Вісті з фронтів. 24.05.2023. Частина ІІ (відео)
Друга, завершальна на цьому тижні частина “запитання – відповіді”…
Олексій Бас: Яка логіка нашого партнера-спонсора в оприлюдненні причин ненадання нам будь-якої зброї (останній випадок ATACMS) фразами: «це приведе до ескалації», «жоден солдат НАТО не ступить на територію України», «маленька війна – це не війна». Міг би не публікувати свою позицію по цих питаннях, хай окупант думає – дадуть чи не дадуть?
– Думаю, логіка тут зрозуміла. Таким чином досягається, в першу чергу, оперативна раптовість для командування військ противника від появи “на полі бою” такого зразку ОВТ (тобто воно якійсь час ще продовжує діяти та приймати рішення БЕЗ УРАХУВАННЯ того факта, що ЗСУ набули нових спроможностей, завдяки такого роду поставці).
І, в другу чергу, військово-політичне керівництво противника позбавляється таким чином можливості маніпулювати самим фактом поставки того чи іншого ОВТ як причиною продовження своєї агресії.
Окрім того, підривається довіра до його інформаційних повідомлень щодо знищення ОВТ “західного виробництва” (хоча у цьому сенсі росіяни самі досить “вправно” діють, вигадуючи цілі “косяки” знищенних Байрактарів, Хаймарсів, БМП Бредлі чи навіть вже Ф-16 ). В цьому сенсі звертаю вашу увагу на той факт, що всі ці повідомлення про “відмову” починають найчастіше та інтенсивніше з’являтися в інформаційному полі саме напередодні оприлюднення рішення про дійсну передачу.
Русь – Україна 2: І все ж таки, Бахмут – це політичне чи воєнне рішення?
– Звісно, що переважно воєнне. Але яке з часом, на жаль, набуло достатньо вагомого політичного значення. Що в кінцевому рахунку, скажімо так, “не зовсім позитивно” відбилося власне на обороні (утриманні) цього міста саме у військовому відношенні.
John Watson: Чи згодні Ви з думкою, що Бахмут треба було залишати, як радили партери? А завдяки боям за Бахмут рф виграла час для облаштування оборонних редутів на півдні? Дякую.
– Давайте трохи розділимо…
Перше, головним мотивом прийняття рішення щодо оборони (утримання) м. Бахмут з боку українського командування було саме його воєнне значення (про яке я неодноразово писав, тому повторюватися не буду). Так воно виглядало й виглядає сьогодні – не особливо значним, але очевидно, що “по ходу справи” воно мінялося, набувало нових рис та величин. Особливо тоді, коли туди додався політичний чинник.
По-друге, ведучи наступальні бої на Бахмутському напрямку, противник жодним чином не вигравав час для якогось “облаштування оборонних редутів на півдні”. Цей час у нього з’явився внаслідок розвитку загальної стратегічної ситуації, а також ситуації на окремих операційних напрямках, а не тільки через “бої під Бахмутом”.
І трете, поради наших союзників щодо відходу від м. Бахмут були продиктовані особливостями їхньої власної методології прийняття рішень на оперативному та стратегічному рівнях. Іншими словами, це означало, що в тій ситуації, яка склалася в районі м. Бахмут на той момент, їхнє командування прийняло би рішення на відхід військ, не більше.
Елена Хоришко: Вибачте, але є ще одне запитання. Нібито Рєзніков заявив, що ворог має перевагу 1:5 в артилерії та 1:10 в особовому складі. Тобто якщо, за даними розвідки, у росіян 370 000, то що у нас 37 000? Це ж маячня? Навіщо таке писати? І що під Бахмутом їх зараз 40 000, це так і є?
– Я таких заяв пана Резнікова не чув і не бачив. тим більше таких “даних розвідки”. Загальна чисельність “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД”, за моїми даними, становить 404.2 тисячі в\сл (це з урахуванням резервів всіх рівнів).
– У складі угрупування військ (УВ) “Юг”, яке веде бойові дії на Бахмутсько-Слов’янському та на Авдіївському напрямках, діє 2 оперативно-тактичних угрупування загальною чисельністю у 107.9 тисяч військовослужбовців.
