Танки для України. Чи отримали ЗСУ перевагу над росіянами перед контрнаступом (фото)
Кирило Данильченко для BBC Україна
Завдання танкової коаліції союзників України формулювалося ще на етапі її створення — навесні 2023 року українська армія повинна мати два батальйони західних танків.
Головна мета при цьому не озвучувалася, але вона теж зрозуміла — ЗСУ мають отримати кількісну й технічну перевагу в танках над Росією.
Не варто при цьому скептично ставитися до словосполучення “кількісна перевага ЗСУ” – РФ реально примудрилася зазнати жахливих втрат у бронетанковій техніці.
Втрати росіян: на прикладі Т-72Б3
Т-72Б3 – один з “нових зразків” російських танків.
Ці танки росіяни почали виробляти у 2011 році. З 950 машин, які були перед повномасштабною війною, російська армія лише за відкритими джерелами втратила вже понад 500. З яких щонайменше 180 потрапили до рук ЗСУ.
(Дані моніторингової групи Oryx, що рахує втрати техніки, які можна підтвердити візуально за фото чи відео. В реальності кількість втрачених одиниць того чи іншого виду техніки може бути більшою. – Ред.)
Не всі захоплені у росіян Т-72Б3 стануть на озброєння в Сили оборони України — частина підуть як донори для інших машин, ще частина не підлягає відновленню.
Але факт у тому, що половина парку цих танків ворога пішла на брухт чи стала трофеями.
Частина машин росіян перебувають на середньому чи капітальному ремонті, у якоїсь кількості за понад рік війни вже “вбитий” двигун або зносились підшипники. Тому Росія загалом могла втратити більшу частину парку Т-72Б3.
Чи зможе російська промисловість, яка через санкції відрізана від французьких тепловізорів, західної електроніки для рацій, підшипників, верстатного парку і систем навігації, відновити втрати танків?
Не зможе.
І навряд чи існує на планеті країна, яка б змогла.
Стратегічні поставки
Тому ще раз наголошу, що мета західних постачань бронетехніки – якісна та кількісна переваги ЗСУ над противником.
Польща зі своїми 60-ма PT-91 “Твардами” (польський танк, що є ліцензійною модернізацією радянського Т-72М1. – Ред.), коаліція США, Чехії та Нідерландів, які постачають 90 одиниць модернізованих Т-72, пакети “танкової допомоги” від Словенії та Македонії, а також понад 300 східноєвропейських танків проміжної модернізації для України – це вже неоціненна допомога.
Тобто, ще до відвантаження західних сучасних танків ЗСУ вже отримали пів тисячі машин.
Якщо пам’ятати, що, наприклад, у Бундесверу зараз лише близько 300 власних танків, то отримане українською армією – це вкрай багато, стратегічні постачання.
І все це відбувається досить швидко — рішення про модернізовані 90 Т-72 ухвалене наприкінці січня, нещодавно чехи рапортували про відвантаження 37 танків і готові розширювати програму.
При цьому у поляків, наприклад, на їхніх Т-72M1R (новіша польська модернізація Т-72М1. – Ред.), які активно йшли в Україну, стоять тепловізори третього покоління, добре захищена цифрова рація, нічний канал у механіка-водія і сучасна система навігації.
А Росія вже засвітила на лінії зіткнення Т-55 у тому стані, в якому вони йшли на консервацію. Це означає – без динамічного захисту, з оптикою 1960-х років і рацією, що, дуже імовірно, могла згнити.
У росіян, швидше за все, немає компетенцій, немає вільних потужностей бронетанкових заводів, немає матриць до тепловізорів, немає підшипників і немає часу. Адже нікуди не подівся необхідний для капітального ремонту танку з модернізацією термін у 7–8 місяців.
Тому росіяни намагаються підіймати на фронт те, що просто може завестися і їздити, або довго стояло на озброєнні десь у Східному військовому окрузі РФ.
