Вісті з фронтів. 23.05.2023. Частина І (відео)
Перша частини “запитання – відповіді” на цьому тижні…
Олег Сластенов: Наступ підарів біля Угледару не вдався, біля Авдіївки те саме, Бахмут закінчився тим, чим закінчився, південь взагалі без перспектив для них у плані наступу, я правильно розумію, що місць, де є хоч якась перспектива для них, немає? Фантастику зі сторони Біларусі я не розглядаю 🙂 .
– Перспективи наступу визначаються двома основними факторами – рівнем спроможності ваших військ до активних наступальних дій (простіше кажучи, рівнем боєздатності військ) і наявністю зручних напрямків та ділянок фронту, де такі дії просто, швидко та зручно підготувати та організувати. Є ще й третій фактор, але він стосується військ противника (для росіян це СОУ, й ЗСУ зокрема).
Так ось, головним чинником, який зараз “гальмує” російське командування щодо його спроможностей організувати та провести якісь більш-менш значні за розмахом наступальні дії є саме перший фактор і частково третій.
Але, з точки зору саме другого фактору, то в них достатньо зручних та підходящих напрямків і ділянок фронту, де можливо організувати та провести наступ.
Саша Губеня: Добрий день. Останніх 2 тижні у зведенні втрат РФ нашого генштабу з’явилася гарна тенденція по артилерійських втратах рф – 22-30 одиниць майже щодня (раніше 7-12 одиниць ), тобто за 10 днів втрати стволів до 300 шт. Ефективність контрбатарейних дій з нашої стороні значно зросла. Питання наступне – як на Вашу думку даний показник впливає чи може повпливати в найближчій перспективі на хід бойових дій та інтенсивність артобстрілів з боку РФ? Дякую.
Maxim Gorban: В додаток до цього, чи є шанси у них виправити цю ситуацію з втратами і відповідно деградацією сил та засобів артилерії?
– Цей показник сам по собі ніяк не здатний вплинути в найближчий перспективі на хід бойових дій та інтенсивність артилерійських обстрілів з боку рф. Бо, на мою думку, він лише опосередковано відображає реальний стан речей із контрбатарейними діями ЗСУ. Це перше.
Друге, все пізнається у порівняні (особливо тоді, коли ви намагаєтесь базувати свої висновки на твердженнях однієї з ворогуючих сторін стосовно втрат опонента). Тому коли ви питаєте мене, по суті, чи є шанси на те, що противник зменшить обсяги застосування артилерійських систем, спираючись саме на данні ГШ ЗСУ, то я вимушений вам відверто сказати, що вагомих передумов до цього поки не бачу, бо самі по собі ці данні ще ні про що конкретне чи реальне не свідчать.
– Я не впевнений, що збільшення обсягів втрат противника в артилерійських системах, ЗА ДАНИМИ НАШОГО ГШ, по-перше, взагалі мають місце, а по-друге, є для нього відчутними чи навіть помітними. Немає в них ніякої “деградації артилерії”, а якщо і є, то пов’язана вона переважно з технічним станом її матеріальної бази та боєприпасів, а не особливими успіхами ЗСУ у контрбатарейній боротьбі.
Oleg Zoz: Події останніх днів навколо Бахмуту та, можливо, на інших ділянках фронту додали вам більше оптимізму, песимізму чи ніяк не повпливали щодо майбутніх перспектив нашого наступу? Дякую.
– Вони не додали мені ні песимізму, ні оптимізму, я приблизно собі уявляв хід подій на цьому напрямку ще 3-4 місяці тому (й грунтовно, до речі, про це писав). Тому особливих емоцій, окрім, звісно, суму за нашими загиблими та пораненими, руйнування наших населених пунктів і страждань нашого мирного населення, я з цього приводу не відчуваю.
– Події на Бахмутському напрямку, звісно, впливають на перспективи нашого наступу. Але, на мій погляд, скоріше опосередковано, ніж напряму. Думаю, це стосується, в першу чергу, питання розподілу сил та засобів, ну і, звісно, матеріально-технічних ресурсів. Командування військ противника впевнене, що “сковує під Бахмутом” значні сили та засоби ЗСУ, в тому числі призначені для участі у гіпотетичному наступі. Думаю, не варто його переконувати у протилежному.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине! Скажіть, будь ласка, хто зараз контролює Хромове?
– Виключно точних відомостей про те в мене немає (бо я не знаходжусь безпосередньо на тому місці). З того, що мені відомо, – передові підрозділи противника, діючи з боку Бахмутської дитячої лікарні та вздовж каналу між ставками, 2 доби тому силами до неповного штурмового загону (десь 1.5-2 роти) зуміли досягнути південно-східної частини с. Хромове, де й перейшли до оборони. Яка саме зараз, на даний момент, там ситуація – не знаю.
Maxim Gorban: Питання наступне: наскільки реально впливають на перебіг війни ударні дрони та дрони-камікадзе? Відосів із ними, звісно, ну дуже багато, бо камеру на снаряд 152/155 мм не запхаєш, а Генштаб досить скупий на видачу відео з “крилатих дронів”. І чи зможуть вони зайняти нішу ПТРК/РСЗО малих калібрів на вашу думку?
