Камінь, ножиці, папір. 71-й пакет підтримки США

Кирило Данильченко / LB.ua

71-й пакет підтримки США цілком можна вважати відповіддю на тактику просочування малих і середніх груп на стиках опорників, проривів на мотоциклах і багі, піхотних штурмів. Це один з найдорожчих пакетів від весни, коли у квітні ми отримали допомоги майже на мільярд.

Льотчики перевіряють вантаж перед відправкою в Україну, авіабаза Дувр, штат Делавер. Фото: U.S. Air Force

Природно, завжди було так: противник час від часу намацує робочу тактику — масування бронетехніки; артилерійський наступ; штурмові вертольоти як пожежна команда з глибини; накопичення штурмової піхоти флангами або в будівлях перед фінальним ривком.

І отримує відповідь — десятки тисяч ПТРК і тисячі спеціальних снарядів проти танків; РСЗВ для контрбатарейної боротьби й під кілька сотень добре броньованих САУ закритого баштового й відкритого типу; коаліцію дронів, серед відвантажень якої — зенітки, ретранслятори, оптоволокно та, ймовірно, компоненти для далеких безпілотників; ракети й дальні БпЛА для ударів по злітно-посадкових смугах.

Камінь, ножиці, папір.

У цьому пакеті особливість — міни. Одразу три системи мінування — дистанційна M692/M731 снарядами, переносна комбінована M131 (MOPMS) і система постановки з автомобіля M136 Volcano.

Військовослужбовці армії США навчаються на M136 Volcano на шасі вантажівки: процес заряджання M139. Фото: U.S. Department of Defense

Тобто американці закривають усі ніші.

Швидко закласти двома видами протипіхотних мін пролом в обороні, фланг, місце, куди доїхали мотоциклісти або ці нові російські багі з причепом, де протралили або пробили поле дистанційним розмінуванням.

Накидати снарядів M692/M731 з глибини, зв’язати противнику руки й маневр.

Вийшов десант, частково ліг, а частково пішов у зруйновані підвали, чекати на підкріплення. А друга хвиля вже вийшла на мінне поле, поки недобитків зачистили скидами.

Ставити комбіновані мінні поля проти важкої техніки й саперів, які намагатимуться зняти їх на лінії або в тактичному тилу, де є ризик прильоту. M131 (MOPMS) — це переносний контейнер, його зможуть транспортувати два бійці. Розмістити їх у шаховому порядку, ініціювали — розкрилося поле. Це можна зробити і у форматі засідки, ініціювавши радіопідрив, коли колона зайде в підготовлений мішок.

І, звісно, роботи в глибині: M136 Volcano, система на автомобілі, відстрілює касети обабіч машини. Це для системної постановки, коли є прикриття РЕБ і стала лінія фронту.

Мінний загороджувач M139 Volcano в роботі. Фото: Sgt. Gregory Stevens

Для кожної системи є сейсмічні датчики та проводи, що ініціюють підрив, батареї, якщо ті розрядилися — поле дезактивується, є дублювальні механізми підриву.

Є в пакеті і звичні речі, щоб посилити стійкість лінії бойового зіткнення.

Боєприпаси для ППО — імовірно, ракети Stinger, засоби доставки до антидронових систем APKWS і ракети до різних паліативних пускових установок (ракети Sidewinder q AMRAAM).

Боротьба з баражувальними боєприпасами, «шахедами», можливість тримати подалі від лінії штурмовиків і вражати крилаті ракети — це вкрай важливо і в рамках інвестицій Заходу в наш ВПК, і в рамках утримання позиційної фази.

Є артилерійська частина: 105 і 155 мм снаряди, GMLRS та / або важчі ATACMS. Зараз зима, снігопади, тумани, поривчастий вітер заважають дронам працювати, через постійний тиск РЕБ супротивника просідає сигнал управління, тож замінити артилерію дронами не вдасться ніколи.

Не можна поставити дронами дими, не можна надійно уразити заглиблені укриття, створити вогневий заслін, існує часовий лаг на підготовку до польоту й сам політ.

Ракети AMRAAM. Фото: armyinform.com.ua

Плюс на заводі в Кемдені, США, знову почали виробляти ОТРК, а не тільки модернізувати із запасів, тому, ймовірно, вони надходитимуть ритмічно щомісяця — мінімізується ризик ураження на складах, бо так є тільки запас, який «стрибає» разом з пусковими.

Але основа набору допомоги — це міни. Системи створені не вчора, а у 80–90-х минулого століття, закуповували їх давно, тому залишкова вартість невелика. Це означає, що зайде їх багато, і вони вплинуть на оперативний і стратегічний рівень конфлікту.

Як і з поставками касетних снарядів, це великий прорив: Захід історично погано ставиться до забруднення території боєприпасами й мінами, що не розірвалися. Але вибору немає — на Україну вже чекають роки розмінування боєприпасів, що не розірвалися, усіляких «пелюсток» і ПТМ, якими росіяни нафарширували червону зону.

Так, будуть постраждалі і жертви, але їх буде більше, якщо, користуючись чисельною перевагою, кремлівський режим далі мінятиме життя своїх зайвих людей на територію.

Тому найближчим часом російських «мотоциклістів» і десант на броні чекають неприємні для них і приємні для нас сюрпризи. Повзкий наступ Москви не залишився поза увагою партнерів.

Джерело

Автор