Вісті з фронтів. 16.04.2023
“Біжи, Лола, біжи…”, або Дещо про білок…
Угрупування військ (УВ) противника, яке діє у Східній операційній зоні (Бахмутський та Авдіївський напрямки в тому числі). Данні станом на 10.04.2023 р.
Це переважно сили та засоби УВ противника “Центр” та “Юг” зі складу військ Центрального та Південного воєнних округів (ВО) зс рф, посилених окремими частинами та підрозділами Східного ВО, “добровольчими” формуваннями типу БАРС, територіальними військами (ТрВ) зс рф та пвк “вагнер” і окремими підрозділами зі складу полків типу “Ахмат”.
До 40-45% складу цих УВ противника складають підрозділи так званого “мобілізаційного резерву” (МР), окремі “стрілецьки” полки та батальйони та формування ТрВ.
Отже…
Особового складу – до 83 тисяч чоловік (це без урахування резервів 1-ї та 2-ї черги, включаючи 3-й АК).
Основних типів ОВТ:
1) Танки – до 519 одиниць, із них;
– Т-90 – 24,
– Т-80 – 127,
– Т-72 (всіх модифікацій) – 322,
– Т-62 – 46.
2) ББМ (бойових броньованих машин) загалом – 928:
– БМП-1 – 275,
– БМП-2\3 – 325,
– МТ-ЛБ – 89,
– БТР-80\82 – 239.
3) Артилерійські системи та міномети (калібром від 100-мм та більше, разом як самохідні, так й ті, що буксируються), всього – до 469 одиниць, зокрема:
– 122-мм САУ 2С1 “Гвоздика” – 14,
– 152-мм САУ 2С3 “Акация” – 61,
– 240-мм самохідний міномет 2С4 “Тюльпан” – 8,
– 152-мм самохідна гармата (САГ) “Гиацинт-С” – 14,
– 203-мм САГ “Пион” – 8,
– 120-мм міномет 2Б12 зі складу комплексу “Сани” – 216,
– 152-мм САУ 2С19 “Мста-С” – 44,
– 152-мм гармата “Гиацинт-Б” – 14,
– 120-мм самохідно-мінометна установка “НОНА” – 16,
– 152-мм гаубиця 2А65 “Мста-Б” – 36,
– 122-мм\152-мм гаубиці-гармати типу Д-30\Д-20 – 38.
4) Реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – до 124 одиниць, зокрема:
– 122-мм БМ-21 “Град”\ “Торнадо-Г” – 104,
– 220-мм БМ-27 “Ураган” – 16,
– 300-мм РСЗВ 9К58 (БМ-30) “Смерч” – 4.
5) Протитанкові засоби (ПТЗ), всього – до 65 одиниць:
– 100-мм протитанкова гармата (ПТГ) типу МТ-12 “Рапира”\Т-12 – 18,
– Протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) типу “Штурм”\”Штурм-С”, або 9М120 “Атака” – 43,
– ПТРК 9К123\9М123 “Хризантема” – 4.
Для кращого розуміння “вихідного становища” цих УВ противника (“Центр” та “Юг”), які на сьогоднішній день виявляють найбільшу активність на фронті, треба усвідомити цілий ряд особливостей, які звертають на себе увагу:
1) Танків та ББМ в ОБОХ УВ десь приблизно на 17 танкових і 28-30 мотострілецьких батальйонів (це виключно ФОРМАЛЬНО, без урахування їх РЕАЛЬНОГО технічного стану), решта – “виключно стрілецькі формування”. Для ОБОХ угрупувань військ противника (чисельністю “під 100 тисяч” загалом) та й ще на фронті дуже немаленької протяжності (від Білогорівки верхн. до Вугледару приблизно 147 км по прямий, а по ЛБЗ майже на третину більше – десь під 200 км), які, по суті, є “напрямком концентрації головних зусиль командування військ противника”, це ну-у-у ду-у-же МАЛО.
