Звільнити не можна залишити
Окей, я ще окремо по Рєзнікову напишу. В 2019 році нам мудрий та працьовитий народ вирішив, що Порошенко занадто поганий президент, що гірше вже нікуди (бо корупція ж), і що гарною ідеєю буде прибрати його і поставити будь-кого, хто просто не Порошенко.
В результаті ми отримали ситуацію, коли корупції стало не менше, а більше, і без того не надто численні реформи не проводилися, а згорталися (НБУ, Нафтогаз, МО), компетентність вищого керівництва держави впала нижче, ніж була.
Так, люди отримали певну моральну сатисфакцію, але чи виправило це хоч одну проблему, яку хотіли виправити? Ні. Навпаки, ми отримали ситуацію, коли проблеми, які хотіли вирішити, тільки погіршилися та поглибилися.
Головна причина не в персоналіях, а в тому, що це не було проектне рішення. Просто президент номер п’ять не сподобався, тому взяли когось, кого знали в обличчя, і зробили президентом номер шість. Не розібравшись, що варто зберегти, що варто відкинути, чому щось працювало, а щось – ні.
Головною ставкою в 2019-му був добробут. Мова не йшла про виживання держави чи про життя її громадян. Ставка в 2023-му – виживання нації та життя її громадян у буквальному сенсі. Наразі Україна переживає кризу, яка визначить, чи будуть жити десятки і сотні тисяч наших співгромадян.
Ціна помилки – це вже не курс гривні, зарплати чи перспективи економіки. Питання у фізичному виживанні, і помилка в цьому питанні коштуватиме життя нашим військовим. Нашим цивільним. Нашим батькам. Нашим дітям.
Так, зняти Рєзнікова можна. Можливо, навіть потрібно і необхідно. Але якщо людина, яка його замінить виявиться хоча б трохи менш компетентною і ефективною, це коштуватиме комусь життя. Так, імовірно, це не призведе до поразки взагалі, але це може як пришвидшити, так і віддалити перемогу, а, значить, ми можемо як вберегти чиєсь життя, так і забрати його, нехай і не власноруч, і цього вже ніколи не відіграти назад. Реформи можна поновити. Будинки – відбудувати. Економіку можливо поновити і посилити. Життя у кожного одне, і коли воно обривається – цього вже не повернути.
Перестановки в МО або Генштабі мають бути ретельно зваженими та продуманими. Неприпустимо сказати “гірше не буде” і утнути дурницю, коли ставкою є чиєсь життя. Якщо ви вважаєте, що це того варте – то окей, вперед.
Просто пам’ятайте, що якщо вже vox populi vox dei, то відповідальність за будь-які дії, продиктовані цим самим вокс, лежать не тільки на владі, а і на тих, хто її активно штовхає до швидких і простих рішень. Звісно, якщо вигорить, можете казати, що ви знали, що все буде ОК. А що як ні?
Фото: Nick Tymchenko / Рубрика