– Дивлячись якого рівня ці “ударні дрони” та “дрони-камікадзе”. Є такі, що летят далеко та несуть більш-менш значний вибуховий заряд, є такі, що застосовуються безпосередньо у тактичній зоні, менші за розміром і відповідно меншим уражаючим ефектом, який завдають противнику. Є й такі, що комбінують в собі якості як тактичних, так і оперативних чи навіть стратегічних БПЛА.
Знову ж таки, номенклатура та кількість цих засобів ураження на озброєнні СОУ (ЗСУ) сама різна, й, відповідно, ступень впливу на ситуацію на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях ну-у-у дуже різний.
Але якщо максимально узагальнити висновок, то наявність або відсутність цих засобів ураження ВЖЕ СУТТЄВО впливає на сам характер війни, це очевидно. Вони, судячи зі всього, дуже суцільно та надовго, протягом найближчих років увійшли до складу та стали ОБОВ’ЯЗКОВИМ елементом арсеналу будь-якої поважаючої себе армії.
– Щодо “зайняти ніші” ПТРК та РСЗО, то я вважаю, що протягом найближчого часу вони її “не займуть”, підстав для цього на сьогоднішній день на практиці не існує, в першу чергу, через абсолютно різні умови та методи застосування цих засобів ураження.
Юрій Ярох: У зв’язку з очевидністю появи в Україні Ф-16 в найближчі місяці чи вважаєте Ви, що тепер цілком можна очікувати Авакс трохи згодом? В контексті війни на скільки важливим був би такий літак для України?
– Ні, не вважаю. Трохи згодом я напишу окремий пост з цього приводу.
– Скажу більше, він би був важливий для нас не тільки в ході війни, а й дуже важливим ПІСЛЯ війни.
Andrii Suprun: Добрий день. Як, на Вашу думку, може вплинути вихід із Бахмута на початок нашого великого наступу? Мені здавалося, що задум був почати наступ, поки росіяни вимушені тримати там найбільш боєздатні сили, а тепер ці сили зможуть бути в резерві і перекидатися на інші напрямки, чи я помиляюсь? А також те, що вони все ж дотисли, напевно, трохи покращить морально-психологічний стан їх військ?
– Лише опосередковано.
– Помиляєтесь, задум був інший. Тим більше що ВСІ боєздатні сили та засоби противника жодним чином НЕ БУЛИ сконцентровані саме під Бахмутом.
– Так, звісно, покращить. Російська пропаганда та структури морально-психологічного впливу на особовий склад власного війська, безперечно, роздують зайняття Бахмуту до масштабів “вселенської перемоги”. До речі, вони ВЖЕ це роблять.
Олексій Бас: На початку великого вторгнення було багато скарг від волонтерів на незадовільну роботу (організацію роботи) державної медицини на передовій. Як дійсно було, що змінилося, яку частину медичної роботи виконують волонтери?
– Нічого конкретного з цього приводу не можу вам сказати через брак відповідної інформації. На жаль… Моя дружина (Оксана Машовець) безпосередньо стикалася з медичним забезпеченням у районі бойових дій, тому рекомендую звернутися до неї з цим запитанням. Вона є у ФБ.
– За моїм власним враженням, достатньо вагому частину медичної роботи виконували та виконують волонтери.
Павло Трегуб: На Вашу думку, чи можуть з’явитися f-16 в українському небі раніше, ніж у вересні- жовтні? Якщо так, то наскільки це вірогідно? Які фактори на ці терміни можуть вплинути? Дякую.
– Можуть.
– Я би визначив ступень вірогідності цієї події як 50\50.
– В першу чергу, це фактор реалізації алгоритму та методології передачі СОУ високотехнологічних зразків та типів ОВТ, який був обраний нашими країнами-союзниками та власне українським керівництвом раніше відносно інших зразків та типів ОВТ.
Полягає він, головним чином, в тому, що “публічно говорити” про той чи інший конкретний зразок починають ВІДЧУТНО ПІЗНІШЕ від того моменту, коли насправді приймається рішення й розпочинаються ПРАКТИЧНІ кроки по передачи того чи іншого зразка ОВТ Україні.
Елена Хоришко: Шановний пане Костянтине.
1. Деякі блогери (а саме Юрій Кисляк, і я так розумію, у нього є військовий досвід) вважають, що втрата Бахмута призведе до знищення Часового Яру, і далі у ворога відкриється шлях як у напрямку Костянтинівки, так і Краматорська та Слов’янська. А там і Дніпропетровська область незабаром. Чи дійсно такий розвиток подій реальний?