2) Основним калібром польової артилерії противника став 152-мм, адже 120-мм та 122-мм артилерійських систем у складі його угрупування арти на цих напрямках порівняно небагато. А це явно не від “хорошого життя”.
3) В тому факті, що командування військ противника застосовує на цих напрямках основний метод ведення бойових дій у вигляді “піхота + артилерія”, немає нічого дивного, виходячи з тих “особливостей”, про які написав у двох попередніх пунктах. Це не якась “хитра тактика”, це вимушений косплей навіть не Другої світової, а Першої світової.
4) Якщо допустити, що саме на цих напрямках ЗСУ раптово перейдуть від оборони до масштабних контрнаступальних дій, цьому шоблу явно “не поздоровиться”. На весь цей фронт (від Сіверського Донця до околиць Вугледару) у противника просто не вистачить сил і засобів відповідних (ви мене вибачте, але навіть всіх “Штурмів” у кількості 43 одиниць і АЖ 4-х “супер-наворочених” ПТРК “Хризантема” на ВСІЙ ЦІЙ ДІЛЯНЦІ фронту явно не вистачить, щоб зупинити тих самих “8-12 повністю укомплектованих технікою бригад ЗСУ”, особливо якщо вони десь конкретно ЗАЗДАЛЕГІДЬ сконцентруються й нанесуть потужний концентрований удар).
5) Очевидно, що противник “тримається, поки наступає…”. Це як з білкою у колесі. Як тільки вона перестане бігти, колесо зупиниться, й вона випаде з нього. Так і тут, поки противник атакує своїми багаточисельними “чмобіками” з калашматами та криє артою, він тримається й навіть десь просувається, навіть нехай не набагато та дуже повільно. Але це дозволяє йому “утримувати ЗАГАЛЬНУ ситуацію” для себе у більш-менш прийнятному становищі. Але як тільки десь на цих напрямках з’являться ознаки виснаження, ситуація для противника почне розкручуватися по самому херовому сценарію.
6) Усе це дуже добре розуміють як в українському військовому командуванні, так і в російському. Тому ЗОВСІМ НЕВИПАДКОВО військово-політичне керівництво рф саме зараз затіяло чергову мобілізаційну возню, сподіваючись отримати додаткове “паливо” для продовження своїх “лемінг-атак”.
Тож, підсумок…
– “М’ясорубка” у Східній операційній зоні відбувається не тому, що російське командування “таке дурне” (воно якраз цілком адекватно сприймає ситуацію, в тому числі у динаміці). А тому, що в нього просто зараз не має іншого виходу. Єдина перевага рф над нами – це значно більший мобілізаційний ресурс. Ось військово-політичне керівництво рф і намагається реалізувати цю свою перевагу, прагнучи добитися максимально можливого результату за допомогою її, поки це можливо (максимум – перехопити стратегічну ініціативу, мінімум – сприяти успішному проведенню стратегічної оборонної операції).
– Ситуація з основними “засобами ведення війни” у противника продовжує погіршуватися як у кількісному, так і у якісному вимірах. Це очевидно хоча б із того, що ми бачимо на “основних напрямках концентрації зусиль противника”. І я, чесно кажучи, поки не бачу шляхів і методів, якими російське військово-політичне керівництво змогло би ШВИДКО виправити цю ситуацію.
– Саме тому їм потрібний ЧАС, який, звісно, Україна їм навряд чи дасть. Навіть якщо вони “в одностороннем порядке” спробують “остановить интенсивность боевых действий”. ОВТ (як виробництво, так й технологічна розробка його), підготовка військ (включаючи бойове злагодження), розгортання оперативних та стратегічних резервів та інші заходи із СУТТЄВОГО нарощування боєздатності свого діючого на території України СУВ потребують відповідного ЧАСУ. Але український наступ йому його навряд чи дасть. “Біліч’є колесо” таки зупиниться чи почне взагалі крутитися у протилежний бік.
І так, той сами момент щодо “прийняття доленосного для Кремля рішення”, про який я писав раніше, вже НАСТУПИВ.
