Вісті з фронтів. 28.03.2023. Частина I (відео)
Отже, чергові “запитання – відповіді”. Частина перша.
Alex Shpot: Добрий день.
1. Чи відповідає дійсності “спільна заява Китаю та Франції щодо нерозміщення ЯЗ поза межами національних територій”, і якщо так, то як розміщення рф на території рб ЯЗ може вплинути на стосунки першої з Китаєм?
2. Нещодавно на сайті одного ЗМІ вийшло інтерв’ю генерала Муженка. Чи ознайомилися ви з ним, і якщо так, то чи є у вас принципові розбіжності з викладеними фактами, чи навпаки, в який моментах ви з його заявами погоджуєтесь? Мається на увазі можливості рф щодо мобілізації людського ресурсу та підготовки техніки.
– На мій погляд, геть не відповідає. Враховуючи той ступень залежності у військово-політичних і військово-технічних питаннях, який на сьогоднішній день відчуває рф від КНР, навряд чи бункерний старець наважився на такий крок без принаймні узгодження його зі своїми “китайськими товаришами”.
– Із наведеними в інтерв’ю генерала Муженка цифрами та показниками щодо мобілізаційних можливостей рф можна сперечатися (на мою особисту думку, вони там завищенні). Але щодо його прогнозів у сфері можливих напрямків та розмаху ГІПОТЕТИЧНОЇ наступальної операції російських військ, то до думки генерала Муженка варто дослухатись, він цілком має рацію у своїх судженнях з цього приводу.
Алексей Гозенко: Чи вважаєте ви наші втрати в живій силі трохи меншими, ніж у окупаційних військ? Ненабагато меньшими? Бо є така аналітика.
– У загальному обрахуванні так, вони менші, ніж у противника. Але у цьому сенсі варто оцінювати розмір втрат відносно ресурсної ємності ворогуючих сторін, як би цинічно то не виглядало. Тоді стане можливо більш об’єктивно оцінити “вартість” втрат (тобто їх значення та “справжню ціну”) для кожної зі сторін. Іншими словами, наприклад, умовна втрата для нас 10 танків і 10 танків для росіян означає втрати зовсім різного рівня значення. І, як би це не жорстко й цинічно не виглядало би, але це правило у тверезій, “холодній” військовій аналітиці, на жаль, стосується й людського ресурсу.
Олексій Оптиміст: Наші підора заї*ашили. Якийсь командир вдвшників. Наче підполковник.
– Так, підполковник Дмитро Лисицький у складі зведеної БТГр 247-го гв. дшп 7-ї гв. дшд (ППД – м. Ставрополь), яка з 11 серпня 2014 року приймала безпосередню участь у боях на Донбасі, був учасником агресії рф проти України з 2014 року.
– Цей полк із початку масованого вторгнення діяв на Південному стратегічному напрямку (до речі, має пряме відношення до невдалої спроби захоплення аеропорту м. Миколаїв). Офіційно визнані (самими росіянами) втрати цієї військової частини з початку масованого вторгнення складають не менше як 75 осіб, з яких принаймні 14 – офіцери. Підполковник Д. Лисицький – один з них, свого часу, ще капітану, йому було присвоєно звання “герой рф”.
Serge Kaminsky: 1. Що відбувається вздовж лінії державного кордону у Сумській та Чернігівській областях? Регулярно з’являються повідомлення про обстріли населених пунктів на нашій стороні та бавовну у Богом забутих селах на стороні Брянської та Курської народних республік. Яке військове значення вони мають?
2. Чому морські дрони періодично і здебільшого безуспішно намагаються прорватися через добре укріплену берегову охорону у Севастопольську бухту замість того, щоб очікувати та атакувати російські кораблі у відкритому морі, коли вони туди щотижня виходять?
