Інформаційний рагулізм

Щодо сміхуйочків наших позітивних експертів з приводу буржуйок та шкарпеток, то я провів би з ними експеримент.

Наприклад, взяв би на добове бойове чергування умовного Сірьоню Іванова і після ночі в холодному бліндажі подивився, як би в бою він замерзлими пальцями зорієнтував бусоль, виконуючи ювелірну роботу топогеодезиста для наведення батареї.

Або, наприклад, засік на якій хвилині дощу в окопі вся редакція “ісландіі” стала би проситись назад до теплої циці мами Бєні, промочивши ноги, не маючи зміни шкарпеток.

Але тут цих мажорчиків Скрипіних-Пєтрових не зустрінеш, не для того квіточки розквітали, вони продовжують впихувати добрим українцям лайно під чуби, в результаті чого багато кого досі не вчать навіть ракети на голови.

Смішні їм обігріті та перевдягнені солдати, бачите, пролог “ми іх туда опять нє посилалі” готується, бо інформаційний рагулізм знов підмінює реальність, мало “хоть поржалі”, мабуть.

Так що Міші Подоляку слід було б не тільки косплеїти Кривавого Пастора своєю запізнілою ультра-націоналістичною риторикою, а трошки взяти своїх кіз на поводок, щоб потім мати менше проблем із “войовничою меншістю”, і так питань буде більше ніж у Арестовича платтячок.