Вісті з фронтів. 15.12.2022

Костянтин Машовець

Продовжимо…

Значить, в якості тактичних резервів у Сватівському районі оборони противник розгорнув та утримує наступні сили та засоби:

– район с. Ягідне – до мсб 345-го мсп ТрВ, причому командування противника постійно підкидає туди дрібні підрозділи “мобіків” (по роті, по взводу), час від часу зведені групи зі складу цього підрозділу висуваються на передній край.
– район с. Сторожівка – до тр 10-го тп 6-ї мсд 3-го АК, від 6-и до 10-и танків, які періодично виїжджають “постріляти” на передові позиції у бік Коломийчихи.

Тепер район власне Нижньої Дуванки та Покровського:

– район с. Преображенне – 2-га БТГр 26-го тп 47-ї тд 1-ї гв. ТА – на відновленні, саме у її склад у випадку надходження нової техніки поступає основна частина поповнення важкого озброєння (в першу чергу, танків).
– район безпосередньо м. Сватове – тут розгорнуто два достатньо цікавих підрозділи – “зведений штурмовий загін” 6-ї омсбр 5-ї ЗВА під назвою “Ветеран” (наскільки я зрозумів, це така собі “елітна шняга” з тих, хто “вижив під Ізюмом і Лиманом”, а також інших “заслужених ветеранів боротьби з бІндероФцамі”, загалом десь до півтори роти), а також стрілецкий батальйон 115-го сп МР 1-го АК. Протягом останнього часу російське командування докладає певних зусиль, аби перетворити цей стрілецький батальйон у мотострілецький, поки то відбувається досить повільно.
– у районі Нижньої Дуванки розгорнуто принаймні 2 батальйони – мсб 1486-го мсп ТрВ й 2-й “загін” БАРС тієї ж 47-ї тд 1-ї гв. ТА. Якщо по відношенню до першого підрозділу існують питання щодо його рівня боєздатності (через ступінь його оснащеності), то російські “барсікі” з 47-ї дивізії цілком боєздатні.
– район південно-західніше Нижньої Дуванки – розгорнутий окремий 183-й мсб ТрВ, раніше дуже активно використовувався у боях, зараз трохи відтягнули назад для поповнення.
– у самому Покровському зосереджені також 2 “кадрових” підрозділи – БТГр 25-ї мсбр 6-ї ЗВА та 2-а БТГр 54-го мсп 6-ї мсд 3-го АК. Обидва більш-менш боєздатні, скоріш за все, являють собою “основний резерв” на напрямку північніше Сватового.

Ну й “в глибині” Сватівського угрупування ще два важливих “резервних компонента” з розряду так званих “Териториальных войск” зс рф:

– в районі Малоолександрівки зосереджений окремий 1855-й мсб ТрВ – по суті, головна перевалочна “база” для російських “мобіків”, яких направляють “під Сватове”.
– та безпосередньо у Троїцькому – головні сили 348-го мсп ТрВ, наскільки я розумію, головне призначення цього полку й вищезгаданого батальйону – скласти основу нової лінії оборони на випадок відходу російських військ з району Сватового.

Тепер подивимось, що безпосередньо оперує на Лиманському напрямку противника, тобто у Кремінній та околицях:

– район с. Нововодяне – розгорнута 1-ша БТГр 252-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗВА. Понесла протягом останнього часу достатньо важкі втрати внаслідок свого “непереборного” бажання відбити у ЗСУ Макіївку та прорватися у Невське з півночі. Противник вимушений постійно її поповнювати, щоб хоч якось забезпечити стійкість своїх позицій південно-західніше Сватового.
– по дирекції Площанка – Красноріченське розгорнута так звана “основна тактична група військ”, яка намагається не допустити подальшого просування ЗСУ в районі Червонопопівки й ЗА дорогу Сватове – Кремінна, нависаючи над нею з півночі. У відповідності з цим завданням, ця шобла майже у перманентному режимі й намагається прорватися по 2-м основним напрямкам – від Площанки на Макіївку, а також з рубежу Площанка – Голікове в обхід Червонопопівки з півночі та західніше неї. Й хоча чисто візуально вона виглядає достатньо “грізною”, в реальності то є справжній “зброд блатних та ніщих”. 2-а БТГр (а скоріше напів-БТГр) 252-го мсп 3-ї мсд 20-ї ЗВА, мср БТГр 15-ї мсбр 2-ї ЗВА ЦВО (скоріш за все, це все, що власне й залишилося від цієї БТГр), ще одна мср, але вже зі складу 25-ї мсбр 6-ї ЗВА ЗВО, а також ще 2-ї мср зі складу 138-ї та 74-ї мсбр, 6-ї та відповідно 41-ї ЗВА.
Тобто, бачимо тут якесь, м’яко кажучи, досить дивне тимчасове тактичне формування, зібране, що називається, “по-ротно” не те щоб з різних бригад, а й навіть із різних армій й навіть різних воєнних округів в обсязі 2.5 “умовно-розрахункових” БТГр.