2. Мабуть, деякі відчувають наближення виборів, тому, мабуть, буквально за останні декілька тижнів вийшли інтерв’ю з декількома захисниками Маріуполя, де вони мочать владу за непідготовку Маріуполя та й інших міст до оборони. Кажуть, що відчували наближення вторгнення давно, ще в 2017 році, але і та, і діюча влада не реагували. Так скажіть мені як обивателю, чи дійсно на те, щоб рити окопи і бліндажі чи доти командиру якогось підрозділу потрібен наказ? Він сам не може в цьому проявити ініціативу? На півдні були навчання, і Залужний вже був головкомом. Він і все військово-політичне керівництво засліпли і не бачили, що ніяких укріплень немає? Або бачили, а злобний Зеленський з Єрмаком заборонили копати укріплення і мінувати все навколо?
3. Чи дійсно Чонгар розмінували перед війною? Чи дійсно був такий наказ, чи це таки була зрада місцевої влади, а зараз це використовують у політично-виборчій боротьбі? Ну і останнє: у нас був шанс в тих умовах утримати Чонгар?
– Ви навалили у своєму запитанні усе до купи, однак, давайте розбиратися по-порядку.
– Ні, принаймні найближчим часом це малоймовірно.
– Для будь-якого командиру підрозділу не потрібні ДОДАТКОВІ накази, аби організувати та розпочати чи посилити інженерно-фортифікаційне обладнання позицій підпорядкованого підрозділу, це міститься в переліку його прямих службових обов’язків. Цей процес за замовчуванням є безперервним у війську і кінцевого “ідеалу” не має.
Як тільки підрозділ зайняв якусь позицію, рубіж, навіть свій польовий табір і т.д., він тут же починає їх облаштовувати у інженерно-фортифікаційному відношенні, Чинні на даний момент у ЗСУ Бойові Статути на цей рахунок містять достатньо чіткі та недвозначні положення та статті.
– Облаштовані в інженерно-фортифікаційному відношенні позиції, опорні пункти та райони оборони в районі Кримських перешийків насправді були в наявності. ГК генерал Залужний не міг їх не бачити. Більше того, наскільки мені відомо, він регулярно отримував відомості про їх стан.
Але у цьому відношенні нагадаю, обороняються не самі позиції та рубежі, навіть облаштовані в інженерному відношенні та укріпленні мінно-вибуховими загородженнями (МВЗ), а саме ВІЙСЬКА, яки їх займають. А ось у цьому відношенні завдяки саме рішенням нинішнього військово-політичного керівництва держави генерал Залужний був штучно поставлений у досить складне становище – в нього просто був відсутній необхідний ресурс (в тому числі стосовно сформованих штатних структур війська), щоб забезпечити оборону “скрізь і зразу”, в тому числі на Південному стратегічному напрямку.
Простіше кажучи, Головкому банально не вистачало ні військ, ні ресурсів, щоб організувати оборону території країни саме методом утримання передових позицій у прикордонні, в тому числі й на кримському напрямку. Більше того, у нього навіть не вистачало ресурсу, аби підтримувати ці позиції у належному стані (мається на увазі саме у інженерно-фортифікаційне відношення). Але генерал Залужний, як показала практика в подальшому, таки знайшов вихід із цієї непростої ситуації. Однак, очевидно, що це відбувалося скоріше “всупереч”, ніж “завдяки”.
– Наскільки мені відомо, ні Президент Зеленський, ні його Голова офісу пан Єрмак у сенсі облаштування позицій в районі Кримських перешийків ніяких конкретних розпоряджень до моменту масованого вторгнення не віддавали. Це питання у списку їхніх пріоритетів явно знаходилось не на першому місці. Я навіть не впевнений, що вони взагалі до моменту вторгнення ним РЕГУЛЯРНО цікавились. Тим більше що пан Єрмак для генерала Залужного не є начальником – так, якийсь “друг” його прямого начальника. Взагалі, невдоволення українською військовою присутністю в цих районах висловлювали лише окремі представники місцевої влади та місцевого депутатського корпусу, але в тому числі з числа провладних.
– На цей рахунок в мене немає інформації, оригіналу такого наказу або принаймні його копії я не бачив. Самі по собі позиції та рубіжи, НЕ ЗАЙНЯТІ визначеним комплектом військ, противнику подолати ну дуже не складно.
І це питання скоріше не можливості\неможливості, а часу, необхідного для такого просування противника.
Таким чином стає зрозуміло, що насправді неважливо – “був замінований Чонгар” чи “не був (або був розмінований) Чонгар”, але якщо там не було військ (чи скажімо так, їх там було недостатньо), противник все одно подолав би ці позиції, чи облаштовані в інженерному відношенні, чи необлаштовані.
– І так, шансів утримати цей район було мало, нагадаю, противник зосередив на цьому напрямку переважаючі сили зі складу 49-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 22-го армійського корпусу (АК), в той час коли на РОЗХОДЯЩИХСЯ напрямках в цьому районі діяли лише 2 (ДВІ) українські мотопіхотні бригади, причому одна з них знаходилась, по суті, в момент вторгнення противника на марші. Додайте до цього подавляючу (а я би назвав це розчавлюючою) кількісну та якісну перевагу противника у повітрі та на морі.
