИЦТВО обслуговувати станки чи обладнання, поставлене нею раніше. Принаймні відкрито.

Тому, як на мене, нічого дивного у зниженні темпів і обсягів зростання військового виробництва у ри-фи наприкінці минулого року немає.

Іншими словами, через об’єктивні причини російський ВПК почав потроху сповільнюється у своєму рості, принаймні в обсягах.

Як з’ясувалося, просто “залити грошима” ВПК задля його РЕАЛЬНОГО зростання (точніше, для збільшення його віддачі) мало.

Й потім, окрім обсягів потрібно визначитись із тим, ЩО САМЕ треба виробляти й нарощувати.

Після великого “кінДжального” шкандалю з гучними посадками розробників “компетентні органи” ри-фи отримали з кремля недвозначний наказ “тщательно проверить” усі перспективні та “сучасні” розробки ОВТ (особливо у категорії путінських “вундервафе”, якими він періодично лякає світ), на які старці-чекісти тратили росіянську значну бюджетну копійку протягом останніх років.

Це ж зовсім різні речі (як по вартості, так й по “ефекту”) – наклепати якихось “залізяк” нехай розробки “позднесоветского периода” чи створити якусь принципово нову “устрашающую” фігню, яка плаває, літає, їздить, стріляє чи влучає “через пень-колоду”.

Старенький радянський Т-72, може, й не новітня зброя, але надійна та всебічно відпрацьована як у технологічно-виробничому відношенні, так і в сенсі використання. Принаймні за це говорить кількість модернізацій цього танку.

В свою чергу, Т-14 Армата – “унікальна, новітня, красива, страшна та з туалетом”, але, сцукО, глохне прямо посеред параду, ” в аккурат перед мавзолеем”.

І таких прикладів можна навести чимало, починаючи з ЗРАК “Панцирь-С1”, який “тут стріляє, а тут не стріляє”, закінчуючи останніми розробками “супер-автоматов” типу АК-12\19 або створення “новітніх армійських засобів тактичного зв’язку”, які на повірку виявляються перелицьованою китайською радіостанцією.

Тобто гроші гатяться значні, а на виході якась фігня получаєЦЦа. Й за великим рахунком, це ще одне “проблемне питання” російського ВПК.

Звісно, до якихось критичних меж (або краще сказати “меж росту”) російський ВПК ще дуже далекий. Він цілком здатний ще потроху рости (й відповідно, нарощувати обсяги свого виробництва), але, як бачимо, певні тенденції щодо наростання проблем у ньому цілком проглядаються.

Фото: ГУР МОУ