«Стадіонні» мільйони
Волонтери збирають на тепловізори для мобільних груп ППО. На човни з потужними двигунами для форсування Дніпра. Само собою, на ударні дрони і боєприпаси до них. На екскаватор для риття траншей. На тактичну медицину і на специфічне обладнання та витратні для шпиталів та операційних.
На помпи, продукти, памперси і крупи для мирного населення у затоплених областях. На стерилізацію та евакуацію бездомних тварин з прифронтових територій.
Це тільки те, що я бачу у себе у стрічці за півгодини прокручування фб. Це маленька частина того, куди я встигаю розпихати свої кілька гривень за ранковою кавою. Кінця-краю цим зборам нема, і найгірше, що їх кількість не зменшилася з початку вторгнення. Навпаки, складається враження, що потреби наростають, і на плечі населення перекладається все більша частина воєнного забезпечення.
Найгірше, що це не якісь надмірні забаганки військових, які Міністерство оборони не закриває через екзотичний характер прохань. Це не «моно-колесо для медика» – такий одіозний збір був один, ми сприйняли як курйоз не дуже розумного блогера і повернулися до важливих справ.
Ні, це саме базові потреби, речі і проекти, без яких армія не буде функціонувати, без яких неможливо говорити про наступ і логістику.
Це транспортні засоби, техніка для побудови укріплень, це пальне, зброя і комплектуючі, медицина, це оптика, безпілотники. Це все те, що в умовах воєнного стану повинно закуповуватися з бюджету у повному обсязі.
Ми не можемо зараз економити на ЗСУ.
А у нас Драгівська сільська ради оголошує тендер на будівництво футбольного поля в селі Золотарьово (боже мій, де це?) на 42 мільйони гривень. Ківерці на Волині збираються ремонтувати стадіон і бігові доріжки на 150 мільйонів гривень. Селище Олександрівка під Краматорськом Донецької області купує спортивні тренажери на 1.5 мільйони гривень.
Я впевнена, що жителі Олександрівки в очі не бачили цих тренажерів, не долучалися до обговорення і навіть не здогадуються, що їхнє розбомблене село на п’ятдесят дворів таке спортивне.
Це ті колосальні розкрадання бюджетних коштів, які випадково потрапили у радар громадськості, виключно завдяки тому, що відкрили ProZorro для перегляду.
Де спеціальні слідчі комісії Верховної Ради з цього приводу? Де кримінальні справи, де втручання правоохоронних органів? Поки що виходить так, що звичайні люди тягнуться з останніх сил і думають, що своїми грошима дають час державі перейти на воєнні рейки, переформатувати економіку і бюджетний розподіл, закупити необхідне спорядження.
А на практиці вони таки перенаправили бюджетні потоки, тільки не в ту сторону, в яку нам би хотілося.
Зараз потрібне швидке і безкомпромісне реагування на виявлені факти. «Стадіонні» мільйони повинні піти на воєнні закупівлі у повному обсязі. А відповідальні посадові особи повинні познайомитися з тренажерами у слідчих ізоляторах.
