Зерно як зброя проти людства
Чому Москва вирішила не продовжувати зернову угоду?
Мене запитали про це в інтерв’ю для Sky TG24. Відповідь дуже проста: бо путін — злочинець і терорист. Він робить зброю з усього, що, як він думає, є в його розпорядженні.
росія застосувала зерно як зброю проти людства. Атакувала сотні мільйонів людей в Африці, на Близькому Сході, в Азії, піднявши ціни на продовольство. І за допомогою шантажу у світі путін хоче отримати пом’якшення санкційної політики проти російського експорту.
Я абсолютно впевнений: він думає, що у серпні, під час контакту з президентом Туреччини, зможе отримати щось дуже важливе для нього. Цього не повинно статися. Я закликаю Туреччину, ООН, США та Європу чинити тиск на росію і забезпечити функціонування зернової угоди.
Це життєво важливо не лише для України, бо зерно є ключовою складовою українського експорту. Це ключовий елемент глобальної продовольчої безпеки.
Другу ніч поспіль московити обстрілюють Одесу всім, чим можуть. Наше ППО демонструє вершини ефективності. Але кремлівські терористи невгамовні.
З руйнуванням мосту ці атаки не мають нічого спільного – їх явно готували заздалегідь. Бо заздалегідь було відомо дату, до якої Україна, Туреччина і ООН домовилися з росією тримати «зерновий коридор».
Домовлений строк сплив – і москва підвищує ставки. Її гра традиційно людиноненависницька:
1) зруйнувати можливості експорту з українських портів;
2) спровокувати загрозу голоду, зокрема, в Африці (про використання рф «голоду як зброї» вчора заявляли і європейські посадовці);
3) вкрасти збіжжя українського врожаю на тимчасово окупованих територіях;
4) змусити світ до поступок – скасування низки санкцій, зокрема, видання дозволу на торгівлю добривами і краденими продуктами;
5) заміщення позицій України як експортера.
Для України цей план небезпечний. З 1 серпня 2022 року (з початку роботи «зернового коридору») до 11 червня 2023 року Україна експортувала цим шляхом 31,6 млн т продукції АПК. Загалом експорт агропродукції складає близько 60% валютних надходжень в Україну (після практичного знищення інших статей експорту).
Однак, як завжди з московськими планами, «гладко пісано в бумагє, да забилі про оврагі». Насамперед – українську ППО, а також позицію партнерів.
Непоправної шкоди портовій інфраструктурі вдається запобігати. Маршрути попід берегом, у територіальних водах країн НАТО – визначені і випробувані. Туреччина раніше вже заявляла про готовність захищати коридор самостійно.
Тож питання в тому, що зможе виторгувати москва на переговорах.
Зараз у торгівлі с/г продукцією сезонна пауза – між постачанням озимих і ярових культур. Вона триватиме кілька тижнів, за які, власне, і має бути знайдено нову формулу для коридору.
Ракетний розбій московитів мають стримати випадки на російській інфраструктурі – як-от вибух складів у Криму. Також владі варто суттєво покращити свій імідж у світі, який розхитують викриті корупційні оборудки. Чим прозорішою і передбачуванішою для союзників буде Україна – тим швидше і певніше московію змусять до продовження чинності зернового коридору.
Незважаючи на тиск міжнародних партнерів, заклики ООН і голод в Африці, Росія не продовжила зернову угоду.
Ця угода передбачала коридор Чорним морем, гарантії безпеки для суден, які перевозять збіжжя, їх огляд спеціальною комісією, аби унеможливити транспортування зброї та предметів подвійного користування.
Угоду підписали Україна, Туреччина та ООН рік тому . Так само тристороння угода була підписана ООН , Туреччиною та Росією.
Від того часу Росія не перестає шантажувати світ її непродовженням, не раз вдавалася до підступного обстрілу порту в Одесі і всіляко зривала угоду.