– Безпосередньо на Бахмутському напрямку противником (ДО закінчення боїв саме за м. Бахмут) були розгорнуті наступні сили та засоби:
– окремих мотострілецьких бригад (омсбр) – 10,
– мотострілецьких (парашютно-десантних) полків – 2,
– окремих стрілецьких полків (осп) – 3,
– мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ) – 3,
– окремих танкових батальйонів отб – 1,
– окремих мотострілецьких батальйонів територіальної оборони днр\лнр (омсб ТрО) – 6,
– окремих стрілецьких батальйонів (осб) – 7,
– стрілецьких батальйонівсб мобілізаційного резерву – 4,
– загонів ПВК – 12,
– батальйонів системи “БАРС” – 8.
– Щодо артилерійської складової, то у складі УВ “Юг” противник розгорнув 960 артилерійських систем (калібром 100-мм і вище), а також 294 одиниці РСЗВ + батарею ОТРК (до 3-х ПУ).
– Як оце все співвідноситься з нібито заявами пана Резнікова, я не знаю, бо я таких заяв не чув. Якщо ви впевненні, що він щось схоже таки говорив. Ну тоді вам самій буде неважко вирахувати це співвідношення.
Roma Soltysiak: Московія збиває українські літаки ракетами класу “повітря-повітря” Р-37, які мають дальність ураження до 300 км. Як їм протидіяти?
– Далекобійна ракета класу “поітря-повітря” Р-37 (Р-37М) може вражати повітряні цілі на дальності до 300-км виключно при зовнішньому ЦУ (зазвичай його здійснює літак ДРЛВ типу А-50У). У “нормальних” умовах типова робоча дальність цих ракет – до 200 км, максимум 220 км. Тому виведення з ладу літака типу А-50У, який дислокувався на АБ в Білорусі, свого часу явно було не випадковим. Думаю, решту висновків у контексті вашого питання ви можете зробити самостійно. Ключовий термін тут “наведення”.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине, чи вважаєте ви, що бригади ЗСУ, які багато місяців оборонялися під Бахмутом (3, 67, 77, 93) і несли втрати, наразі можуть прорвати оборону противника?
– При певних умовах, так, можуть. Я не буду зараз перераховувати, що саме потрібно для цього зробити (бо список там буде явно не маленький). Але у загально-військовому відношенні зазначу, що перехід підрозділу (частини), тим більше з’єднання, від оборони до наступу не становить якогось виключного, або особливого тактичного прийому. Для командних структур цих з’єднань і їхнього особового складу (за умов належної тактичної підготовки) це є типовим прийомом організації та ведення бойових дій. Звісно, що перед цим потрібно доукомплектування о\с, штатним ОВТ, боєприпасами, паливом та іншими предметами матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), ну й певна узгоджена робота (підготовка) всіх ланок бойового управління. Але принципово це типова й звична задача.
– Це перше, друге… В більш ширшому контексті (наприклад, на оперативному рівні) не обов’язково, що саме ці з’єднання чи їх підрозділи, зважаючи на їх реальний рівень боєздатності, мають “проривати оборону противника” чи визначені для цього. Цілком можливо, що це будуть робити інші.
Юрій Товстуха: В нас є потреба у вертольотах виробництва країн-партнерів? Якщо так, то чи дають нам якісь зразки такої зброї чи планують давати якісь Апачі, чи що вам взагалі відомо про це?
– На війні “непотрібної” зброї просто не існує. Звісно, що “вертольоти нам потрібні”, як і будь-яке інше ОВТ.
– В мене обмаль інформації на цей рахунок (особливо стосовно конкретних зразків та типів), однак, наскільки мені відомо, певна кількість вертолітної техніки від наших країн-союзників таки надходить на озброєння підрозділів СОУ.
– Якої саме і в який кількості – не знаю.
Максим Масюк: Добрий день, пане Костянтине! Дякую за Вашу роботу. Прохання, по можливості, дати відподь на наступні питання:
1. Яка Ваша думка щодо потенційного спектру озброєння для F-16, які мають з’явитися на озброєнні СОУ? Чи готові партнери передавати новітні ракети класу повітря-повітря (бо саме від цього технічно залежить радіус ураження повітряних цілей з цієї платформи)?
2. Якщо США прийняло рішення щодо літаків, а партнери щодо далекобійних ракет, то чому так зі скрипом йде обговорення постачання ATACAMS? Їх дійсно так мало і так складно виробляти? Розмови йдуть майже рік вже (з моменту передачі перших HIMARS), але поки що це озброєння закрите для нас.
3. Якщо є політичне рішення щодо літаків, то чи можливе щодо гелікоптерів? Відсутність у нас Black Hawk (окрім обмеженої партії чи одиничних машин для ГУР) і AH-64 пов’язана з відсутністю таких потреб у СОУ (потрібні радянські машини і озброєння до них) чи “закритістю” цього типу озброєння від партнерів?
