Світова технологічна війна триває

Світова технологічна війна триває. І Україна сильно залежить від її результатів. Адже у сучасній війні переможе той, у кого кращі технології і хто ці технології краще захищає.

Ні для кого не секрет, що найбільшим та найпотужнішим міжнародним партнером країни-терориста є Китай. Без прихованої підтримки якого відморожений бункерний дід ні за що б не наважився на відкриту зухвалу агресію у 21 сторіччі прямо посеред Європи.

Україна майже ніяк не може вплинути на хитрі «многоходовочкі» китайських комуняк. Зате може вплинути на них найбільший та найпотужніший союзник України – США. Звісно, у союзника свої міркування та бенефіти протистояти КНР, але в цілому вони співпадають з українськими: у дупу автократію, у дупу комуняк, у дупу халявщиків-викрадачів технологій та, і загалом, у дупу несправедливість та нехтуванням правами людини.

Давня торгівельна війна між США та Китаєм триває вже давно. Але зараз, просто на наших очах розгортається найгостріша фаза її технологічного напрямку.

Якщо спрощено пояснити ситуацію поточного стану технологічної війни між двома наддержавами, то Китай купляє найскладніші технології та обладнання у американських виробників, а далі з їх використанням на своїх заводах виготовляє комп’ютерні чіпи, а також готове телекомунікаційне обладнання. Ціну на таке обладнання роблять настільки низькою, що його радісно купляють у гуртових обсягах навіть великі американські телеком-компанії. Бо дешево і більше-менш якісно.

Але ціна не просто так стала такою низькою. Навіть попри дешеву китайську робочу силу та нещадну експлуатацію на тамтешніх заводах, ціна знижена штучно, політичним рішення правлячої комуністичної партії. Їм начхати на збитки, глобально їхня задача полягає у тому, щоб обладнання виробництва підконтрольних КНР компаній купляв весь Світ, і в першу чергу – американські компанії.

Перша задача – стати монополістом та присадити весь Світ на свою голку, а потім вже можна монопольно встановлювати будь-якої висоти ціни. Як це свого часу робила русня з цінами на нафту та газ для України та країн ЄС.

Але є і друга, менш очевидна ціль.

У більшості випадків це обладнання практично відкрито передає якісь пакети інформації на сервери виробника, тобто до Китая. Тобто спецслужбам. Тобто компартії КНР. Що дозволяє китайцям вести стеження за американськими громадянами та бізнесом.

Крім того, у деякий випадках китайські виробники вбудовують у своє обладнання маленькі непомітні «задні двері» для китайських спецслужб.

Американські спецслужби вже багато років доповідають про все це Президенту та Конгресу. А Президент та Конгрес намагаються «відрізати китайські технологічні компанії від американських споживачів» (цитата the New York Times).

У 2019 році міністерство торгівлі США внесло продукцію китайської компанії Huawei та 70 афілійованих із нею компаній у чорний список.

У січні 2020 року Міністерство юстиції США офіційно пред’явило 13 звинувачень Huawei та фінансовій директорці компанії Мен Ванчжоу. Серед звинувачень: банківське шахрайство, перешкоджання здійсненню правосуддя, крадіжка комерційної таємниці в американської компанії T-Mobile.

У листопаді 2021 року Президент Байден підписав прийнятий Конгресом «Закон про безпечне обладнання», згідно якого від FCC (Федеральна комісія зв’язку) вимагалося заборонити продаж обладнання компаніями, які становлять «неприйнятний ризик для національної безпеки США».

І ось нарешті FCC планує на днях проголосувати за включення до цього «чорного списку» китайських компаній Huawie та ZTE, після чого вони не зможуть продавати своє нове обладнання на території США. Хоча старе – зможуть 🙁.

Але другий удар США став не менш потужним: нові експортні обмеження США, анонсовані 7 жовтня 2022, забороняють експорт у Китай напівпроводникового обладнання, яке більше ніхто крім в США не виробляє.

Також ці нові обмеження вимагають наявності ліцензії на експорт американських інструментів та компонентів для використання китайськими заводами, що виробляють “просунуті чіпи» (advanced chips). Також ліцензія вимагається на експорт засобів для розвитку китайського обладнання для виготовлення чіпів. А ще від компаній та громадян (!) США вимагається дозвіл від американського Department of Commerce на будь-яку підтримку китайських заводів-виробників чіпів.

І тому найбільші світові виробники обладнання для виготовлення чіпів – Lam Research, Applied Materials and KLA Corporation – вже призупинили продажі та обслуговування китайських виробників. Так само поступив голландський гігант ASML.

Який від цього всього зиск Україні?

Якщо/коли КНР зіткнеться з серйозними проблемами у виробництві високотехнологічних чіпів, це боляче вдарить не тільки по її космічній програмі, але також і по їхнім науково-дослідницьким та, відповідно, розвідувальним можливостям. Нові експортні обмеження можуть за кілька місяців повністю зупинити виробництво чіпів китайськими заводами. А це потужний удар вже по економіці КНР.

Також це уповільнить розвиток китайської армії (НВАК), з міццю якої вимушені рахуватися навіть США.

Брак чіпів може негативно вплинути на «Великий Китайський Фаірвол» – програму тотального державного контролю за мережевою активністю всередині КНР, яка є важливою частиною утримання влади правлячою комуністичною партією.

Усе вищезазначене зможе примусити Піднебесну більш уважно дослухатися до зовнішньо-політичних «рекомендацій» США та йти на суттєві поступки. Зокрема, по Тайваню та Україні.

І якщо/коли так станеться – Китай перестане підтримувати рашистську федерацію. Технологіями, обладнанням, поставками товарів та купівлею вуглеводнів. Стриманістю у територіальних претензіях до свинособачої федерації. Голосуваннями в ООН та інших міжнародних організаціях. А все це, у свою чергу, може примусити кремль відмовитися від війни проти нас та повністю «перегрупуватися» з України.

Тому технологічний тиск США на КНР – це послаблення ключового союзника нашого ворога, що цілком здатне зрештою прискорити звільнення нашої землі від окупантів.

Важко сказати, коли саме ми відчуємо наслідки нових обмежень США проти Китаю. Можливо, вже цього року, а можливо, наступного. США рахують свої ходи на багато років вперед, і серед їхніх пріоритетів – не тільки підтримка України.

Тому нам своє робити – продовжувати всіма способами допомагати ЗСУ нищити унітазних варварів. І вірити, що наші союзники роблять all your best для наближення якнайскорішої перемоги України над світовим злом.