– Я вже писав за цей напрямок. Головним сенсом діяльності оперативних груп (ОГ) “Брянск” та “Курск” зі складу угрупування військ (УВ) противника “Запад” є сковування якомога більшої кількості та обсягу наших сил і засобів саме на цьому напрямку. В тому числі шляхом регулярного вогневого впливу по території нашого прикордоння. Логіка таких дій цілком зрозуміла – не дати можливості українському командуванню перекидати на активні напрямки фронту додаткові сили та резерви, сковуючи їх на Чернігівському, Сумському та Харківському напрямках.
– Тому що існує цілком обгрунтована військова доцільність атакувати ПБ Севастополь, де базується значна частина чф рф, задіяна в атаках по території України. Тому нічого дивного в тому, що ця база зазнає періодичних атак із боку СОУ, немає. Допоки там будуть знаходитися кораблі чф, задіяні в агресії, а також знаходиться матеріально-технічна база по їх забезпеченню, ремонту та обслуговуванню, це місце й надалі буде зазнавати відповідних атак.
Стосовно того, що “здебільшого безуспішно намагаються прорватися у добре захищену базу” замість того, щоб атакувати у відкритому морі, то варто зазначити, що це, скоріше за все, визначається технічними характеристиками конкретних засобів ураження, які використовуються СОУ, це по-перше. По-друге, в командуванні чф також перебувають не круглі ідіоти й вони цілком обізнані про ТТХ цих засобів ураження, тому кораблі чф, якщо виходять у море, то знаходяться і маневрують у визначених позиційних районах, які виключають атаку морськими дронами. Тим більше що кораблі чф здебільшого обладнані відповідними системами виявлення та захисту від них. + Очевидно противник долучає до цієї справи додаткові сили й засоби (зі складу повітряного та морського компонентів). Тому на сьогоднішній день атака ворожих кораблів у ПБ – найоптимальніший спосіб для спроб їх нейтралізувати. З’явитьс якась інша можливість, безумовно противник буде атакований й там.
Olena Parhyts: Щоб я зробив, якби був політиком чи достатньо багатим бізнесменом і прочитав зараз новину про обстріл багатоповерхівки в м. Авдіївка? Найняв би десять вантажівок і автобусів. Поїхав би в Авдіївку і поговорив би з родинами, в яких є малі діти, з метою вмовити виїхати з міста. І гарантував би оплату проживання і їжі десь у львівській області на півроку.
Але якщо у вас є контакти однієї такої родини, я би міг точно допомогти їм із виїздом і проживанням в більш безпечному місці. Напишіть, якщо знаєте про таку родину.
– На жаль, я не політик і не “достатньо багатий бізнесмен”. Але цілком з вами згодний, що перелічені вами дії були би достатньо гідним вчинком і для будь-якого українського політика чи “достатньо багатого бізнесмена”.
– Спробую дізнатися, але не маю там ані знайомих, ані друзів. При нагоді обов’язково вам повідомлю.
Дмитрий Крайчук: Добрий день. Зі слів Ігната, збивати ФАБ-500 ми не можемо, тому треба збивати літаки, що їх пускають. Чи є в ЗСУ технічна можливість і бажання збивати ворожі літаки в повітряному просторі рашки та білорашки?
– Пан Ігнат цілком правий. Авіабомби (АБ) класу вільнопадаючих з фугасною БЧ, до яких відноситься АБ типу ФАБ-500, “збивати” існуючими засобами ППО практично неможливо, на відміну від їх носіїв.
– ТТХ існуючих засобів ППО дозволяють вражати ці носії як у районі цілі (об’єкту атаки), бо використання цього типу авіабоєприпасів апріорі передбачає перебування носія в цьому місці, або, як то кажуть, “на його підльоті чи на шляху”. Найефективніше та безпечніше це робити на максимальній відстані від об’єкту, по якому противник намагається завдати удару з повітря, або взагалі у повітряному просторі противника, або навіть у місцях базування цих носіїв, тобто те, що ви визначили як “повітряний простір рашки і білорашки”.