– Моя думка з цього приводу проста – чим ширший спектр, тим краще. Щодо готовності партнерів передавати нам цей спектр вам треба цікавиться у самих партнерів, я не служу і не працює ні в МОУ, ні в МЗС, ні в ОПУ, тому нічого сказати з цього приводу просто не можу.
– Думаю, головним “гальмуючим” чинником є 2 речі – побоювання наших партнерів щодо можливості потрапляння технологічних особливостей цього засобу ураження “не в ті руки”, а також військово-політичні міркування наших партнерів. Цілком можливо, що мова також може йти про співвідношення вартість-ефективність (на Заході міркування практичності та доцільності завжди в пріоритетних). Навіщо витрачати дороговартісні й достатньо “ексклюзивні” ракети (особливо тоді, коли противник явно намагається затягнути війну), коли бажаного ефекту можливо досягнути більш простими й дешевими засобами?
– См. попередню відповідь.
Олександр Мелашенко: Добрий день, пане Констянтине. Як, за вашими даними, проводиться ротація окупаційних російських військ? З відкритих джерел з’являються дані про 360-390 тисяч російських солдатів, задіяних у агресії проти України, чи враховує ця цифра війська, необхідні для ротації наявних військових контингентів на окупованих територіях?
– Я не зовсім розумію, що саме ви маєте на увазі під терміном “війська, необхідні для ротації”. Це, власне, що? Якщо ви маєте на увазі резервний компонент російського угрупування, яке діє на території України, то це одне. Якщо розмір та обсяг поповнення – то інше (тут варто вести мову про щоденний, щотижневий чи помісячний показники), а якщо кількість формувань, які визначені на заміну (ротацію) або потребують такої, то це взагалі трете.
– На сьогоднішній день загальна чисельність “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” становить більше 400 тисяч чоловік (це разом із резервами всіх рівнів). Із них від 22 до 33 тисяч (за різними оцінками) становить саме резерв, звісно, якщо саме це ви маєте на увазі під назвою “війська, необхідні для ротації” (призначені?).
Alexander Meluzov: Добрый день! Прокоментуйте, будь ласка, пост Павла Вернивского.
– Ну так, а що тут коментувати? Хіба у нас у країні ще існують ті, хто сумнівається у необхідності переводу ОПК на режим роботи у відповідності до вимог воєнного стану (чи, як визначає автор посту, “на воєнні рейки”)? Я не бачу тут особливих протиріч із власними переконаннями. Я цілком згодний із автором, він лише навів конкретний приклад впливу такого стану на визначені або загальні показники обсягу виробництва боєприпасів. ОБ’ЄКТИВНІ закони та норми функціювання тих чи інших галузей економіки держави (зокрема, ОПК) у мирному та воєнному станах суттєво відрізняються. Це очевидний постулат.
Sergiy Zhura: Чому ми не атакуємо морськими безпілотниками російські кораблі у відкритому морі, а лише в портах?
– Через 2 речі – через обмежені ТТХ цього засобу, а також через рівень протидії йому з боку противника, який поступово зростає.
Borys Borys: Шановний пане Костянтине! Які резерви ворог направив на Бахмутський напрямок в останні 2 тижні?
– Мене також цікавить це питання. За відомостями нашої групи (ІС), поки можна вести мову про 2 батальйони, які розгортаються південніше Бахмуту (ймовірно, зі складу або 106-ї пдд, або 57-ї омсбр), а також до 2-х мсб зі складу 2-го АК на північ від Бахмуту. Є також інформація, що частина сил і засобів противника з числа тих, які були задіяні у м. Бахмут, також поступово переміщується на північ (але це ще треба уточнити).
Павло Трегуб: Що відбувається в БНР, а також і в КНР?
– Я просив задавати максимально КОНКРЕТНІ питання. Тому відповім так, як ви ставите питання: “в БНР і КНР відбувається багато чого, все й не описати”.
Serge Kaminsky: Нові відосики на тлі американського броньовика з українським прапором у Богом забутому селі Білгородської області. Як це узгоджується з тим, що ми постійно говоримо про свідому відмову від ударів по російській і білоруській території, “щоб не давати Путіну аргументів перетворити свою війну у вітчизняну” та заспокоїти так званих “союзників”, які переживають за обличчя Путіна?
РДК – це спроба якихось аматорів підняти фермерів Білгородщини на повстання проти режиму? Спроба відтягнути сили ворога, відібравши його ядерну бомбу, яка зберігалась у тому селі? Спроба підняти настрій бійцям після виходу ворога на адмінкордони Бахмута? Спроба ФСБ зірвати поставки літаків? Чи просто якесь шизофренічне шапіто?