Інакше не буває — якщо у 2019 році термін модернізації до версії Т-72Б3 зі старіших Т-72Б (якщо останні ще були у гарному стані) складав 9 місяців, то зараз під санкціями, з гіршими донорами через вироблення “живих” машин, з набором людей на заводи з вулиці та з мобілізацією – ці строки не зменшуються, а збільшуються.
Зміни балансу
З 2014 року російська армія майже завжди перевершувала ЗСУ як у кількостях “броні” на кожному конкретному полі бою, так і в її якості.
Згадати хоча б бої за Логвинове під Дебальцевим взимку 2015-го, де українським “Булатам” (Українська модернізація радянських танків Т-64БВ. – Ред.) без тепловізорів протистояли Т-72Б3, які ці тепловізори мають. І тому українським танкістам доводилося в сутінках виходити з бою.
А просто зараз ситуація з колишньою російською перевагою змінюється. І виправити це Росія не зможе ще багато місяців.
Причому цей перелам відбувався не лише за допомогою “танків проти танків” – його робили і роблять тисячі протитанкових ракетних комплексів третього покоління, західні “розумні артилерійські снаряди” типу Bonus і SMArt, міни з ударним ядром, десятки тисяч гранатометів у піхоти, включно з тими, які використовують тандемні боєприпаси.
Результат вже очевидний, адже ніхто й ніде у здоровому глузді не зніматиме зі зберігання техніку, старішу на кілька поколінь (як це роблять зараз росіяни), якщо в них немає проблем на лінії зіткнення тут і зараз.
Західна техніка
Станом на середину квітня силам оборони України продовжують надходити західні танки, як і обіцяли партнери.
Польська рота Leopard 2A4 – 14 штук, це рота за “товстішим” західним штатом, де є додаткові машини командирів взводів.
Норвежці засвітили передачу восьми Leopard 2A4 та БРЕМ (броньовані ремонтно-евакуаційні машини, які використовують для буксирування пошкодженої бронетехніки з поля бою. – Ред.)
Британський ескадрон Challenger-2 також уже в Україні.
Іспанці просто зараз відвантажують шість Leopard 2A4, а коли закінчать ремонтні роботи, то дадуть ще чотири.
Не так давно Канада передала вісім Leopard 2A4.
А 18 німецьких Leopard 2A6 в Україні – одні з найсучасніших танків на континенті. Разом з трьома такими ж португальськими машинами – це вже дві роти українського штату.
Ще десять шведських Leopard 2А5 у дорозі.
Нарешті Фінляндія – шість Leopard 2R у модифікації для розмінування зараз у процесі доставки.
У підсумку – 81 танк.
Так трапляється з НАТО — обіцяють два батальйони до кінця весни, а “насипають” майже повну танкову бригаду.
І це ще до прибуття американських “Абрамсів”, “Твардих” та початку постачання Leopard 1A5 (старішої версії німецьких “Леопардів”. – Ред.).
Згаданий вище Leopard 2A4, який передають одразу кілька країн, – це хоча й модернізація кінця 1980-х років, але він має багато сильних сторін.
Адже це танк з камерою заднього виду для водія, з тепловізором першого покоління WBG-X від Zeiss, який може ідентифікувати цілі з 4-кратним збільшенням для ефективної дальності стрільби.
А також у нього є виведення картинки з прицілу навідника на приціл командира. Зрештою, його лобову броню більшість танків РФ не пробиває.
Тобто цей танк раніше ідентифікує ціль, наведеться в тумані, сутінках чи диму, і з укриття крізь рослинність проб’є модернізовані версії Т-72 з динамічною бронею “Контакт”, не кажучи вже про Т-62 чи Т-55.
І головне – підтримає піхоту в будь-яку погоду, зможе почати атаку вночі, відпрацювати крізь завісу штурмових груп, вибиваючи кулемети та ПТРК за допомогою гарної оптики.
Це і є та сама якісна перевага над противником, заради якої й починалися постачання західних машин.
Фото на заставці: Генштаб ЗСУ