Коментувати тут немає що… Очевидно, що зроблено це було поспіхом, не від “хорошого життя” й мабуть явно у розрахунку “швидко добитися потрібного результату”. Але, не вийшло, до р. Жеребець цей “збродний” кагал так і не доповз…

Йдемо далі:

– район с. Кармазинівка – розгорнута 2-га БТГр 21-ї мсбр 2-ї ЗВА ЦВО. Намагається утримати, мабуть, найбільш загрозливу для Сватівського району оборони ділянку – рубіж Ковалівка – Кармазинівка.
– район с. Голікове – у якості “додаткового резерву для нарощування зусиль” розгорнуті – 1-ша БТГр 55-ї мсбр 41-ї ЗВА ЦВО та БТГр 201-ї ВБ (без мср) ЦВО. Наскільки я зрозумів, саме цим “силам” доручена відповідальна справа – якщо й не відкинути передові підрозділи ЗСУ від Червонопопівки, то принаймні утримати її саму, нехай навіть шляхом лобових атак на саме село.
– p-н північно-східніше с.Макіївка – мсб 1452-го мсп ТрВ; 5-й загін “БАРС” 3-ї мсд 20 А 3ВО: Це “надійний цемент”, який, за думкою російського командування, повинен надійно зв’язати тактичну групу, яка обороняється південно-західніше Сватового із тими, хто “ХерАїчною обороною” намагається утримати Червонопопівку та відкинути “злобних укропів” від дороги Сватове – Кремінна. Поки получається не дуже, “злобні укропи” таки майже прорвалися до дороги.
– район власне с. Червонопопівки. Тут обороняються 2-га БТГр 752-го мсп 3 мсд 20 А ЗВО; 1-ша БТГр 54-го мсп 6-ї мд 3-го АК ЗВО; а також “ротна” група 13-го загону “БАРС” 2-ї ЗВА. Поки їм вдається утримувати північно-східну частину селища, але явно не надовго.
– за спинами цих гоблінів, в р-ні східніше с. Червонопопівка (тобто вже ЗА дорогою) розгорнуті одна мср зі складу БТГр 35-ї мсбр 41-ї ЗВА ЦВО, такий собі “штурмовий загін” ПВК “Бахмут” (це ті самі “вагнери”, але ті, які вижили зі складу розбитих підрозділів під Бахмутом), а також “полкова група” (треба розуміти, у кількості до батальйону) зі складу оп СпП «Ахмат» фсвнг. Розгортання цих підрозділів саме у цьому місці навряд чи є випадковим. По суті, вони “забезпечують стійкість” (принаймні намагаються це робити) саме там, де передові підрозділи ЗСУ прорвалися найбільш східніше у всій північній Луганщині.
– у районі південно-західніше Червонопопівки обороняється ще одна мср БТГр зі складу 55-ї омсбр 41 А ЦВО. Це, по тверезій оцінці, фактично гарантовані смертники. Звісно, чому і як… Я з цілком зрозумілих причин пояснювати не буду.

Тепер про тих, хто “у загальному плані” забезпечує стійкість всього рубежу Сватове – Кремінна, тобто сили й засоби противника, зосередженні та розгорнуті на південь від Сватового в районі Мілуватка – Залиман – Красноріченське – Бараниківка. Отже:

– в районі с. Мілуватка розгорнута БТГр 15-ї мсбр. (без мср) 2-ї ЗВА ЦВО;
– в районі с.Красноріченське – 1-ша БТГр 237-го тп 3-ї мсд 20-ї ЗВА ЗВО, а також повнокмплектна БТГр 80-го тп 90-ї тд ЦВО;
– у с. Залиман зосереджена 1-ша БТГр 21-ї мсбр 2-ї ЗВА ЦВО (також повнокомплектна) та усі три батальйони 1234-го мсп ТрВ 57-ї мсд ТрВ;
– в районі с. Бараниківка – 2-а БТГр 237-го тп 3-ї мсд 20-ї ЗВА.

За всіма ознаками, це й є “головна надія (резерв)” всього Старобільського напрямку. Принаймні тут противник має до 80-85 танків (по іншим даним, навіть до 110-120 одиниць) та не менш ніж втричі більше інших ББМ. Також очевидно, що тут зосереджені основні його боєздатні підрозділи в основному зі складу 3-ї мсд, посилених підрозділами 90-ї тд (ага, тієї самої “з-під Броварів”) та 41-ї ЗВА.

