Технологія знецінення парламенту

Одна доволі дивна нардепка-«слуга» з «нових облич» активно намагається своє обличчя засунути в новини. То смерті питає для депутатів, то вʼязниці.

І можна було б знизати плечима і порадити пані допомогу фахівців, якби не один важливий аспект.

Знецінення парламенту і нардепів зокрема – стара, як світ, технологія.

Спитайте самоназваного президента лукашенку. Або московитів з їхнім «не місцем для дискусій».

Диктатори і популісти, а з їх подачі їхні адепти, бояться народного представництва. Для них думка народу – це те, що думають вони. А хто думає інакше – ворог.

Ще з часів Кучми чи того ж лукашенки карбують образ депутатів не як представників нації у законодавчому органі (як це є в демократичних країнах), а як «нероб-злодюжок». Образ сягає радянських часів, коли депутати справді лише слухняно затверджували партійні настанови. Тоді справді було справедливим питання – нащо вони.

Але в демократичній країні представництво – серйозний інститут. І він може стати на заваді популістам, розбійникам або капітулянтам.

Так в Україні було – у 1991, 1995, 2004, 2014… І буде ще не раз.

Тому скрізь популісти стараються знецінити парламент. Звести до ролі «кнопочок». Але це шлях не європейський. Якщо хочемо вижити як нація – нам до Європи з її інституціями. І парламентаризмом насамперед.

А пані з багатою уявою краще б роботі в комітеті увагу приділяла. Бо там її побратими-«слуги» всі реформи знецінили.

Фото: Мар’яна Безугла / Facebook