Генсек ООН Гутерреш навіть пропонував Путіну продовжити угоду в обмін на підключення “дочки” “Россільгоспбанка” до міжнародної платіжної системи SWIFT для обходу санкцій.
Але підрив Керченського мосту, який став черговим приниженням «другої армії світу», примусив Путіна знову вдатися до погроз.
Україна відреагувала на це, нагадавши світу, що це наше зерно і наш порт . І дійсно, формально, в трикутнику ООН-Туреччина-Україна Москви немає, тому ми не повинні питати дозволу в терориста про продовження угоди.
Але очевидно, що РФ відтепер з особливим натхненням тероризуватиме Одесу, аби створити нестерпні безпекові умови для експорту зерна.
Вже сьогодні Одеса пережила важку ніч. Країна-терорист організувала так звану комбіновану атаку, коли на місто летіли шахеди і калібри, безпілотники і ракети. Є пошкоджені обʼєкти критичної інфраструктури і приватні будинки.
Для України втрата морських шляхів експорту зерна стане економічним ударом. Інші логістичні шляхи не справляються з перевозкою обсягів зерна, які ми експортуємо. До того ж, зловживання з цінами вже спровокували протести фермерів в Польщі, Угорщині та Словаччині і ледь не заблокували наземний транзит.
А інформація про корупцію в зерновій угоді, залучення фірм-одноденок, які за копійки скупають збіжжя в фермерів і якимсь дивом отримують ліцензії на експорт, коли інші сільхозвиробники не можуть офіційно нічого вивозити, вже дійшла до світових ЗМІ і наших міжнародних партнерів й не сприяє тиску на РФ.
Наша команда неодноразово наголошувала на необхідності побудови сухих терміналів на західних кордонах, аби збільшити наземну перевалку і транзит. Але так стратегічно влада в нас не звикла планувати і думати.
Росія включила механізм шантажу в час жнив. Україна несе великі втрати через заміновані поля, екологічне лихо на Херсонщині, що бʼє по сусідніх регіонах. Але наш аграрний сектор залишається чи не єдиним джерелом експорту.
Росія, якій не вдалося перемогти ЗСУ на полі бою, знову вдається до сценарію економічного знищення України.
Зупинити цей економічний і продовольчий терор можемо тільки разом з партнерами.
Президент Ердоган вже заявив, що під час візиту Путіна до Туреччини підніматиме питання продовження зернової угоди. Його країна зацікавлена у зерновому коридорі, адже отримує неабиякі економічні і політичні вигоди від завантаженості портів, експлуатації суден і посиленні авторитету серед американських країн і партнерів по НАТО. У разі остаточного виходу Росії із зернової угоди виникнуть ще більші проблеми з безпекою кораблів і акваторії Чорного моря, й Туреччині це точно не потрібно.
КМ України в червні ухвалив рішення про створення фонду для страхування суден, які перевозять збіжжя. Сьогодні ризик потоплення Росією кораблів зростає. Фонд дозволить запропонувати судновласникам, які наважаться проходити в українські порти без російських гарантій, повне страхування ризиків на випадок, якщо держава-терорист все ж таки вдасться до якихось агресивних дій.
Проте, президент Туреччини Ердоган запевняє, що говоритиме з Путіним у серпні про зернову угоду. І щось нам підказує, що турецький лідер знайде аргументи для кремлівського навіженого.
Але наступні кілька тижнів будуть непростими для наших портів. Оскаженілі терористи ніяк не заспокояться.
Але й Україну вже не залякати.
Геніальний стратег путін тепер у розтяжці, яку, слідом за одним із персонажів п’єси Подерв’янського “Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!”, можна назвати “Швецією”. Як сказали би на росТВ, “прєзідент сєґодня буквально разорван мєжду внутрєннєросійской і внєшнєполітічєской повєсткой”.