– Звісно, що й можливість й бажання у командування Повітряних сил ЗСУ щодо цього є. Тут, скоріше, питання полягає в іншому – у доцільності. Бо, очевидно, противник буде цьому протидіяти відповідним чином, в тому числі намагаючись виявити та встановити шляхи переміщення та районі розгортання відповідних вогневих позицій наших засобів ППО. Адже одна справа, коли засоби ППО застосовуються КОМПЛЕКСНО, у системі, інша справа, коли ви намагаєтесь окремими елементами системи ППО діяти на окремих напрямках та ділянках, так би мовити, “у відриві” від загальної “парасольки”. В такому разі ймовірність не добитися позитивного результату з одночасною втратою техніки ППО (бо очевидно, що противник в такому разі обов’язково спробує його виявити та знищити) досить відчутно зростає.
Paul Federn: Добрий день. Питання стосовно САУ-мінометів. Багато військових вважають, що саме наявність САУ-мінометів допоможе вирішити проблеми з “м’ясними хвилями”, використовуючи при цьому боєприпаси на кшталт шрапнельних. На Вашу думку наскільки це може вирішити проблему з навалою великих груп живої сили, та чи відсутність таких САУ впливає на рівень втрат із нашого боку при штурмових діях опорників, де звичайна артилерія виявляється не ефективною через розосередження та постійні маневри противника?
– Перше. Я не бачу “навал великих груп живої сили”. Противник атакує\проводить штурмові дії переважно невеликими (до мсв, а частіше мс-віділення) РОЗОСЕРЕДЖЕНИМИ на місцевості штурмовими групами, об’єднаними на тактичному рівні єдиним задумом і планом атаки. Тому “м’ясні хвилі” – це скоріше красивий образ, ніж реальність. Інша справа, що ці атаки\штурми носять інтенсивний характер і повторюються раз за разом по одних і тих самих напрямкам та ділянкам, це дійсно так. Тому використання “шрапнельного типу” боєприпасів скоріше має сенс виключно у випадку знаходження атакуючого противника на відкритій, незахищеній місцевості з мінімумом або взагалі відсутністю бронетехніки.
– Друге. Найбільший ефект в обороні на тактичному рівні досягається КОМПЛЕКСНИМ та БЕЗПЕРЕРВНИМ вогневим ураженням противника по рубежах, починаючи зі своєчасного виявлення противника, бажано ще під час його висування на вихідний рубіж. Тобто треба мати вогневі засоби, здатні вражати противника як на дальній, середній, так і на ближній дистанції. Одним із найбільш ефективних засобів для цього дійсно є так звані “ротні” та “батальйонні” міномети (маються на увазі типові 82-мм та 120-мм).
Тому що вони здатні не тільки швидко міняти дистанцію вогневого ураження противника (фізично не міняючи власної вогневої позиції), а й мають навесну траєкторію польоту боєприпасу, завдяки чому мають можливість вражати противника, який під час своєї атаки не тільки укривається у складках місцевості чи “за бронею”, а й навіть у період підготовки до атаки накопичується у фортифікаційних спорудах відкритого типу (окопах) чи в тих же складках місцевості.
– І я з вами цілком згодний. Надання цьому типу засобів ураження можливості не тільки “гратися” з дистанцією вогневого ураження противника (шляхом корегування траєкторії пострілу), а й здатності АКТИВНО переміщатися на полі бою (шляхом розміщення на самохідному шасі) різко та суттєво підвищує його бойові спроможності та рівень бойової стійкості за рахунок власне мобільності (адже очевидно, як тільки противник опиняється під вогнем мінометів, він тут же намагатиметься виявити їхню вогневу позицію та знищити їх, у цьому випадку здатність швидко та оперативно фізично змінити вогневу позицію для мінометного підрозділу стає питанням виживання).
Тому моя відповідь на ваше питання буде однозначною. Самі по собі, одноосібно міномети не здатні повністю “закрити питання” щодо інтенсивності атак противника (ще раз повторюсь, тут потрібне КОМПЛЕКСНЕ вогневе ураження), але надання їм нових бойових спроможностей (мається на увазі – різко наростити рівень їх мобільності на полі бою) у цьому контексті явно не буде зайвим.
