Дивні принципи НАБУ

Mason Lemberg

Прочитав чергову новину про бурхливу діяльність НАБУ, яка вліпила підозру Коболєву за отримання премії за виграш в суді, прочитав реакції на це та й маю що сказати.

Перше, що маю сказати: я був правий.

Я вже багато років стверджую, що попри те, що НАБУ потрібна структура (на відміну від того ж АК суду), в такому вигляді ця структура існувати не може. Бо сформована вона за одним принципом – принципом особистої лояльності до її керівника, який підбирав кадри під себе. В кінцевому рахунку країна отримала стадо тупих лояльних дятлів, отримала абсолютно криву, безпомічну, некомпетентну структуру, яка за весь період свого існування займалась лише трьома речами:

1) Нила, що хтось їм заважає, чогось не вистачає і т. д.
2) Оголошувала якийсь брєд з космічними сумами.
3) Сама ставала джерелом скандалів.

У перші роки ниття приводило до всього, що вони хотіли. Навіть всупереч здоровому глузду створили антикорупційний суд. І що? І нічого, Насіров от пише собі пости у фейсбуку, вітає з днем юриста.

Тому мій пост зовсім не про підозру Коболєву. Моє ставлення до цієї історії “мєрзость”. Мєрзость виділяти такі суми коштів менеджменту, тим паче, які були виплачені до отримання грошей від росії. Але це ставлення про емоції, а не про правову сторону.

Цей пост про послідовність, адекватність та інституційну логіку цієї контори. Про дивні принципи формування підозр.

Бо одному керівнику Нафтогазу за отримані доходи вручають підозру, а іншим керівникам Нафтогазу за мільярдні збитки не вручають нічого.

Бо за намагання регулювати встановлення цін на ринку електроенергії і розробку положення, яке визначає ПРИНЦИПИ регулювання цін, ці дятли перевідкривають справу 10-й раз попри те, що їм на пальцях пояснюють, що вони дятли, а за зростання цін без обґрунтування (просто так, бо хтось так захотів) без будь-якого документу, за закупівлю електроенергії в країни-агресора… не відкривають нічого.

Бо декларують якісь віртуальні цифри, з яких всі сміються, не менш віртуальних злочинів, які ніколи не будуть доведені (див. Насірова), але вже 6-й рік ігнорують справу Привату. Не знаю, що їм на цей раз заважає.

То ж можна багато чого писати і розказувати, доколупуватись до якихось юридичних нюансів справи Коболєва, але це не має жодного сенсу, бо причиною цього всього бедламу є те, що ця структура з таким складом в принципі приречена і не може працювати ніяк, крім продукування гучних заяв, скандалів і нарікання на те, що їм щось заважає.

Автори