Треба розуміти, російське командування вибрали цей район для розгортання своїх головних резервів не випадково. Адже звідси достатньо зручно й швидко їх можливо ввести у бій як у напрямку північно-західніше Сватового, так й південніше нього, саме у напрямку, де зараз ситуація для противника суттєво загострилась.

Тому є сенс подивитись на те, що зараз робиться у районі власне Кремінної та її північних та західних околиць:

– в районі с.Новокраснянка противник розгорнув БТГр 30-ї мсбр 2-ї ЗВА ЦВО. Головне її призначення – не допустити прориву передових підрозділів ЗСУ північніше Кремінної, якщо Червонопопівка, Піщане, Житлівка послідовно будуть звільнені українськими військами. Я впевнений, якщо наші війська на цій ділянці таки повноцінно вийдуть на дорогу Р-66 і займуть її на цьому відтинку, то ця БТГр противника обов’язково їх контратакує. Вона достатньо тривалий час перебувала у резерві, була свого часу поповнена та доукомплектована, тому рівень її боєздатності цілком достатній для виконання цього завдання.

Тепер про тих, хто “рветься на Лиман”, точніше “рваВСЯ”:

– майже “на вістрі” цієї пародії на наступ, в районі невеличкого с. Кузьмине розгорнута 1-ша найкраще оснащена та укомплектована БТГр 488-го мсп 144 мсд 20 А ЗВО. Головне її завдання ще донедавна було прорватися до рубіжу Торське – Ямпіль, для чого вона, за моїми підрахунками, не менш як 7 раз намагалася атакувати наші передові позиції (останні 2 рази навіть при підтримці десантно-штурмової роти). Усе безрезультатно, далі Діброви просунутись їм не вдалося.
– в районі західніше с. Житлівка обороняються одна мср зі складу “зведеної” БТГр 201-ї ВБ ЦВО, а також мсб 1-ї “слов’янської” омсбр 1-го АК, який зняли з-під Донецька (р-н Опитного – Водяного) й пригнали аж сюди. Скоріш за все, найближчим часом уся ця “понтовая” донецька гоп-компанія буде вимушена відбіжати ЗА Житлівку.
– поперед основної ударної групи 144-ї мсд противника у бік Лиману, в районі с. Діброва російське командування жене тих, кого “не жалко” – “чмобіків” з групи 20-го загону “БАРС'” 144-ї мсд 20-ї ЗВА ЗВО, а також наловлених луганських чоловіків з 2226-й сб МР 2-го АК. Головне призначення – вскривати систему оборони передових підрозділів ЗСУ та виматувати нашу оборону безперервними атаками.
– у районі південно-західніше, західніше та у самій Кремінній розгорнуті наступні сили та засоби – БТГр 254-го мсп 144-ї мсд 20 А ЗВО (ага, ті самі, які “пили сечу та їли кору дерев”, точніше, її залишки); 16-й загін “БАРС 2-ї ЗВА, 208-й сп MP 2-го AK; 2716-й сб MP 2-го AK; 246-й сб MP 2-го АК. Скоріш за все, окрім залишків 254-го мсп 144-ї мсд, решта підрозділів із числа різноманітного “мобілізаційного резерву”, підготовлені російським командуванням задля “заклання у наступі”.

За певними ознаками, пару днів назад передові підрозділи 144-ї мсд, які складали основну ударну силу тактичної групи, що була спрямована російським командуванням по дирекції Торське – Зарічне – Лиман, були вимушені перейти до оборони. Адже ні до Торського, ні до Серебрянського лісництва вони так і не прорвалися, але втрати понесли відчутні.

Окремо слід сказати про те, що це не повний перелік сил та засобів противника, які оперують на Старобільському напрямку (тобто у північній частині Луганської області). Я тут не вказав артилерійські підрозділи противника (загальні данні про них наведені у попередньому пості про цей напрямок).

А також не згадав ще про два факти:

– Протягом попереднього тижня на цей напрямок прибули сили та засоби російських ПДВ, до 3-х БТГр\зведених батальйонів зі складу 76-ї дшд та 106-ї пдд. Вони окремими підрозділами – до роти, вже введені у бій.
– А також про перекидання сюди з півдня окремих додаткових загонів пвк “вагнер” – загалом, до батальйону. Очікується, що найближчим часом вони також будуть введені у бій, ймовірно, в районі Житлівка – Червонопопівка або у напрямку на Торське.

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори