Світовий порядок Байдена
Президент США Джо Байден висловив промову, в якій наголосив, що США здатні побудувати новий світовий порядок. Байден закликав американців зробити це.
Я чудово розумію, що промова Байдена значною мірою передвиборча. Я знаю, що електоральне становище у США коливається на рівні “або – або”. Але.
Я знаю й ще дещо. Жоден президент США не має влади настільки повної, аби категорично розвернути політичний курс країни. Трамп зараз не приховує своїх симпатій до Путіна, очевидно, симпатії були й раніше. Але. За Трампа Україна отримувала від США військову допомогу, за Трампа робилося багато спільних україно-американських проектів. Це не тому, що тоді Трамп був прихильником України. Це тому, що Трамп мусив рахуватися з настроями опозиції та думками всередині його власної партії. А думки там були, ой, неоднозначні.
Байден, коли йшов у президенти, обіцяв зробити багато популістських кроків, але замість того він багато в чому продовжив лінію Трампа, – наприклад, на економічний ізоляціонізм США з метою пожвавити внутрішнє виробництво. Це не тому, що Байден змінив свою думку, це тому, що багато кроків Трампа були викликані не бажанням Трампа, а волею істеблішменту США, а президент США мусить рахуватися з нею.
Заява зроблена Байденом викликала бурну істерику в Москві, Тегерані і не тільки. Там зрозуміли, що будуть бити і, можливо, ногами. Очевидно, заява Байдена викличе реакцію, наприклад, Москва ще зекономить на власному населенні і кине грошей на антиізраїльські протести в столицях Європи. Явно заяви Байдена відіб’ються на цінах на енергоносії.
Я сильно сподіваюся, що в Білому домі знали ціну словам, сказаним Байденом, і що він висловив не власну думку, а думку широких кіл еліти США. Тобто що ідея встановлення нового світового порядку на чолі зі США таки буде реалізована, незалежно від того, хто сидітиме в Овальному кабінеті Білого дому. Чому?
Та тому, що очевидно, світ прямує кудись не туди. Це взагалі ненормально, що Росія, економіка якої значною мірою складається з експорту сировини, погрожує світові ядерною бомбою. Якого лиха країна, яка займається тим самим, чим займаються жінки легкої вдачі на Київській окружній, тобто розпродає власні ресурси, має змогу диктувати умови країнам, вкритим мобільним інтернетом, де розвивають електромобілі, і де на Амазоні вантажниками вже працюють роботи?
Що важливіше в світі – наявність ресурсів чи науковий потенціал? Наявність вуглеводнів під ногами чи наявність сучасних технологій?
Ми бачимо наочно, як у Ізраїлі терористи з Гази здійснили напад на Ізраїль, порізали тисячі людей, а тепер, коли армія Ізраїлю рівняє бази терористів з землею, по всій Європі спалахують мітинги на підтримку фактично оцих терористів. Точніше, людей, яких терористи використовують як живий щит. Людей, які мали безліч часу, аби втекти з цього пекла, але не втекли, бо не проти. Коли я дивився серіал “Фауда”, мене це добило. Дивишся на пейзажі Гази або лівого берега Йордану – там все як в якомусь зачуханому українському райцентрі. Дивишся на Ізраїль – мегаполіси, багато машин, сучасна цивілізація. Чого прагнуть ті, які живуть у зачуханому райцентрі, теж побудувати мегаполіси? Ні фіга, вони хочуть зруйнувати мегаполіси Ізраїля. Руйнувати, а не створювати.
І от підтримувати таких чуваків у Європі виходять тисячі європейців, яких оці самі терористи-ісламісти бажають знищити. Це маразм. Захід загрався у толерантність.
Ми в Україні зараз воюємо як раз за цивілізаційний вибір. За що ми? За те, щоби наші діти та онуки жили в мегаполісах? Чи за те, аби повернутися в зачуханий райцентр, де наші мізки будуть промивати Гундяєви та Соловйови? Очевидно, ми воюємо за майбутні мегаполіси.
Новий світовий порядок має бути саме такий. В якому панує прогрес. В якому не мають змогу країни сировинні псувати життя країнам високотехнологічним. За такого світового порядку Україна має мирне майбутнє, в якому зможе розвиватися і квітнути. Без війни на десятиріччя.
Хочеться вірити, що це буде реалізоване.
