Як українські хакери сайт ОДКБ зламали

Костянтин Корсун

А ось вам ще один приклад важливості витончених кібератак у сучасній війні та геополітиці.

Деякі гарячі голови стверджують, що немає ніякого сенсу проводити наступальні дії у кіберпросторі, які не призводять до «кінетичного ефекту», тобто до вибухів ворожої техніки, розірваних складів БК, знищених окупантів.

Але правда в тому, що війна інформаційна також важлива. І нею теж необхідно займатися. Тому що саме інформаційна сфера дає оцінки та визначає сенси – хто хороший, а хто поганий, хто «шпигун», а хто «розвідник», хто переміг, а хто «негативно сплив».

Приклад: кілька груп патріотичних хакерів-волонтерів тихенько, без помпи, хакнули офіційний веб-сайт псевдо-військової псевдо-організації ОДКБ (таке собі самопальне НАТО на мінімалках) і замість оригінального ватного лайна розмістили там свою статтю, написану в точнісінько такому ж стилі пізнього совка. Але з іншим змістом – начебто країна-терорист та країна-слуга-терориста направлять свої знеславлені Україною війська проти «азербайджанської воєнщини та їхніх покровителів з Туреччини та НАТО». І що нібито представники Таджикістану, Киргизстану та Казахстану виказали свою незгоду з цим рішенням.

Ця «новина» провисіла на сайті ОДКБ більше 8 годин, і її підхопили багато різних медіа, у тому числі на домені.ru. Через це факт зламу не вдалося приховати. Більше того – довелося навіть спростовувати. А це приниження. Для будь-якого чиновника будь-якої країни. Особливо країни з маніакально-депресивними імперськими амбіціями. Де принципово не хочуть (і не вміють) визнавати власні провтики.

Приниження, сором, безсила лють – викликати такі емоції і є однією з цілей подібних кібератак. І викликати їх у людей, які приймають рішення. А рішення, прийняті під впливом сильних емоцій, навряд чи будуть виваженими та продуманими.

Ось це і є справжній, глибинний, хоча і неочевидний результат подібного класу кібератак: вплив на мізки, на спосіб мислення, на ставлення до аналізу вхідних даних.

Додатковим ефектом для досягнення загального результату є також канонада розірваних пуканів за порєбріком. Звісно, у країні рабів думка «насєлєнія» давить на владу мінімально, але якщо стадо як слід перелякати, це може стати серйозною проблемою навіть для тоталітарних режимів.

Плюс чергове розчарування у «непереможності»: «… вони навіть свій сайт не можуть захистити, що вже казати про штучний інтелект та машін льорнінг».

Тому війна за панування в інфопросторі також важлива. І нею не можна не займатися.

Тому що саме на основі інформації приймаються рішення. Через інформацію залучаються союзники. Саме інформація формує позитивне ставлення до нас і негативне до ворога.

Користуючись нагодою, нагадаю, що кібервійна є невеликою частиною війни інформаційної.

Й ті кібератаки, які впливають на мізки та емоції, є одним з підготовчих етапів та базисом до отих самих кібератак з «кінетичним» ефектом – до маленької розривної вишеньки на великому тротиловому торті інформаційної війни.

За дефейс ОДКБ слід подякувати хакерським групам C.A.S., DF та Ukrainian Cyber Alliance, які в особі речника Українського кіберальянсу взяли на себе відповідальність за це красивий похек.

Автори