– Ніяк це не узгоджується, американські “броньовики”, які фігурують у згаданому вами відео, не є ексклюзивним типом ОВТ, яке “прив’язує” персонажів із цього відео виключно до офіційних збройних формувань України чи США.
– З формальної (офіційної) точки зору, десь приблизно так і є.
– Навряд чи це відповідає дійсності, ядерної зброї “у тому селі” не було.
– Тим більше ні, це недоцільне розходування ресурсів та сил.
– Яким чином ці події можуть “зірвати поставки літаків”? Офіційно Україна тут “ні до чого”, тому навіть формальних ознак для “зриву поставок” просто не існує. В цьому сенсі рекомендую ознайомитись із офіційною позицією Держдепа США з цього питання.
– Я не бачу тут жодних ознак шизофренічності або приналежності цих подій явищу, яке визначається терміном “шапіто”.
– Підведемо підсумок. Той факт, що ви не розумієте РЕАЛЬНИХ цілей та завдань підрозділів РДК, які зараз діють на території Білгородської області рф, зовсім не означає, що вони відсутні. Це перше, друге… Завдання та цілі, які переслідуються підрозділами РДК та Легіону “Свобода России”, що діють на території рф, цілком можливо (й скоріше за все, так воно і є), носять КОМПЛЕКСНИЙ характер. Власне, на мій погляд, вони мають як військовий (в першу чергу), так й інформаційно-психологічний характер (в другу чергу).
Кирилл Мазан: Доброго дня! В мене складається думка, що всі сучасні комплекси ППО типу Patriot та SAMP/T, які надали країни-партнери, прикривають Київ і Київську область. Можливо, я помиляюсь, але на півдні та сході України сьогодні не збили жодної ракети X-22 та С-300. Дякую Вам за відповідь!
– Так питання ваше, яке? В чому воно полягає?
– Ваша думка може відповідати дійсності, а може не відповідати. У зв’язку з цим зазначу, що конкретні форми й методи здійснення ППО (і відповідно визначення місцезнаходження тих чи інших засобів ППО) територій, об’єктів та інших потенційних цілей для засобів повітряного нападу противника визначаються зазвичай поточною ситуацією.
У цьому контексті, в першу чергу, прикриваються ті об’єкти, які мають першочергове (ключове) значення для рівня обороноздатності країни.
– Результати відбиття повітряного нападу противника у кожному конкретному випадку можуть бути обумовлені не тільки фактором концентрації\розосередженості засобів ППО. На них впливає цілий ряд інших чинників, тобто не тільки місцерозташування тих чи інших засобів ППО.
Kyryl Iurchenko: Пишуть, що росіяни евакуювали тактичні ядерні боєзапаси з Бєдгород-22. А вони їх справді тримали настільки близько, настільки довго біля кордону з Україною, і вони були настільки погано захищені (судячи по просуванню російських повстанців)?
– На жаль, я не маю доступу (принаймні прямого) до внутрішньо-службової інформації 12-го головного управління мо рф (відомого “в миру” як “управление ядерно-технической безопасности”), тому не можу вам дати однозначну відповідь на питання – чи перебувала на їхньому об’єкті під назвою “Белгород-22” тактична ядерна зброя. Цілком можливо, що перебувала, а цілком можливо, що й ні. Посилання на якісь не визначені “пишуть” в цьому сенсі не може бути переконливим доказом того чи іншого.
– Наскільки мені відомо, ті, кого ви називаєте “російськими повстанцями”, не атакували (й тим більше не оволоділи) територію цього об’єкта. Просування їх підрозділів по іншій території Білгородської області рф лише опосередковано може характеризувати дійсний ступень і рівень охорони (оборони) даного об’єкту.
Наталья Шевченко: Когда будет нормальное взаимодействие между подразделениями и между гражданскими и военными? Причины прое*а данного направления?
– Ще раз, я не телепат, щоб вгадувати ваші думки (тим більше в той момент, коли ви писали своє запитання). Я просив задавати максимально КОНКРЕТНІ питання. Які підрозділи, якого саме роду взаємодія маються на увазі?
– Наскільки мені відомо, між цивільними та військовими існує достатньо розвинута взаємодія. Принаймні дуже широкий волонтерский рух в країні тому доказ.
– Що саме і який саме напрямок був “пройо*аний”, з вашої точки зору? “Даний” – це який саме?
