Вісті з фронтів. 14.10.2023
На північ від Сіверського Донця…
На Лиманському напрямку, судячи зі всього, противник, схоже, розпочав реалізацію свого задуму щодо відновлення наступальних дій у напрямку на Лиман. Принаймні нещодавня активізація противника в районі с. Макіївка явно має до цього пряме відношення. Тож варто більш детальніше розглянути МОЖЛИВИЙ варіант реалізації задуму\плану противника такого спрямування.
Після успіху, який він мав по напрямку Площанка – Макіївка, противник, очевидно, готується атакувати й по напрямку на с. Невське та с. Торське, поясню чому, на мою думку, може відбуватися саме так.
Головною метою цього задуму, звісно, є м. Лиман і вихід на східний берег р. Оскіл, але наступати зразу й прямо на Лиман через Торське та Зарічне, у бік яких він зміг просунутися зі сторони м. Кремінна протягом минулої зими-початку весни, противник не може, допоки північніше над цією дирекцією “нависає” плацдарм ЗСУ на східному березі р. Чорний Жеребець.
Тобто противнику ПЕРЕД відновленням наступу на Лиман необхідно витіснити передові підрозділи ЗСУ з селищ Макіївка, Невське, Терни, Ямполівка та територій, розташованих східніше них.
Зробити це не так просто, як спланувати.
В першу чергу через те, що наступати у рамках цього плану доведеться у смузі шириною більше як 21 км. Для цього потрібні досить значні в обсягах сили й засоби.
А в другу чергу, через те, що “події відбуваються” на стику двох УВ противника – “Запад” та “Центр”, що, в свою чергу, вимагатиме від російського військового командування надприродного для них рівня взаємодії та узгодженості дій підлеглих йому військ.
Саме тому угрупування військ (УВ) противника “Центр”, яке, власне, й оперує на Лиманському напрямку, як-то кажуть, “кровно заинтересовано” у просуванні військ (сил) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) зі складу УВ “Запад” в районі с. Макіївка.
Мова йде про частини та підрозділи 3-ї мотострілецької дивізії (мсд) цієї армії, зокрема її 252-й мотострілецький полк (мсп) та 237-й танковий полк (тп), підрозділи яких зараз і намагаються пробитися до важливого перехрестя доріг між Нововодяним й Невським, а також між Макіївкою та Площанкою. Це перехрестя розташоване на східній околиці селища Макіївка на східному березі р. Чорний Жеребець.
Звичайно, “основний обсяг робіт” щодо можливого відновлення наступу на м. Лиман, зокрема розширення вклинення по напрямку на с. Зарічне в районі с. Діброва та ліквідацію українського плацдарму на р. Ч. Жеребець від с. Невське до с. Ямполівка, будуть виконувати частини та з’єднання УВ “Центр”. Але, очевидно, що сприяти їм у цьому північніше, в районі с.Макіївка, буде саме 20-а ЗВА зі складу УВ “Запад”.
Наскільки я розумію, противник це завдання (мається на увазі відновлення наступу у бік м. Лиман та до рубежу по р. Оскіл) розбив на декілька послідовних етапів і намагається поступово, крок за кроком, їх виконувати.
Перший етап – створення передумов для ліквідації українського плацдарму на р. Ч. Жеребець. Тобто вихід російських військ у зручні для наступних дій райони та дестабілізація й ускладнення матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) тактичної групи військ ЗСУ, яка оперує східніше р. Ч. Жеребець. Нещодавні атаки 3-ї мсд противника по напрямку на с. Макіївка явно з “цієї опери”. Адже саме тут проходить одна з важливих комунікацій з заходу на схід, з боку Борової, по якій можливо здійснювати підвіз предметів МТЗ по цьому напрямку, а також існує можливість зайняти охоплююче положення по відношенню до с. Невське.
До речі, масовані авіаційні удари по мостових переходах та переправах на річках Оскіл та Ч. Жеребець (зокрема, в районі с. Терни) також багато в чому обумовлювались саме цим прагненням. Звісно, повністю зірвати постачання предметів МТЗ нашим військам на східному березі р. Ч. Жеребець виключно повітряними ударами фізично неможливо (принаймні в районі с. Іванівка та с. Мирне існують дамби\насипні переправи, які як мости авіабомбами не розіб’єш), але ускладнити сам підвіз постійними обстрілами та ударами з повітря можливо.
Тому, наскільки я розумію, противник в рамках цього задуму просто вирішив спочатку пробитися “по землі” в ті ключові пункти на р. Ч. Жеребець, через які й здійснюється основний обсяг МТЗ. Розпочав з с. Макіївка, далі, очевидно, послідують атаки на с. Невське, а потім з півдня на с. Ямполівка та с. Терни.