Бо якщо він підпише зернову угоду, то після всього, що сталося (усі заяви і дії Ердогана + зламаний невідомо ким Керченський міст), для внутрішнього обивателя це буде не просто зрадою. Це буде справжнім ударом по путіну, який, беручи до уваги незадоволення ним саме з боку “яструбів”, дістане ще один цвях у свою майбутню труну с тєлом покойного.
А якщо не підпише і стане перешкоджати караванам, то може нарватися на військовий конфлікт із Туреччиною, яка цілком собі може дозволити протестувати росфлот у відповідь на провокації заклятого партнера. Ті ж “яструби” вже брязкають по останкінських телестудіях зброєю і віртуально з моря і з повітря атакують турецькі кораблі в Чорному морі. І багато хто тоді поставить ще одне доленосне питання: “Почєму наши кораблі і боєвиє катамарани тонут, а наши ядєрниє бомби нє лєтят?”.
А якщо не підпише і не стане перешкоджати, буде третій варіант, який, зрештою, в очах тих самих “яструбів” нічим посутньо не відрізняється від першого. Хоча тоді в телестудіях можна буде сказати і про смєлость, і про проявлєнную лідєром мудрость і сдєржанность. Але тоді наліцо буде той факт, що первісний план заморити голодом дітей Африки, не втілиться. А як торгувати власним (читай: стиреним в Україні) зерном, теж не зрозуміло.
Все таке смачне, що я навіть не знаю, що лучче, то їсть хуже.
Зернова угода. Який буде наступний етап? Просто нагадаю хронологію.
Після початку повномасштабної війни, Росія заблокувала українські порти у Чорному морі. В результаті морського протистояння були знищенні та пошкоджені:
– малий ракетний корабль “Великий Устюг” (проект 21631),
– великий десантний корабель “Саратов” (проект 1171),
– буксір “Васілій Бех” (на якому доречі стояв ЗРК “Тор”),
– декілька десантних та патрульних катерів,
– розвідувальний корабель “Іван Хурс”,
– тральщик “Іван Голубец”.
Але нас більше цікавлять інші кораблі. А саме ті кораблі, які можуть себе захистити у разі використання протикорабельних ракет. А таких не так багато.
Перший – це колишній флагман ЧМ флоту крейсер “Москва”. На його борту була встановлена морська версія ЗРК С-300. Далі йдуть кораблі проекту 11356Р, це “адмірал Макаров” та “адмірал Ессен”. “Макаров” отримав пиздюлей від дронів перед Севастопольською гаванню і він досі на ремонті. Ессен отримав по кумполу ще Точкою-У в порту Бердянська, після чого є інфо, що отримав пошкодження від атаки дрону в Севастопольській бухті. Але також є інформація, що, ймовірно, з нього пускали ракети нещодавно, тож імовірно його відремонтували. Ймовірно.
Тобто якщо проаналізувати весь період, то ЧМ флот весь цей час просто використовували як пускові пристрої по українських містах корабельними ракетами, не вступаючи в контактні зіткнення, і все одно вони отримали маршал.jpg.
Логістичні рейди “провалились полностью, полностью”. Окремо скажу, що це неповні втрати, бо били і по Бердянську, і що там в Севастопольській бухті палало теж неясно, а фідбек пігдоги нам чомусь не дали.
З атакою на Кримський міст теж цікаво. Поки невеликі дрони відовлікали сили та засоби ЧМ флоту перед бухтою, декілька дронів, які несли досить велику кількість вибухівки, судячи по вибухах (перероблений гідроцикл декілька сотен кг вибухівки фізично б не міг транспортувати, особливо ще й запасом палива, та ще й йому якось маневрувати треба, швидко набирати швидкість) підійшли та підірвалися біля опор мосту. Я взагалі здивований, що такій великій та міцній споруді були нанесені таки сильні пошкодження. Мабуть, БЧ там цікава.