І так, боєприпаси “шрапнельного типу” – зовсім не панацея. Рівень їх ефективності стає достатнім виключно за визначених умов та при певних обставинах, серед яких – висока щільність бойових порядків атакуючих підрозділів противника, що саме по собі сьогодні зустрічається не так вже й часто.
Sergey Tsipinskiy: Шановний, пане Костянтине, в мене питання до вас, якщо можливо. Вчора прочитав на сторінці нелюдка, що начебто московитський генштаб вибрав тактику зберігання “кадровых частей” в очікуванні нашего наступу. Хотів запитати вашої думки по цьому питанню. Ці вилупки насправді “зберігають” якісь частини?
– Термін “зберігання кадрових частини” мені не зовсім зрозумілий. Що саме ви маєте на увазі під ним? Якщо мається на увазі підготовка та розгортання резервів – це одне. Якщо використання у бойових діях однієї категорії збройних формувань на противагу формуванням іншого типу, то це зовсім інша річ.
– Якщо мається на увазі саме перший випадок, то загальний обсяг резервного компоненту “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” станом на 22.03.2023 р. складав:
– 2 формування рівня “бригада”,
– 11 формувань рівня “полк”,
– 9 формувань рівня “батальйон”
загальною чисельністю у 27.5 тисяч військовослужбовців.
– Якщо ж ви мали на увазі саме другий випадок, тобто використання російським командуванням одних частин і з’єднань у бойових діях на противагу іншим, то особливої вибірковості у цій справі у нього я не спостерігаю. Основний крітерій, судячи зі всього, для російського командування в цій справі полягає у визначенні рівня боєздатності того чи іншого формування на даний момент (і відповідно, оцінка його бойових спроможностей). Думаю, саме це головним чином і визначає час, місце й метод використання цього формування у бойових діях. Метод, спосіб та якість його комплектування – явно не останній при цьому фактор, але також явно не головний.
І потім, що у вашому розумінні “кадрові частини”? Це, власне, що?
Жора Гарбуз: Аналіз ситуації на Сіверському виступі.
– Буде через пару днів окремим постом. У цьому форматі це займе багато часу та місця, а мені треба встигнути відповісти ще на чимало розлогих запитань.
Vadym Stegaylo: Добрий день! Якщо Вам відомо, наскільки активна і ефективна реальна робота наших партизанів/диверсантів на нових ТОТ, в Донецьку/Луганську, в Криму, на території рф? Наскільки цей чинник впливає на загальний хід подій в цій війні?
– Достатньо ефективна. І я цілком погоджуюсь, вона ВЖЕ достатньо суттєво впливає на “хід подій” у цій війні. Я, звичайно, не буду вдаватися у деталі. Але зазначу, що навіть ОКРЕМІ зовнішні прояви цієї роботи, які набули розповсюдження в публічно-інформаційній сфері (наприклад, диверсії на ключових шляхах постачання предметів МТЗ противника, знищення відомих та важливих колаборантів у тилах противника, ведення інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення ТОТ і т.і.) свідчать про деякі речі:
1) Ця робота явно координується та спрямовується з єдиного центру.
2) Мала місце певна ПІДГОТОВЧА робота у цій сфері. Це, звісно, певним чином експромт, але явно “добре підготовлений”.
3) Вагоме місце у ній займає так звана “ініціатива знизу”, тобто власне Рух Опору (Спротиву) на окупованих територіях, де ініціатором виступає власне місцеве населення.
4) Ворог явно виявився “не в повній мірі” готовим протистояти всьому цьому.
5) Цілі, конкретні практичні завдання, які на ТОТ виконують Рух Опору та ССО України, дуже якісно й оперативно КОРЕЛЮЮТЬ із потребами та завданнями, які, власне, стоять перед ЗСУ та СОУ загалом або в якійсь даний момент. В мене є інформація про ну-у ДУЖЕ багато прикладів справжньої якісної допомоги представниками Руху Опору нашим військам, але, звісно, я поки ними ділитися не можу.