Другий етап – поступове й одночасне “сжатие” українського плацдарму на р. Ч. Жеребець із півночі та півдня з послідуючої його ліквідацією. Це завдання, ймовірно, буде виконувати 41-а ЗВА зі складу УВ “Центр”, а також визначені частини та з’єднання “нової” 25-ї ЗВА, оперативне розгортання яких у зоні відповідальності УВ “Центр” вже майже закінчується.
Наскільки я зрозумів, 25-а ЗВА повинна замінити собою війська (сили) 2-ї гв.ЗВА. Адже цю “краснознамённую” командування противника трохи “роздеребанило” – 30-у окрему мотострілецьку бригаду (омсбр) увезли аж десь “під Донецьк” відновлюватись та доукомплектовуватись (очевидно, це “легенда”, ймовірніше, вона “спливе” або під Авдіївкою, або під Бахмутом). 21-а омсбр зараз готується до вводу в бій на північному фасі Авдіївського району оборони ЗСУ, думаю, що й третя бригада цієї армії (15-а омсбр) протягом якогось часу також “последует на юг”.
Тому, ймовірніше, в наступ на Невське, Терни та Ямполівку підуть підрозділи 35-ї та 55-ї омсбр 41-ї ЗВА, потім у бій будуть введені підрозділи 74-ї омсбр цієї армії. Цілком можливо, що дуже дієву участь у всіх цих “заходах” візмуть частини 90-ї танкової дивізії (тд) противника та 67-ї мсд 25-ї ЗВА.
Третій етап, ймовірно, передбачає “вирішення проблеми Серебрянського лісництва”. Як на мене, саме для цього командування противника розгорнуло ДОДАТКОВО на цьому напрямку 164-у омсбр зі складу 25-ї ЗВА та продовжує тут утримувати окремі частини й підрозділи зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), зокрема її 331-ї парашутно-десантний полк (пдп). До речі, приблизно місяць тому російське командування почало концентрувати на цьому напрямку й підрозділи типу “Шторм – Z” (їх тут вже загалом не менше 2-3-х батальйонів). Очевидно, далеко не для того, щоб вони тут насолоджувались красотами осіннього лісу.
Ну й останній, четвертий етап, наскільки я розумію, після ліквідації українського плацдарму північніше дирекції Кремінна – Лиман та “вирішення проблеми Серебрянського лісу” введеня по цьому напрямку головних сил 25-ї ЗВА у вигляді 67-ї мсд та 11-ї окремої танкової бригади (отбр). Цілком можливо, що у цей “прорив” російське командування також може засунути й те, що на цей момент буде більш-менш боєздатним зі складу 90-ї тд та 144-ї мсд.
Завтра подивимось на склад військ (сил) УВ “Центр”, які є у його розпорядженні на даний момент і, можливо, надійдуть до його складу найближчим часом, аби воно спромоглося реалізувати хоча б в якійсь своїй частині цей задум.
Тож підсумуємо…
Особисто у мене, немає жодного сумніву, що на даний момент російське військове командування стратегічного рівня розглядає різні варіанти проведення зимової кампанії 2023-2024-го років.
Звичайно, у цьому сенсі воно би прагнуло організувати та розпочати якійсь наступ стратегічного масштабу, точніше, наступ із стратегічними цілями (звісно, після “повної зупинки” українського наступу). Але, по тверезій оцінці, “Объединённая группировка вс рф на Юго-Западном ТВД” зараз та протягом принаймні пари найближчих місяців навряд чи на це наважиться. Хоча, звісно, у політичному сенсі Кремлю “к весеннему электоральному циклу” ну-у дуже не завадила би якась широкомасштабна перемога на фронті. Але тут, скоріше, рулетка. “Верняка” (коли успіх був би стовідсотково гарантованим) ніде немає. З цим наступом можна так нарватися, що к цьому “циклу” доведеться підходити з “побитым лицом”.
Тому, ймовірно, російське командування буде прагнути замість “перехода в тотальное наступление” провести серію (низку) оперативних наступальних операцій, які б мали у стратегічному сенсі разом нехай і обмежений, але все ж-таки вплив. Причому там, де є очевидні шанси на успіх.
У цьому відношенні Лиманський напрямок, безсумнівно, входить у першу трійку найкращих та найзручніших, звісно, з точки зору противника, “претендентів” (разом з Авдіївським і Куп’янським) для практичної реалізації такого роду планів.