Але. Річ у тому, що українські ракети та дрони вже по суті показали себе ефективно перед самими захищеними цілями ЧМ флоту. Тобто командування ЗСУ спочатку ставило як цілі знищення не окремі кораблі, а саме ті цілі, які найскладніші. Ті обʼєкти, які по задуму РФ, вразити було неможливо, бо вони були самі так захищенні, що повинні були відповідати на любу загрозу, а з флоту вибивалися кораблі, які мають найбільшу захищеність у морі. Це ракетні кораблі зі своїм ПРО/ППО та, блд, міст. І це ми ще не побачили якіхось ноу-хау, ну там дронів із торпедами чи “Нептунами” на борту, чи ще чогось, про що мабуть зараз мудрує похмурий український геній десь в своїх цехах, бо це логічний розвиток дронової теми.
І поки що весь цей флот, який вижирає з РФ мільярди на своє існування, тільки заковтує чергового прутня. Від країни з міні-флотом.
Тому на другий рік повномасштабної війни, коли спочатку було “Київ за три дні”, потім “Ми ще не починали”, і ось ми на стадії “Краще б ми не починали”, ми дійшли до місця, де ЧМ флот не може забезпечити не те що безпеку обʼєктів критичної інфраструктури, а навіть свою безпеку, навіть якщо брати найновіші військові кораблі РФ.
А з такої позиції дуже складно погрожувати блокуванням Чорного моря по переміщенню сухогрузів. Ну домовляться Туреччина з Україною, запустять навий трафік. І що ви зробите? Будете атакувати суховантажі?
Ну так це не дуже ціль як для світової спільноти, атакувати цивільні кораблі з їжею.
Після такої атаки Україна може спокійно взяти за цілі всі обʼєкти в Чорному морі. Дрони в України є. Ракети теж. Нам срати на ваші червоні лінії, тільки дайте нам привід.
Чим ви будете відбиватися посеред Чорного моря? Які кораблі здатні це зробити, не поповнюючи підводний флот нерухомості РФ?
А нема чим. Все, самий новий та технологічний флот РФ не може забезпечити контроль над доволі великою акваторією.
А це означає, що всі ці “зернові угоди” будуть подовжені з фразою “А хулі ти мені зробиш?”. Бо іншої альтернативи просто немає.
Зерновой террор и принуждение к “миру”.
Начинает прорисовываться цель российских ударов по Одессе. Разумеется, этот террор связан с разрывом “Зерновой сделки”, но в чём суть ударов по городу, который был основным зерновым хабом? Суть проста – возобновление зернового диалога, но… Но на условиях россии.
Причём не просто на условиях россии, а при непосредственном, прямом контакте Киева и москвы. Ведь “Зерновая сделка” как таковая заключалась между Украиной, Турцией и ООН. В этом треугольнике места россии не было. Да, она там тоже что-то подписывала с ООН и Турцией, но… Но юридически российский статус в сделке был номинальным, как говорят, для отщипного.
Теперь же россия хочет иного статуса в этой сделке и пытается добиться её перезаключения единственным ей известным методом – террором. Но и это, на самом деле, ещё не конечная цель террористов.
По сути, если у россии получится принудить Украину пойти на такое соглашение посредством двустороннего контакта, пускай и при участии ООН и Турции, для москвы это станет первым шагом в попытке принудить Киев к диалогу о “перемирии”, так критически необходимом российским оккупационным войскам.
То есть многоходовочка кремля предельно ясна – через террор заставить Украину пойти на первое, казалось бы, не столько критически важное соглашение, а через него принудить к тому, которого оккупанты добиваются с 2022 года, дабы в период паузы восстановить и накопить силы.
Безусловно, ни на какие переговоры с оккупантами нельзя идти. Они слабеют и ощущают это, пауза им критически нужна, и, не имея возможности принудить к миру напрямую, они ищут обходные пути. Но эти обходные пути и террор только лишь подчёркивают плачевность и конвульсивность положения террористов.
